1 З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв.
2 Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.»
3 Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.»
4 Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?»
5 Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже.
6 Що народжується від тіла — тіло, а що народжується від Духа — дух.
7 Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти.
8 Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.»
9 Озвався Никодим і мовив до нього: «Як воно може статись?»
10 Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш?
11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, — ви ж свідчення нашого не берете до уваги.
12 Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, — як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму?
13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий!
14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, — так треба Синові Чоловічому бути піднесеним,
15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним.
16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним.
17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти.
18 Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого.
19 А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, — лихі бо були їхні діла.
20 Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його.
21 А хто правду чинить — іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.»
22 Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив.
23 А й Йоан христив — в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися.
24 Ще бо Йоана не посаджено у в'язницю.
25 Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм — про очищення.
26 Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, — он він христить, та й усі до нього йдуть.»
27 Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба.
28 Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього.
29 У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося!
30 Йому треба рости, мені ж маліти.
31 Хто з висоти приходить, той — над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить — над усіма той.
32 Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги.
33 Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий.
34 Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа.
35 Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук.
36 Хто вірує в Сина — живе, життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, — гнів же Божий над таким перебуває.»
Євангелія від св. Івана, 3 глава