1 І довершені були небо та земля, і повне їхнє впорядкування.
2 І закінчив Бог шостого дня Свої діла, котрі робив, і відпочив сьомого дня від усіх Своїх діл, котрі створив.
3 І поблагословив Бог сьомий день, і освятив його, бо в той день відпочив від усіх Своїх діл, які почав Бог творити.
4 Це книга походження неба та землі, коли це сталося, — того дня, в який Бог створив небо і землю,
5 і всяку польову зелень — перше, ніж з’явилася на землі, і всяку польову рослинність — перше, ніж посходила: тому що не дав Бог дощу на землю, і не було людини, щоб обробляти землю.
6 Та із землі виходило джерело й зрошувало всю поверхню землі.
7 І, взявши порох із землі, Бог створив людину, і вдихнув у її обличчя дихання життя, і стала людина душею живою.
8 І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і оселив там людину, яку створив.
9 І ще виростив Бог із землі всякі дерева — гарні на вигляд і придатні для їжі, дерево життя посеред раю і дерево, що дає знання добра і зла.
10 А з Едему виходить ріка, щоби зрошувати рай; звідти вона розділяється на чотири рукави.
11 Назва одного — Фісон: він протікає повз усю Евілатську землю — там, де є золото;
12 золото тієї землі добре, і там є гранат і зелений камінь.
13 А назва другої ріки — Ґеон: це та, що протікає повз всю землю Ефіопії.
14 Третя ріка — Тигр: вона тече напроти ассирійців. Четверта ж ріка — Євфрат.
15 І взяв Господь Бог людину, яку створив, і оселив її в раю, щоб обробляти його та доглядати.
16 І заповів Господь Бог Адамові, кажучи: Плоди з усякого дерева, що в раю, вживатимеш у їжу.
17 А з дерева пізнання добра і зла — не їжте з нього: у той день, коли з’їсте з нього, неодмінно помрете [1]!
18 І сказав Господь Бог: Недобре бути чоловікові самотнім. Створімо для нього помічника — такого, як він.
19 І створив Бог ще із землі всіх польових звірів, і всіх небесних птахів; Він привів їх до Адама, щоби побачити, як їх назве. І як назвав Адам кожну живу душу, — так вона і звалася.
20 І дав Адам назви всім тваринам, всім небесним птахам і всім польовим звірам, та Адамові не знайшлося помічника, подібного до нього.
21 Тож Бог наслав глибокий сон на Адама, і той заснув. І Бог взяв одне з його ребер, а його місце заповнив тілом.
22 Ребро, яке взяв у Адама, Господь Бог перетворив на жінку і привів її до Адама.
23 І сказав Адам: Це тепер кістка з моїх кісток і тіло з мого тіла! Вона буде називатися жінкою, адже зі свого чоловіка була взята.
24 Тому залишить чоловік свого батька й матір і пристане до своєї жінки, — і будуть обоє одним тілом.
25 І були обоє нагі, — і Адам, і його жінка, — та не соромилися.
Перша книга Мойсеєва: Буття, 2 глава