1 Вино — зрадник; напитки — буйність; хто на них надиться — безумний.
2 Царська грізьба — як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.
3 Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.
4 Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом — аж нема нїчого.
5 В серцї людськім задуми — мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.
6 Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?
7 Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.
8 Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.
9 Хто може сказати: Серце я очистив, — я чистий від гріха мого?
10 Не однакова вага, не однака міра, одно і друге — гидота Господеві.
11 Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.
12 Ухо, що чує, й око, що бачить — одно й друге сотворив Господь.
13 Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.
14 Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, — хвалиться.
15 Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба — уста розумні.
16 Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!
17 Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,
18 Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.
19 Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.
20 Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.
21 Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.
22 Не говори: "За зло я самий віддам"; полиши се Господеві, — він охоронить тебе.
23 Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра — йому противна.
24 Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж — як узнати дорогу свою?
25 Се сїть людинї — сквапно обіт складати, а послї обіту — роздумовати.
26 Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.
27 Господень сьвічник — се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.
28 Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.
29 Слова молодих — їх сила, а окраса старих — їх сивий волос.
30 Рани від побоїв — се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.
Книга приказок Соломонових, 20 глава