1 «Мій дух розбитий,
дні мої погасли,
для мене залишається лише могила.
дні мої погасли,
для мене залишається лише могила.
2 Чи не став я посміховиськом?
Чи не в гіркоті ночують мої очі?
Чи не в гіркоті ночують мої очі?
3 О, поручися за мене сам перед собою!
Бо хто б ручився за мене?
Бо хто б ручився за мене?
4 Та ти позбавив розуму їхнє серце,
тому й не піднесеш їх угору.
тому й не піднесеш їх угору.
5 Вони призначають здобич друзям,
тоді як очі власних дітей меркнуть.
тоді як очі власних дітей меркнуть.
6 Ти зробив мене притчею народу,
мені плюють у вічі.
мені плюють у вічі.
7 В очах моїх від смутку потемніло,
і мої члени, наче тінь, виснажуються.
і мої члени, наче тінь, виснажуються.
8 Дивуються над оцим праведні люди,
і невинний обурюється на безбожника.
і невинний обурюється на безбожника.
9 Та праведник тримається путі своєї
і чистий руками ще більш набирає духу.
і чистий руками ще більш набирає духу.
10 Вернітеся ж, усі ви, приступіте;
може, бодай одного мудрого знайду між вами!
може, бодай одного мудрого знайду між вами!
11 Дні мої відпливли, думки мої розбиті!
Зідхання мого серця
Зідхання мого серця
12 з ночі день роблять,
і супроти темряви світло близько.
і супроти темряви світло близько.
13 Чи можу сподіватись? Шеол -моя домівка!
У темряві стелю я собі постіль.
У темряві стелю я собі постіль.
14 Кричу до гробу: Ти мій батько!
А до хробака: Моя сестра й моя мати!
А до хробака: Моя сестра й моя мати!
15 Де ж тут моя надія?
І щастя моє. — хто його бачив?
І щастя моє. — хто його бачив?
16 Зійдуть у Шеол зо мною?
коли зануримося разом у порох?»
коли зануримося разом у порох?»
Книга Йова, 17 глава