1 Заговорив Іов і мовив:
2 «Вважайте, слухавши, на моє слово,
і нехай воно втішить вас.
і нехай воно втішить вас.
3 Стерпіть мене, я буду говорити;
як виговорюся — насміхайтесь.
як виговорюся — насміхайтесь.
4 Чи ж то на людину моя скарга?
Як тут не бути нетерплячим?
Як тут не бути нетерплячим?
5 Вважайте ж мені: ви вжахнетесь,
затулите рукою уста ваші.
затулите рукою уста ваші.
6 Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь,
і моє тіло охоплює тремтіння.
і моє тіло охоплює тремтіння.
7 Чому живуть оті нечестиві,
старіються та й ще багатіють?
старіються та й ще багатіють?
8 Їхні діти гараздують перед ними,
нащадки їхні ростуть у них перед очима.
нащадки їхні ростуть у них перед очима.
9 Домівки їхні від страху безпечні,
і бича Божого нема над ними.
і бича Божого нема над ними.
10 Їхній бик запліднює, не знемагає;
корова їхня телиться, не скидає.
корова їхня телиться, не скидає.
11 Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець,
й малеча їхня гарцює.
й малеча їхня гарцює.
12 Виспівують під бубон та під цитру,
і веселяться під сопілки голос.
і веселяться під сопілки голос.
13 Провадять дні свої у щасті,
і сходять до Шеолу в мирі.
і сходять до Шеолу в мирі.
14 А, проте, Богові казали: „Відступи від нас!
Доріг твоїх не хочемо ми знати!
Доріг твоїх не хочемо ми знати!
15 Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити?
І що за користь нам його благати?"
І що за користь нам його благати?"
16 Чи ж їхнє щастя не в них у руках?
Чи ж рада злих від нього не далека?
Чи ж рада злих від нього не далека?
17 Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне
і падає на них нещастя?
Чи часто у своєму гніві він їх губить,
і падає на них нещастя?
Чи часто у своєму гніві він їх губить,
18 так, що вони стають, немов солома перед вітром,
немов полова, що її здіймає вихор?
немов полова, що її здіймає вихор?
19 А, може, Бог зберігає його кару для його дітей?
Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!
20 Нехай побачить власними очима своє горе,
і з гніву Всемогутнього хай вип'є!
і з гніву Всемогутнього хай вип'є!
21 Яка йому журба про дім свій після нього,
коли число місяців у нього пораховане?
коли число місяців у нього пораховане?
22 Чи то ж нам Бога знання вчити,
коли він судить щонайвищих?
коли він судить щонайвищих?
23 Один умирає повний сили,
повнотою щасливий та безпечний.
повнотою щасливий та безпечний.
24 Стегна у нього повні ситі,
кості його набиті шпигом.
кості його набиті шпигом.
25 А другий умирає наболілою душею,
не скуштувавши щастя.
не скуштувавши щастя.
26 Разом лягають у порох,
їх черва вкриває!
їх черва вкриває!
27 Я знаю добре думки ваші
та замисли, що проти мене куєте.
та замисли, що проти мене куєте.
28 Ви кажете: Де дім вельможі?
Де намет, що грішники у ньому жили?
Де намет, що грішники у ньому жили?
29 Хіба ви не питали тих, що у світах бували,
над досвідом їхнім не розмишляли,
над досвідом їхнім не розмишляли,
30 що в день біди лихий щаджен буває,
що у день гніву він веселий?
що у день гніву він веселий?
31 Хто йому закине його поведінку ввічі,
і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
і те, що він накоїв, хто йому відплатить?
32 Коли ж його внесуть на цвинтар,
над гробом своїм він чатує.
над гробом своїм він чатує.
33 Скиби землі йому солодкі.
За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!
34 Що вони варті, ваші втіхи марні?
Таж відповіді ваші — лиш омана!»
Таж відповіді ваші — лиш омана!»
Книга Йова, 21 глава