1 Слово, що надійшло до пророка Єремії про народи.
2 Про Єгипет. Про військо фараона Нехо, єгипетського царя, яке стояло на Ефрат-ріці під Каркемішем, яке побив Навуходоносор, цар вавилонський, на четвертому році Йоакима, сина Йосії, юдейського царя:
3 «Готуйте щити малі й великі. Вперед до бою!
4 Сідлайте коні! Верхівці — на коні! Ставайте в лави, шоломоносці! Чистіть списи, вдягайтеся в броню!
5 Та що це я бачу? Вони в тривозі назад сахаються! Їхні лицарі побиті, утікають. Страх звідусіль, — слово Господнє.
6 Та бистроногий не втече, не врятується й лицар: на півночі коло Ефрату вони спотикнулися й упали.
7 Хто це здіймається, неначе Ніл, води якого, мов потоки, розбуялись?
8 Єгипет підіймається, неначе Ніл, води якого, мов струмені, розбурхались. Він каже: Підіймусь, окрию землю, знищу міста й їхніх мешканців!
9 Кидайтесь, коні, летіте колісниці! Вояки, виступайте з Кушу й Путу, озброєні щитами, і ви, лідійці, з натягнутим луком!
10 Цей день для Господа, Бога сил — день відплати, щоб воздати ворогам. Меч буде жерти, насититься й уп'ється їхньою кров'ю. Це жертва Господеві, Богові сил, у північній землі, коло ріки Ефрату.
11 Іди в Гілеад, візьми бальзаму, єгипетська дочко-дівице! Та шкода тобі добирати ліків: нічим рани своєї не загоїш!
12 Довідались народи про твій сором, і плач твій виповнив землю! Бо воїн об воїна спотикнувся, та й полягли обидва разом.»
13 Слово, що сказав Господь пророкові Єремії про прихід Навуходоносора, царя вавилонського, щоб ударити на Єгипетську землю:
14 «Оповістіть про це в Єгипті й проголосіть у Мігдолі, звістіть у Нофі і в Тафнісі. Скажіте: Шикуйсь, готуйсь, бо меч пожирає все навкруги тебе.
15 Чого втікає Апіс? Твій бик не встояв? Бо Господь повалив його.
16 І збірне військо похитнулось, і падали один на одного, примовлявши: Вставаймо, повертаймось до нашого народу, у нашу рідну землю, далеко від згубного меча!
17 Прозвіть царя єгипетського, фараона, так: Гармидер після втраченого часу!
18 Як живу я, — слово Царя, Господь сил йому ім'я, — як Тавор перебуває серед гір, а Кармель над морем, так певно й те, що він прийде.
19 Готуй собі на виселення клунки, дочко єгипетська, що так єси осілась добре! Бо Ноф стане пустинею і, спалений, обезлюдніє.
20 Єгипет — телиця вельми гарна, але з півночі ґедз налетів на неї.
21 Та й найманці його, що немов годовані телята, — ба й вони теж назад сахаються, втікають поголовно, встоятись не спроможні, бо й на них прийшла лиха година, час їхньої кари,
22 Ось слухайте! Сичить щось, неначе гадюка. Приходять з військом, із сокирами на нього нападають, мов дроворуби.
23 Рубайте його ліс, — слово Господнє, — бо він непрохідний! Їх більш, ніж сарани, і ліку їм немає.
24 Покрилася соромом єгипетська дочка, віддано її північному народові в руки.
25 Господь сил, Бог Ізраїля, говорить: Я покараю Аммона у Но, фараона й Єгипет з його богами і з його царями, а й з тими, що на нього уповають.
26 Я видам їх у руки тим, які пантрують на їхнє життя, у руки Навуходоносорові, цареві вавилонському, й у руки рабам його. Аж потім Єгипет буде заселений, як за давніх днів, — слово Господнє.
27 Ти ж не бійсь, Якове, слуго мій, і не лякайсь, Ізраїлю! Врятую бо тебе з земель далеких, твоїх потомків — із краю їхньої неволі, і Яків повернеться й житиме спокійно та безпечно, тож ніхто не буде більш його страхати.
28 Не бійся, Якове, мій рабе, — слово Господнє, — бо я з тобою. Я вигладжу усі народи, що проміж них тебе розкинув. Тебе ж не загладжу. Я покараю тебе, але по правді, — без кари тебе не зоставлю.»
Книга пророка Єремії, 46 глава