1 Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.
2 Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.
3 У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”
4 4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».
5
6 І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?
7 То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?
8 Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»
9 Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:
10 «Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.
11 Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.
12 Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.
13 А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”
14 Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».
15 Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.
16 Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.
17 Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
18 Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»
19 Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.
20 Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.
21 А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.
22 Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».
23 Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
24 Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!
25 Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
26 Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»
27 Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».
28 Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
29 29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».
30
31 Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.
32 Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.
33 Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».
34 Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.
35 Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.
36 Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.
37 І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.
38 І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
39 Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
40 Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:
41 «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».
42 Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».
43 І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.
Євангелія від св. Луки, 18 глава