1 Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.
2 Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.
3 Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся.
4 Кінець бо закону — Христос, на праведність кожному віруючому.
5 Мойсей пише про праведність, що від закону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.
6 А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;)
7 або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.)
8 А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;
9 щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.
10 Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.
11 Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.
12 Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його.
13 Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.
14 Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?
15 А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?
16 Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
17 Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.
18 Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землї бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.
19 І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.
20 Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.
21 До Ізраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперечних.
Послання св. апостола Павла до римлян, 10 глава