«Місті» / Симфония / Турконяк

Аврам оселився в землі Ханаанській, а Лот оселився в місті, в околицях, і замешкав у Содомі.

Та на чотирнадцятий рік прийшов Ходолоґомор і царі, які з ним, вибили велетнів, котрі в Астарот-Карнаїні, і сильні народи разом з ними, і омейців, які в місті Саві,

Якщо буде п’ятдесят праведних у місті, чи знищиш їх? Чи не пощадиш усю місцевість задля п’ятдесяти праведних, якщо будуть у ньому?

Та Господь промовив: Якщо знайду в місті Содомі п’ятдесят праведних, то збережу всю місцевість задля них.

А Лотові мужі сказали: Чи є хто тут із твоїх, — зяті, сини чи дочки, або, може, хтось інший з твоїх є в місті? Виведи [їх] із цього місця!

І померла Сарра в місті Арвок (це Хеврон), що в долині, у Ханаанській землі. Тож прийшов Авраам голосити за Саррою і ридати.

І захопили їхніх овець, їхніх волів і їхніх ослів: усе, що було в місті, і все, що було на рівнині.

І все, що жило в них, і весь їхній посуд, і їхніх жінок узяли в полон, — тож розграбували все, що було в місті, і все, що було в домах.

і Йосиф зібрав усі запаси їжі за сім років, коли був достаток у Єгипетському краю, і склав припаси в містах; у кожному місті він склав запаси полів, які були довкола нього.

А якщо хтось продаватиме житловий дім у місті, оточеному муром, то [право на] його викуп триватиме, доки не виповниться рік часу, — стільки триватиме [право на] його викуп.

Якщо ж до того, як виповниться цілий рік, він не буде викуплений, то той дім, що в місті, яке має мур, буде остаточно закріплений за тим, хто його купив, на його майбутні покоління, і в час звільнення не відійде.

Та ми закликали до Господа, і Господь прислухався до нашого голосу, і, пославши ангела, вивів нас із Єгипту, а тепер ми в Кадисі, у місті, що на краю твоїх кордонів.

Адже з рафаїнців залишився лише Оґ, васанський цар. Ось його ліжко, залізне ліжко, — ось воно в місті синів Аммана; його довжина — дев’ять ліктів, а його ширина — чотири лікті, міряючи ліктем мужчини.

Однак скільки бажатимеш, можеш в будь-якому місті заколювати худобу та їсти м’ясо за благословенням Господа, твого Бога, яке Він дав тобі. Нечистий та чистий серед вас разом можуть їсти його, як їдять сарну чи оленя.

Беззаконні люди виступили з-поміж вас і звели всіх, хто живе в їхньому місті, кажучи: Ходімо й служімо іншим богам, яких ви не знали, —

то неодмінно вигубиш усіх, хто живе в тому місті, убивши мечем; неодмінно віддасте на закляття його та все, що в ньому.

окрім жінок і майна. А всю худобу, усе, що буде в місті, усю здобич, забереш собі та їстимеш усі харчові припаси своїх ворогів, яких Господь, твій Бог, видає тобі.

Якщо якась незаймана дівчина буде заручена із чоловіком, і якийсь інший чоловік, зустрівши її в місті, переспить із нею,

то виведіть обох до брами їхнього міста, і нехай вони будуть побиті камінням та помруть: дівчина — тому що не кричала в місті, а чоловік — тому що збезчестив жінку ближнього, — і так викорениш зло з-посеред вас самих.

Благословенний ти в місті й благословенний у полі.

Проклятий ти в місті й проклятий у полі.

Та Ісус закляв його і те, що було в місті, — від чоловіка і до жінки, від молодого і до старого, до теляти і осла, — знищити вістрям меча.

за винятком худоби і здобичі, що в місті, усе, що ізраїльські сини взяли в полон за наказом Господа, як і заповів Господь Ісусові.

І сталося, що після цього помер і Елеазар, син Аарона, первосвященик, і був похований у Ґавааті, місті свого сина Фінееса, яке дав йому на горі Єфрема. У той день ізраїльські сини, взявши ковчег Бога, носили поміж собою, і Фінеес був священиком замість Елеазара, свого батька, аж доки не помер. І він був похований у своєму місті Ґавааті. А ізраїльські сини розійшлися — кожний у свою місцевість і до свого міста. Та ізраїльські сини почали вшановувати Астарту, Астароту і богів народів, які довкола них. Тож Господь передав їх у руки Еґлома, моавського царя, і він панував над ними вісімнадцять років.

І переробив його Ґедеон в ефод, і поставив його у своєму місті, в Ефраті. І весь Ізраїль там чинив розпусту за ним, і було для Ґедеона і його дому на спокусу.

