1 Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих.
2 Через неї предки були добре засвідчені.
3 Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало.
4 Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє.
5 Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові.
6 Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають.
7 Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри.
8 Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав, узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде.
9 Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці.
10 Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник.
11 Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.
12 Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа.
13 У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі».
14 А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини.
15 І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися.
16 Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто.
17 Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав,
18 до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство»,
19 думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ.
20 Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє.
21 Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї.
22 Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості.
23 Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу.
24 Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона;
25 волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи,
26 бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту.
27 Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить.
28 Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних.
29 Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились.
30 Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали.
31 Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула.
32 І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків,
33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам,
34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали.
35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння.
36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці;
37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені;
38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами.
39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного,
40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість.
Послання до євреїв, 11 глава