1 Був один чоловік з гори Ефраїм, на ім'я Міхай.
2 Раз якось промовив він до матері своєї: “Ті тисяча сто срібних шеклів, які взято було в тебе й про які ти вирекла була прокльон при мені, це срібло в мене: я взяв їх і оце тобі назад повертаю.” І відказала йому його мати: “Нехай благословить тебе Господь, мій сину!”
3 Коли він повернув матері своїй тисячу сто шеклів срібла, мати його сказала: “Я хочу присвятити від себе це срібло Господеві, хочу зробити з нього для мого сина різьбленого й литого боввана.”
4 І коли він повернув його своїй матері, взяла вона двісті шеклів срібла та й дала золотареві, а той зробив з них різьбленого й литого боввана, щоб поставити в хаті в Міхая.
5 Таким чином мав Міхай у себе божницю, зробив ефод і терафи й посвятив одного свого сина, і той був йому за священика.
6 Того часу не було в Ізраїлі царя й кожний чинив, що йому було довподоби.
7 А був один юнак з Вифлеєму Юдейського, з коліна Юди; він був левіт і перебував там зайдою.
8 Покинув він місто Вифлеєм Юдейський, щоб перебувати, де доведеться, і, подорожуючи, зайшов на Ефраїм-гору, в господу Міхая.
9 І спитав його Міхай: “Звідки йдеш?” А той до нього: “Я — левіт, з Вифлеєму Юдейського; ходжу я, щоб осістись, де доведеться.”
10 Сказав йому Міхай: “Зостаньсь у мене та й будь мені за батька й за священика. Даватиму тобі щороку десять срібних шеклів, повну одежу й харчі.”
11 Пристав левіт на те, щоб жити з ним, і став юнак у нього як один з його синів.
12 Посвятив Міхай левіта, і юнак став у нього за священика й жив у домі Міхая.
13 Сказав Міхай: “Тепер я знаю, що Господь буде доброзичливий до мене, бо маю левіта за священика.”
Книга Суддів, 17 глава