Єфта судив Ізраїль шість років. І помер Єфта, ґалаадець, і похований був у своєму місті Ґалааді.

І важкою була Господня рука на Азоті, і Він навів зло на них, і кинулася на них хвороба, у кораблях і посеред їхньої країни розмножилися миші, і було сильне замішання смерті в місті.

І сталося після того, як він перейшов, то Господня рука була на тому місті, почалося дуже велике замішання, і Він уразив чоловіків міста, від малого аж до великого, і уразив їх на задніх їхніх частинах, тож ґеттейці поробили собі сидіння,

І вони відіслали ковчег, і збирали сатрапів филистимців, говорячи: Відішліть ковчег Бога Ізраїля, нехай буде на своєму місці й нехай не знищує нас і наш народ! Адже в цілому місті було дуже тяжке замішання смерті, коли сюди прибув ковчег Бога Ізраїля,

А слуга йому відповів: Ось Божий чоловік у цьому місті, славний чоловік, усе, що тільки скаже, неодмінно справджується. Тепер же підемо, щоби сповістив нам нашу дорогу, якою підемо.

Як тільки ввійдете в місто, так знайдете його в місті, перш ніж він піде до Вами їсти, — бо народ не їстиме, аж доки він не прийде, оскільки він має благословити жертву, і тільки після цього гості їстимуть. Тепер же підіть, бо через цей день ви його знайдете.

і сказав: Відпусти ж мене, бо в нас у місті — родинна жертва, і мої брати заповіли мені, і тепер, коли я знайшов милість у твоїх очах, піду й побачу моїх братів! Через це він не прийшов до царського столу.

І пророк Ґад сказав Давидові: Не сиди в обозі! Йди і прийдеш у землю Юди. І Давид пішов, і прийшов, і осів у місті Саріх.

І сказав Давид Анхусові: Якщо ж твій раб знайшов милосердя у твоїх очах, нехай же дадуть мені місце в одному з міст, що в країні, і поселюся там. І навіщо твій раб перебуває з тобою в місті царя?

Помер Самуїл, і оплакував його весь Ізраїль, і хоронять його в Арматаїмі, його місті. А Саул позбувся чаклунів і ворожбитів із землі.

Господь послав до Давида пророка Натана. Він увійшов до нього, і сказав йому: В одному місті були два чоловіки: один — багатий, а один — бідний.

Та вони сказали: Не вийдеш, бо якщо ми будемо змушені втікати , не покладуть нас на серце, і якщо помремо, половина з нас, не покладуть нас на серце, адже ти — як десять тисяч з нас! Тож тепер добре, щоби ти був для нас у місті на поміч, аби допомогти.

Нехай же сидить твій раб, і помру в моєму місті біля гробниці мого батька і моєї матері. А ось твій раб Хамаам перейде з моїм володарем-царем, тож учини йому те, що добре у твоїх очах!

І заснув Давид, і його поховали з його батьками в місті Давида.

І цар настановив Ванею, сина Йодая, замість нього над військом. І царство піднялося в Єрусалимі, і цар поставив священика Садока на першого священика замість Авіятара. Господь дав Соломонові розуму, дуже великої мудрості й широти серця, як піску, що біля моря, і розумові здібності Соломона дуже помножилися над розумовими здібностями всіх синів старійшин і над усіма розумними Єгипту. І він узяв дочку фараона, і привів її до міста Давида, доки він не закінчив свій дім, і Господній дім перше, і мур Єрусалима довкола. За сім років він їх зробив і закінчив. І в Соломона було сімдесят тисяч тих, які носили вантажі, і вісімдесят тисяч каменярів на горі. І Соломон зробив море, укріплення, великі вмивальниці, стовпи, водограї двору і мідне море. І збудував замок, його оборони і висік прохід у місті Давида, так що дочка фараона ходила з міста Давида до свого дому, який він збудував для неї. Тоді він збудував замок. І Соломон приносив тричі на рік всепалення і мирні жертви на жертовнику, який він збудував Господу, і кадив перед Господом та закінчив дім. Ось це старійшини, наставлені над ділами Соломона: три тисячі шістсот наставлених над народом, який працював. І він збудував Ассур, Маґдо, Ґазер, Верхній Веторон і Ваалат. Тільки після того, як він збудував Господній дім і єрусалимський мур довкола, після цього збудував ці міста. І коли ще жив Давид, він заповів Соломонові, кажучи: Ось з тобою Семей, син Ґири, син нащадка Веніаміна з Хеврона. Він мене прокляв жахливим прокляттям у той день, коли я виходив до Таборів, і він вийшов мені назустріч до Йордану, і я йому поклявся Господом, кажучи: Не буде вбитий він мечем! А тепер не вчиниш його невинним, бо ти — розумний чоловік і знатимеш, що йому вчиниш, і зведеш його сивину в крові до аду!

