1 «Не робіть собі кумирів, ні тесаних ідолів, ні стовпів не ставте собі, ні каменя з образами нехай не буде в вашій землі, щоб перед ними падати ниць; бо я — Господь, Бог ваш.
2 Субот моїх пильнуйте і святиню мою шануйте; я — Господь.
3 Коли ходитимете в моїх установах і пильнуватимете мої заповіді, і будете їх виконувати,
4 то я насилатиму вам дощі о відповідній порі, і земля даватиме свій урожай, і дерево, що в полі, приноситиме свої плоди.
5 Молотьба триватиме у вас до збирання винограду, а збір винограду триватиме до сівби; ви їстимете хліб ваш до наситу і житимете безпечно у своєму краю.
6 Я встановлю мир у краю, й зможете лягати (спати), і ніхто не буде вас турбувати; я повиганяю хижого звіря з країни, і меч не проходитиме по краю вашім.
7 Ви будете гнатися за вашими ворогами, й вони падатимуть від меча перед вами.
8 П'ятеро вас гнатиме сотню, а сотня вас гнатиме десять тисяч, падатимуть вороги ваші від меча перед вами.
9 Я обернусь до вас і розплоджу вас, і розмножу вас, і дотримаю мого союзу з вами.
10 Ви не то що зможете прохарчуватися попередньоліт-німи врожаями, ба навіть виноситимете старе перед новим урожаєм.
11 Я поставлю мою храмину посеред вас: не буду бридитися вами.
12 Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом.
13 Я — Господь, Бог ваш, що вивів вас із Єгипетської землі, щоб ви не були там рабами; я поломив занози ярма вашого, щоб ви ходили випростані.
14 Коли ж ви мене не послухаєте і не виконуватимете всіх оцих заповідей моїх,
15 коли зневажатимете мої установи й гордуватимете веліннями моїми, не здійснюючи всіх заповідей моїх та ламаючи союз мій,
16 то ось що я зроблю з вами: напущу на вас страх, сухоти й пропасницю, від них померкнуть очі й погасне життя. Намарно будете засівати своє зерно, бо вороги ваші пожеруть його.
17 Я звернусь проти вас, і вас поб'ють вороги ваші; над вами володарюватимуть ненависники ваші, і ви втікатимете, хоч і ніхто не буде гнатися за вами.
18 Якщо і тоді не послухаєте мене, я семикратно обкладу вас карами за гріхи ваші.
19 Я зламаю вашу зарозумілу силу, і зроблю небо над вами як залізо, а землю вашу як мідь.
20 Намарне витратиться ваша сила, бо земля ваша не даватиме врожаю, ні дерево з краю не даватиме свого плоду.
21 А коли ж ви все таки будете противитися мені, і не схочете слухати мене, я скараю вас сім разів більшою карою, ніж ваші гріхи.
22 Я пущу на вас дикого звіря, що вигубить дітей ваших, і винищить скоьину вашу, і вас зведе нінащо, так що спорожніють шляхи ваші.
23 Коли ж ви й після цього не дасте мені вас направити, а виступатимете проти мене,
24 то я теж піду проти вас і покараю вас семикратно за гріхи ваші.
25 Я наведу на вас меч, що помститься за зламаний союз. Ви позбираєтесь у ваших містах, а я впущу посеред вас чуму, і ви впадете ворогові до рук.
26 Як я відніму в вас піддержку вашу, — хліб, тоді десять молодиць пектимуть хліб ваш в одній печі і розділюватимуть вам по вазі, й ви їстимете й не насититесь.
27 Коли ж і після цього не послухаєте мене і повстанете проти мене,
28 я теж виступлю в гніві проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші.
29 Ви їстимете тіло синів ваших, і тіло дочок ваших їстимете.
30 Я зруйную ваші висоти, і розіб'ю ваші стовпи на честь сонця і кину ваші трупи на звалища бовванів ваших, і душа моя гидуватиме вами.
31 Міста ваші оберну в пустиню, зруйную святині ваші і не прийму приємного запаху ваших воскурень.
32 Я спустошу країну так, що вороги ваші, які поселяться в ній, зжахнуться над нею.
33 Вас самих я порозкидаю між народами, я вийму з піхов меча за вами; і спорожніє земля ваша, а міста ваші перетворяться в руїни.
34 Тоді земля зазнає відпочинку протягом усього часу її запустіння, як ви самі опинитесь у землі ворогів ваших; тоді відпочине земля й розкошуватиме своїми суботами.
35 По всі дні запустіння свого спочиватиме вона за те, що не відпочивала своїми суботами, як жили ви на ній.
36 А тим, хто з вас зостанеться, на серце наведу страх у країнах їхніх ворогів; так що гнатиме їх шелестіння листя, як затремтить від вітру, і втікатимуть, як утікають від меча, і падатимуть, хоч ніхто не гнатиметься за ними.
37 І спотикатимуться один через одного, наче перед мечем, хоч ніхто не гнатиметься за ними; ви не встоїтесь перед ворогами вашими.
38 Ви загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших.
39 Хто ж зостанеться з вас, ті зотліють за свої беззаконня по ворожих землях; вони зотліють і за беззаконня батьків своїх, як і батьки їхні.
40 Вони зізнаються у власних беззаконнях і у беззаконнях батьків своїх, — і в тих віроломствах, що мені вчинили, йдучи явно проти мене.
41 Із-за того й я повстав проти них і вигнав їх у землю ворогів їхніх. І тоді впокориться їхнє необрізане серце, і тоді вони спокутують свої беззаконня.
42 Я згадаю союз мій із Яковом і союз мій із Ісааком, та й союз мій із Авраамом я теж згадаю, і землю я згадаю.
43 Але спершу вони мають покинути її; і вона зазнає своїх субот, як вони її полишать; та й самі вони спокутують свої беззаконня за те, що приписами моїми погордували й установами моїми гидували.
44 Та навіть і тоді, як перебуватимуть у землі ворогів своїх, я їх від себе не відкину, і не полишу їх так, щоб їх вигубити та зламати союз мій із ними; я бо — Господь, Бог їхній.
45 Тож і згадаю заради них самих союз мій із їхніми предками, що вивів їх із Єгипетської землі перед очима в народів, щоб бути їхнім Богом, я, Господь.»
46 Це установи, й приписи й закони, що поставив Господь між собою та синами Ізраїля на Синай-горі, через Мойсея.
Третя книга Мойсеєва: Левит, 26 глава