1 І сталося після цього, що в Авесалома, сина Давида, була сестра, дуже вродлива, на ім’я Тимар, і її полюбив Амнон, син Давида.
2 І Амнон був засмучений аж до хвороби через свою сестру Тимар, бо вона була дівчиною, і тяжким було в очах Амнона щось їй учинити.
3 А в Амнона був друг, його ім’я — Йонадав, син Самаа, брата Давида. Йонадав був дуже мудрим чоловіком.
4 І він сказав йому: Що з тобою, чому ти так хворієш, сину царя, з дня на день? Чи не розповіси мені? А Амнон йому відповів: Я кохаю Тимару, сестру Авесалома, мого брата.
5 Тоді Йонадав сказав йому: Лягай на своє ліжко і вдай хворого, і коли твій батько ввійде, щоб тебе побачити, то скажеш йому: Нехай прийде моя сестра Тимар і погодує мене, і нехай приготує їжу перед моїми очима, так, щоб я бачив, і їстиму з її рук!
6 Тож Амнон ліг і зробився хворим. Увійшов цар, щоб його побачити, а Амнон промовив до царя: Нехай прийде до мене моя сестра Тимар і спече дві паляниці перед моїми очима, і їстиму з її рук!
7 І Давид послав до Тимари в дім, кажучи: Піди в дім твого брата Амнона і приготуй йому їжу!
8 І Тимар прийшла в дім Амнона, свого брата, а він лежав. Вона взяла тісто і замісила, спекла перед його очима і приготувала паляниці.
9 Взяла сковорідку і випорожнила перед ним, та він не захотів їсти. І сказав Амнон: Виведіть кожного чоловіка з-перед мене! І вивели кожного чоловіка з-перед нього.
10 І промовив Амнон до Тимари: Принеси їжу до кімнати, і їстиму з твоїх рук! І взяла Тимар паляниці, які зробила, і внесла Амнонові, своєму братові, у кімнату,
11 й подала йому їсти, а він схопив її і сказав їй: Давай, переспи зі мною, моя сестро!
12 Вона ж відповіла йому: Ні, мій брате, не безчесть мене, бо такого не слід чинити в Ізраїлі! Не вчини цього безглуздя!
13 І куди я понесу свою ганьбу, і ти будеш, як один з безумних в Ізраїлі! Тепер же поговори із царем, бо не затримає мене від тебе!
14 Але Амнон не захотів послухатись її голосу, подужав її, упокорив її і переспав з нею.
15 Та Амнон зненавидів її дуже великою ненавистю, бо сильною була ненависть, якою її зненавидів, — понад любов, якою її полюбив. І сказав їй Амнон: Устань і йди!
16 І сказала йому Тимар: Ні, брате, бо останнє зло, — щоб відіслати мене, — більше від першого, яке ти вчинив зі мною! Та Амнон не захотів послухатися її голосу.
17 Він покликав свого слугу, який був над його домом, і сказав йому: Геть відішліть цю від мене! І замкни за нею двері!
18 На ній був одяг з довгими рукавами, бо так у свій одяг одягалися дочки царя — дівчата. Його слуга вивів її геть і замкнув за нею двері.
19 А Тимар взяла попіл, посипала на свою голову і роздерла одяг з довгими рукавами, якийбув на ній, і поклала свої руки на свою голову, і так усе ходила й голосила [1].
20 І сказав їй Авесалом, її брат: Хіба не Амнон, твій брат, був з тобою? Тож тепер, моя сестро, мовчи, бо він — твій брат! Не клади у своє серце, щоб говорити про цю справу! І Тимар перебувала, як вдова, у домі Авесалома, свого брата.
21 Коли цар Давид почув про всі ці справи, то дуже розгнівався, та він не засмутив душі Амнона, свого сина, тому що любив його, адже він був його первенцем.
22 А Авесалом не говорив з Амноном ні про добре, ні про зле, бо Авесалом зненавидів Амнона з тої причини, що він збезчестив його сестру Тимару.
23 І сталося після двох років часу, коли в Авесалома стригли отари у Веласорі поблизу Єфрема, то Авесалом покликав усіх синів царя.
24 І пішов Авесалом до царя, і сказав: Ось стрижуть отари у твого раба, нехай прийде цар і його слуги з твоїм рабом.
25 І сказав цар Авесаломові: Ні, мій сину, усі ми не підемо і не обтяжимо тебе. Тоді він змушував його, але той не захотів іти, та поблагословив його.
26 І сказав Авесалом: Якщо ні, нехай піде з нами Амнон, мій брат. І сказав йому цар: Навіщо піде з тобою?
27 І змушував його Авесалом, і він відіслав з ним Амнона і всіх синів царя. Тож Авесалом зробив бенкет, наче бенкет царя.
28 І Авесалом сказав своїм слугам, наказуючи: Глядіть, як тільки стане добре серцю Амнона від вина, то я скажу вам: Побийте Амнона і вбийте його! Не злякайтеся! Хіба не я наказую вам? Будьте мужніми і станьте синами сильних!
29 І слуги Авесалома вчинили Амнонові так, як наказав їм Авесалом. А всі сини царя піднялися, посідали, — кожний на свого осла, — і втекли.
30 І сталося, коли вони були в дорозі, то до Давида дійшла чутка, що Авесалом повбивав усіх синів царя, і не залишилося з них жодного.
31 І цар устав, розірвав свій одяг і ліг на землю, і всі його слуги, які стояли довкола нього, роздерли своє вбрання.
32 Та Йонадав, син Самаа, брата Давида, звернувся до нього, кажучи: Хай мій володар-цар не говорить, що він убив кожного юнака із синів царя, бо єдиний Амнон помер! Адже він лежав на устах Авесалома від дня, в який збезчестив його сестру Тимару.
33 Тепер же хай не покладе собі на серце мій володар-цар слово, кажучи: Померли всі царські сини! — бо єдиний Амнон помер.
34 Тим часом Авесалом утік. Слуга, який стежив, підняв свої очі й побачив, що ось багато людей ішло дорогою за ним зі сторони гори на сході. І прийшов той, хто стежив, і сповістив цареві, кажучи: Мужів побачив я на дорозі з гір зі сторони гори.
35 І сказав Йонадав цареві: Ось це — сини царя! За словом твого раба саме так і трапилось.
36 І сталося, коли він закінчив говорити, ось прийшли сини царя, підвищили свій голос і заплакали. І цар, і всі його слуги заголосили дуже великим плачем.
37 Авесалом же втік і пішов до Толми, сина Еміюда, царя Ґедсура, у землю Махад. А цар Давид оплакував свого сина всі дні.
38 Авесалом втік і пішов до Ґедсура, і пробув там три роки.
39 Дух царя перестав виходити за Авесаломом, бо потішений був за Амнона, який загинув.
Друга книга Самуїлова (або Друга книга царів), 13 глава