а його синові дам два скіпетри, щоби було переді Мною всі дні місцем для Мого раба Давида в місті Єрусалимі, який Я Собі вибрав, щоб там встановити Моє Ім’я.

І Соломон заснув зі своїми батьками, і поховали його в Місті Давида, його батька. І сталося, що коли почув Єровоам, син Навата, коли він ще був у Єгипті, оскільки він втік з-перед Соломона і перебував у Єгипті, то попрямував і прийшов до свого міста, у землю Саріри, що на горі Єфрема. А цар Соломон заснув зі своїми батьками, і замість нього зацарював Ровоам, його син.

Так говорить Господь: Ви не підете і не воюватимете з вашими братами, синами Ізраїля! Нехай кожний повернеться до свого дому, бо від Мене сталася ця справа! І прислухалися до Господнього слова, і зупинилися, — щоб іти за Господнім словом. А цар Соломон спав зі своїми батьками, — він був похований зі своїми батьками в місті Давида. І зацарював Ровоам, його син, замість нього в Єрусалимі, бувши шістнадцятилітнього віку, коли він зацарював. Дванадцять років він царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Наанана, дочка Анана, сина Нааса, царя синів Аммона. І він чинив погане перед Господом, і не пішов дорогою Давида, свого батька. І був чоловік з гори Єфрема, раб Соломона, його ім’я — Єровоам, а ім’я його матері — Саріра, жінка-розпусниця. І Соломон поставив його за володаря над податком дому Йосифа, і він збудував Соломонові Саріра, що на горі Єфрема, і були в нього триста колісниць коней. Він збудував замок податками дому Єфрема, він замкнув мури міста Давида і підносився на царство. А Соломон розшукував його вбити, тож він злякався і втік до Сусакіма, царя Єгипту, і був з ним, аж доки не помер Соломон. Єровоам почув у Єгипті, що Соломон помер, і сказав до вух Сусакіма, царя Єгипту, прохаючи: Відішли мене, і я піду до своєї землі. І сказав йому Сусакім: Попроси будь-яке прохання, і тобі дам. І Сусакім дав Єровоамові Ану, старшу сестру своєї жінки Текеміни, — йому за жінку. Вона була великою серед дочок царя і народила Єровоамові його сина Авію. І сказав Єровоам Сусакімові: Направду відпусти мене, і піду. І Єровоам вийшов із Єгипту, і пішов у землю Саріри, що на горі Єфрема. І зібрався туди весь скіпетр Єфрема. І там Єровоам збудував замок. І захворіла його дитина дуже тяжкою хворобою. І пішов Єровоам запитати про дитину. І сказав своїй жінці Ані: Встань і йди, запитай Бога про дитину, чи житиме від своєї хвороби. І був чоловік у Силомі на ім’я Ахія, і він був шістдесятилітнього віку, і Господнє слово було з ним. І сказав Єровоам своїй жінці: Встань і візьми у свою руку хліба для Божого чоловіка, паляниці для його дітей, виноград і посудину меду. Тож жінка встала і взяла у свою руку хліба, дві паляниці, виноград і посудину меду для Ахії. А чоловік був старий, і його очі стали темними, так що він не бачив. І вона піднялася із Саріри, і пішла. І сталося, коли вона входила в місто, до Ахії, силонійця, то Ахія сказав своєму слузі: Вийди назустріч Ані, жінці Єровоама, і скажеш їй: Увійди і не стій, бо так каже Господь: Погане Я нашлю на тебе! І ввійшла Ана до Божого чоловіка, і Ахія сказав їй: Навіщо ти мені принесла хліб, паляниці, виноград і посудину меду? Так говорить Господь: Ось ти відійдеш від Мене, і буде, коли ти входитимеш через браму до Саріри, твої служниці вийдуть тобі назустріч і скажуть тобі: Дитина померла! Бо так говорить Господь: Ось Я вигублю в Єровоама кожного, хто мочиться до стіни, і померлі Єровоама, які будуть в місті, їх з’їдять пси, а мертвого, який у полі, склюють небесні птахи. А дитину оплакуватимуть: Горе, Господи! — бо в ньому знайдено добре слово, в Господі. І пішла жінка, як почула, і сталося, коли ввійшла до Саріри, то дитина померла, і назустріч вирвався крик. І Єровоам пішов до Сікіми, що на горі Єфрема, і зібрав там племена Ізраїля. Туди пішов і Ровоам, син Соломона. І було Господнє слово до Самеї, еламійця, яке наказувало: Візьми собі новий одяг, який ще не був у воді, і розірви його на дванадцять частин, і даси Єровоамові, і скажеш йому: Так каже Господь: Візьми собі десять частин, щоб одягнутися! І Єровоам узяв. А Самея сказав: Так говорить Господь про десять племен Ізраїля! І сказав народ Ровоаму, синові Соломона: Твій батько зробив тяжким своє ярмо на нас і тягарем для нас зробив їжу свого столу. Тепер же, якщо ти нам облегшиш, то тобі служитимемо. І сказав Ровоам до народу: Ще три дні, і відповім вам слово. І сказав Ровоам: Приведіть мені старійшин, і пораджуся з ними, яке слово маю відповісти народові на третій день. І говорив Ровоам до їхніх вух так, як послав до нього народ, і сказали старійшини народу: Так промовив до тебе народ. Та Ровоам відкинув їхню раду, — не милою вона була перед ним. І він послав, і привів вихованих з ним, і сказав їм таке: Таке послав до мене народ, кажучи. А виховані з ним юнаки сказали: Так промовиш до народу, заявляючи: Мій мізинець товстіший за стегна мого батька! Мій батько бичував вас бичами, я ж пануватиму над вами скорпіонами! І вгодило слово перед Ровоамом, і він відповів народові, так, як йому порадили виховані з ним молодці. І весь народ, як один чоловік, промовив, кожний до свого ближнього, і всі закричали, вигукуючи: Немає нам частки в Давиді, ні спадку в сині Єссея! По своїх наметах, Ізраїлю, бо цей чоловік не буде нам за володаря чи за проводиря! І розійшовся весь народ із Сікіми, і кожний пішов до своїх поселень. І Ровоам залишився непохитним, він відійшов, піднявся у свою колісницю та ввійшов у Єрусалим, а за ним попрямував увесь скіпетр Юди і весь скіпетр Веніаміна. І сталося, коли наставав новий рік, Ровоам зібрав усіх мужів Юди та Веніаміна і пішов воювати з Єровоамом до Сікіма. І було Господнє слово до Самея, Божого чоловіка, кажучи: Скажи Ровоамові, цареві Юди, і всьому домові Юди, Веніаміна і народові, який залишився, кажучи: Так говорить Господь: Не підете і не воюватимете з вашими братами, синами Ізраїля! Нехай кожний повернеться до свого дому, бо від Мене збулася ця справа! І прислухалися до Господнього слова, і зупинилися, щоб не йти, згідно з Господнім словом.

