І сталося, коли третього дня вона перестала молитися, то зняла одяг рабства, одягнулася у свою славу і, ставши красивою, прикликавши Всевидющого Бога і Спасителя, взяла двох служниць. Вона схилилася на одну, немов зніжена, друга ж ішла за нею, несучи її одяг. Вона квітнула вершиною своєї краси, її обличчя — веселе, як дуже милої, та її серце стогнало від страху. Пройшовши всі двері, вона стала перед царем, який сидів на престолі свого царювання і був одягнений у весь одяг своєї слави, повністю в золоті та дорогоцінному камінні, і був дуже страшний. Піднявши своє обличчя, яке палало славою, поглянув з вершка гніву, і цариця впала, її колір перемінився від слабості, і вона схилилася на голову служниці, що йшла спереду. Та Бог змінив дух царя на лагідність, і, перейнявшись, він зійшов зі свого престолу і взяв її у свої обійми, доки не відійшла. Він потішав її мирними словами, кажучи до неї: Що є, Естеро? Я — брат твій, будь смілива! Ти не помреш, бо наш наказ є загальний. Увійди!