1 І сталося, коли стало багато людей на землі, у них народжувалися дочки.
2 А сини Божі побачили, що людські дочки вродливі, і брали їх собі за жінок, яких вибирали з-поміж усіх.
3 І промовив Господь Бог: Дух Мій не перебуватиме в цих людях повік, бо вони — тіло; тож буде їхніх днів — сто двадцять років.
4 А в ті дні на землі були велетні — після того, як входили Божі сини до людських дочок й народжували їм: це були велетні — люди, відомі од віку.
5 Побачив Господь Бог, що зло людей розмножилося на землі, що кожний у своєму серці весь час пильно роздумує про зло,
6 і стало тяжко Богові, Який створив людину на землі, і замислився Він.
7 І Бог промовив: Зітру людину, яку Я створив, з поверхні землі — від людини до худоби, від плазунів до небесних птахів, — бо розкаявся Я, що створив їх.
8 Та Ной знайшов благодать перед Господом Богом.
9 Ось родовід Ноя: Ной, праведний чоловік, який був досконалим серед свого роду, — Ной догодив Богові.
10 Ной породив трьох синів: Сима, Хама та Яфета.
11 А земля була зіпсута перед Богом, — наповнилася земля неправедністю.
12 Господь Бог оглянув землю: і була вона зіпсута, бо всяке тіло понищило свою дорогу на землі.
13 І сказав Бог Ноєві: Час кожної людини прийшов перед Мене, оскільки земля наповнилася неправедністю від них, тож ось Я знищу і їх, і землю.
14 Тому із чотирикутних дощок зроби собі ковчег. Зробиш ковчег з перегородками і посмолиш його зсередини та ззовні смолою.
15 Зробиш ковчег таким: у довжину ковчег — триста ліктів, у ширину — п’ятдесят ліктів, а у висоту — тридцять ліктів.
16 Зробиш ковчег, звужуючи його: на один лікоть закінчиш його вгорі. Двері зробиш збоку. Збудуєш у ньому двоповерхові й триповерхові приміщення.
17 Бо ось Я насилаю потоп — води на землю, щоби знищити під небом усяке тіло, в якому є дух життя. І все, що є на землі, загине.
18 Та з тобою Я укладу Мій завіт. Увійдеш у ковчег ти, твої сини, твоя дружина і дружини твоїх синів разом з тобою.
19 І з усієї худоби, з усіх плазунів, з усіх звірів, з усякого тіла — по парі з усіх введеш у ковчег, щоби прогодувати із собою. Хай будуть вони — самець і самиця.
20 З усіх крилатих птахів — за родом, і з усієї худоби — за родом, і з усіх плазунів, які повзають по землі, — за їхнім родом; по парі з усіх увійдуть до тебе, щоби прогодуватися з тобою, — самці та самиці.
21 Ти ж візьми собі різноманітної їжі, яку їстимете, — і заготовиш собі, тож буде тобі та для них на поживу.
22 І зробив Ной усе, що заповів йому Господь Бог, — саме так зробив.
Перша книга Мойсеєва: Буття, 6 глава