І ось проходили мужі, і побачили труп, покинений на дорозі, і лева, який стояв біля мерця. Тож увійшли і заговорили в місті, де жив старий пророк.

І Ровоам, син Соломона, зацарював над Юдою. Ровоам був сорока одного року, коли він зацарював, і сімнадцять років царював у місті Єрусалимі, яке Господь вибрав з усіх племен Ізраїля, щоб там встановити Своє Ім’я. А ім’я його матері — Наама, амманійка.

І заснув Ровоам зі своїми батьками, і був похований з його батьками в місті Давида, а замість нього зацарював його син Авія.

І Авія заснув зі своїми батьками у двадцять четвертому році Єровоама, і його поховали з його батьками в місті Давида, а замість нього зацарював його син Аса.

І заснув Аса, і його поховали з його батьками в місті Давида, а замість нього зацарював його син Йосафат.

Померлого у Вааси в місті з’їдять пси, а його мерця на рівнині склюють небесні птахи!

І заснув Амврій зі своїми батьками, і його поховали в Самарії, а замість нього зацарював його син Ахав. В одинадцятому році Амврія зацарював Йосафат, син Аси, він був тридцятип’ятилітнім, коли зацарював, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі, а ім’я його матері — Ґазува, дочка Селея. І він пішов дорогою Аси, свого батька, щоб чинити те, що правильне перед Господом, і не звернув з неї. Тільки не винищив високих місць, люди ще приносили жертви на висотах і кадили ладаном. А те, що вчинив Йосафат, і про всю силу, яку виявляв, і з ким воював, ось чи не записане це в книзі літопису царів Юди? А решту розпуст, які відбувалися в дні Аси, його батька, він винищив із землі. У Сирії не було царя, а намісник. Цар Йосафат зробив корабель в Тарсісі, щоб піти до Софіра за золотом. Та не пішов, бо корабель розбився в Ґазіонґавері. Тоді цар Ізраїля сказав Йосафатові: Пошлю моїх слуг і твоїх слуг в кораблі! — та Йосафат не захотів. І заснув Йосафат зі своїми батьками, і його поховали з його батьками в місті Давида, а замість нього зацарював Йорам, його син.