1 Давид радив раду з тисячниками, з сотниками й усіма начальниками.
2 Давид сказав до громади Ізраїля: “Коли вам завгодно й коли на те воля Господа, Бога нашого, пошлім до наших братів, що зостались по землях ізраїльських, а разом з ними до священиків та левітів, що лишились у містах з приналежними до них пасовиськами, щоб вони зібрались до нас,
3 і принесемо до себе ковчег, Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали уваги на нього.”
4 Громада ухвалила зробити так, бо було воно довподоби всій громаді.
5 Тоді Давид зібрав ізраїльтян від єгипетського Шіхору до Хамат-входу, щоб перенести ковчег Божий з Кіріят-Єаріму.
6 Потім Давид з Ізраїлем пішов у Ваалу, у Кіріят-Єарім, що в Юдеї, щоб узяти звідтіль ковчег Бога, Господа, що почиває на херувимах, що зветься цим іменем.
7 І повезли Божий ковчег на новому возі з дому Авінадава, а Узза та Ахіо супроводжували віз;
8 Давид і ввесь Ізраїль веселились перед Богом щосили під співи, граючи на цитрах, гарфах, бубнах, цимбалах та сурмлячи.
9 Як дійшли до Кідонового току, Узза простяг руку, щоб підтримати ковчег, бо воли його нахилили;
10 та Господній гнів запалав на Уззу, і Господь ударив його на смерть за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він помер там таки перед Богом.
11 Давид засмутився, що Господь покарав так жорстоко Уззу, і назвав те місце “Пролом Уззи” по цей день,
12 Давид злякався Бога в той день і сказав: “Як же мені внести до себе ковчег Божий?”
13 І не повіз Давид ковчег до себе, у Давидгород, а завернув його до дому Оведедома з Гату.
14 Так ковчег Божий зостався в родині Оведедома, в його хаті, три місяці, і Господь поблагословив дім Оведедома й усе, що в нього було.
Перша книга хроніки, 13 глава