1 Ахав сповістив своїй жінці Єзавелі все, що Ілля зробив, і як він мечем повбивав пророків.
2 Єзавель послала до Іллі, кажучи: Якщо ти є Ілля, і я Єзавель, це нехай мені вчинить Бог і це додасть, бо завтра о цій же годині покладу твою душу так, як душу одного з них!
3 І злякався Ілля, встав, пішов задля своєї душі, прийшов до Вирсавії юдейської і залишив там свого слугу.
4 Сам же пішов у пустелю дорогою на день ходи, прийшов і сів під одним ялівцем, і просив про свою душу, щоб померти, і сказав: Доволі тепер! Забери ж у мене мою душу, Господи, бо я не кращий за моїх батьків!
5 І він ліг, і там під деревом заснув. І ось хтось доторкнувся до нього, і сказав йому: Встань і їж!
6 Ілля поглянув, і ось при його голові випічка з пшениці й посудина води. І він устав, поїв і попив, і, повернувшись, заснув.
7 І вдруге повернувся Господній ангел, доторкнувся до нього і сказав йому: Встань, їж, бо в тебе далека дорога!
8 І він устав, поїв і попив, і йшов у силі тієї їжі сорок днів і сорок ночей, — аж до гори Хорив.
9 Він зайшов там у печеру і там зупинився для відпочинку.
І ось до нього Господнє слово, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле?
І ось до нього Господнє слово, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле?
10 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю [1] за Господом Вседержителем, бо ізраїльські сини Тебе залишили, розвалили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати!
11 Та Він сказав: Вийди вранці й стань перед Господом на горі. Ось Господь перейде. І буде великий, сильний вітер, що руйнує гори і нищить каміння перед Господом, та не у вітрі Господь. А після вітру — землетрус, та не в землетрусі Господь.
12 І після землетрусу — вогонь, та не у вогні Господь. А після вогню — голос легкого подиху, і там — Господь.
13 І сталося, коли Ілля почув, то покрив своє обличчя своїм плащем, вийшов і став під печерою. І ось до нього голос, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле?
14 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю [2] за Господом Вседержителем, бо сини Ізраїля залишили Твій завіт, знищили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати.
15 А Господь промовив до нього: Іди, повернися твоєю дорогою, підеш дорогою пустелі Дамаску і помажеш Азаїла на царя Сирії.
16 Ію, сина Намессія, помажеш на царя над Ізраїлем. Елісея, сина Сафата з Авелмаула, помажеш на пророка замість себе!
17 І буде, що того, хто врятувався від меча Азаїла, вб’є Ія, а того, хто врятувався від меча Ії, вб’є Елісей.
18 І залишиш в Ізраїлі сім тисяч мужів, усі коліна, які не схилили колін перед Ваалом, і кожні уста, які йому не поклонилися.
19 І він пішов звідти, і знайшли Елісея, сина Сафата, а він орав волами, дванадцятьма парами волів перед собою, і він сам між дванадцятьма. І він прийшов до нього, і накинув на нього свій плащ.
20 Елісей залишив волів, побіг за Іллею і сказав: Попрощаюся з моїм батьком і піду за тобою! Та Ілля сказав: Повернися, бо я тобі вчинив!
21 І той повернувся від нього, взяв пару волів, приніс у жертву та спік їх на знарядді для волів, і дав народові, і вони поїли. А він устав і пішов за Іллею, і служив йому.
Перша книга царів, 19 глава