1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.
2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.
3 В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.
4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.
5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.
6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.
7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.
8 Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги.
9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість.
10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.
11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.
12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї.
13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.
14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх.
15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.
16 Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.
17 Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний.
18 Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.
19 Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника.
20 Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.
21 Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.
22 Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.
23 З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.
24 Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть.
25 Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.
26 В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище.
27 Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.
28 Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві.
29 Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.
30 Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
31 Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.
32 Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.
33 У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.
34 Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів.
35 Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.
Книга приказок Соломонових, 14 глава