1 Коли Адонівезек, цар Єрусалима, почув, що Ісус взяв Ґай і повністю знищив його, — як учинив з Єрихоном і його царем, так зробили і з Ґаєм, і його царем, а ті, які живуть у Ґаваоні, самі здалися Ісусові та Ізраїлеві,
2 то вони ними були дуже налякані. Адже він знав, що Ґаваон — велике місто, як одне з великих міст, і всі його мужі сильні.
3 Тож Адонівезек, цар Єрусалима, послав до Елама, царя Хеврону, до Фідона — царя Єрімута, до Єфти — царя Лахіса, і до Давіра — царя Одолама, закликаючи:
4 Давайте, прийдете до мене, допоможете мені, і воюватимемо проти Ґаваона, бо самі здалися Ісусові та ізраїльським синам!
5 І п’ятеро євусейських царів: цар Єрусалима, цар Хеврона, цар Єрімута, цар Лахіса і цар Одолама, вони і весь їхній народ, пішли, обійшли Ґаваон і оточили його.
6 А ті, які жили в Ґаваоні, послали до Ісуса, до ізраїльського табору, у Ґалґал, кажучи: Не відпускай руки твоєї від твоїх рабів. Прийди до нас швидко, визволи нас і допоможи нам, бо проти нас зібралися всі царі аморейців, які живуть у горах!
7 Тож Ісус вирушив з Ґалґала — сам і весь боєздатний народ з ним, кожний могутній силою.
8 І в той час Господь промовив до Ісуса: Не бійся їх, бо Я передав їх у твої руки, не залишиться з них ніхто перед вами!
9 Тож Ісус зненацька напав на них, — цілу ніч він ішов з Ґалґала.
10 А Господь нагнав на них страх від обличчя ізраїльських синів, і Господь розгромив їх великим знищенням у Ґаваоні. І вони гналися за ними дорогою, що йде до Ороніна, і громили їх аж до Азику і аж до Макиди.
11 Коли ж втікали вони від обличчя ізраїльських синів по схилі в Орнін, Господь закидав їх з неба кам’яним градом — аж до Азики. І було більше мертвих від каміння граду, ніж тих, яких у битві вбили ізраїльські сини мечем.
12 Тоді Ісус звернувся до Господа (в той день, коли передав Бог Аморея в руки Ізраїлеві, коли розбив їх у Ґаваоні, і були знищені з-перед обличчя ізраїльських синів) і сказав Ісус: Нехай стане сонце напроти Ґаваону і місяць напроти долини Елону!
13 І сонце стало, і місяць залишався стояти, доки Бог не помстився своїм ворогам. Сонце стало посеред неба, не пішло вперед на захід на закінчення одного дня.
14 І не було такого дня ні раніше, ні пізніше, щоби Бог вислухав людину, бо Господь воював за Ізраїль.
15
16 А ці п’ять царів утекли і сховалися в печері, що в Макиді.
17 Та Ісусові сповістили, кажучи: Знайдено п’ять царів, які сховалися в печері, що в Макиді.
18 Тож Ісус сказав: Заваліть камінням отвір печери й поставте мужів стерегти їх!
19 Ви ж не переставайте переслідувати ваших ворогів, захопіть їхні тили і не дайте їм увійти до своїх міст, бо Господь, наш Бог, передав їх у наші руки!
20 І сталося, коли Ісус і кожний ізраїльський син зупинився, знищуючи їх аж до кінця дуже великим знищенням, то лише деякі вбереглися, — вони врятувалися в укріплених містах.
21 А весь народ повернувся до Ісуса в Макиду здоровим, і ніхто з ізраїльських синів і не забурмотів своїм язиком.
22 Тоді Ісус сказав: Відкрийте печеру і виведіть цих п’ятьох царів з печери!
23 І п’ятьох царів: царя єрусалимського, царя хевронського, царя єрімутського, царя лахіського і царя одоламського вивели з печери.
24 А коли привели їх до Ісуса, то Ісус скликав увесь Ізраїль і військових начальників, які ходили з ним, кажучи їм: Вийдіть і поставте ваші ноги на їхні шиї! І, підійшовши, вони поставили свої ноги на їхні шиї.
25 Тоді Ісус промовив до них: Не бійтеся їх і не жахайтеся! Будьте мужніми і сильними, бо так учинить Господь з усіма вашими ворогами, проти яких ви воюватимете!
26 І вбив їх Ісус, і повісив їх на п’ятьох деревах. І були повішені на деревах до вечора.
27 І сталося, що при заході сонця Ісус наказав, і їх зняли з дерев, і кинули їх у печеру, до якої вони втекли, і заклали печеру камінням, і так є аж до сьогоднішнього дня.
28 У той день вони взяли Макиду і розгромили її вістрям мечів, і вигубили все, що в ній дихає, і не залишилося в ній жодного, хто врятувався б і втік. А із царем Макиди зробили так, як учинили із царем Єрихону.
29 Тоді Ісус, а з ним увесь Ізраїль пішли з Макиди до Левни, і облягли Левну.
30 І Господь передав її в руки Ізраїлю, і захопили її та її царя, і розгромили її вістрям меча, і все, що в ній дихає, — в ній не залишилося жодного, хто врятувався б і втік. І зробили з його царем так, як учинили із царем Єрихона.
31 І пішов Ісус, і з ним весь Ізраїль з Левни до Лахіса, обійшов його і взяв його в облогу.
32 І Господь передав Лахіс у руки Ізраїля, і на другий день він взяв його, і вибили його вістрям меча і розгромили його, як зробили і з Левною.
33 Тоді Елам, цар Ґазеру, прийшов на допомогу Лахісові, та Ісус вістрям меча побив його і його народ, аж не залишилося з них того, хто врятувався б і втік.
34 І пішов Ісус, а з ним весь Ізраїль з Лахіса до Одолама, оточив його і взяв його в облогу.
35 І передав його Господь в руки Ізраїлю, взяв його в той день і вибив його вістрям меча, і вигубили все, що в ньому дихає, вчинили так, як з Лахісом.
36 Далі пішов Ісус, а з ним весь Ізраїль до Хеврона, і оточив його.
37 Він розгромив його вістрям меча, і все, що було в ньому, що дихає, і не було того, хто врятувався б, — як учинили з Одоламом, так знищили і його, і те, що в ньому було.
38 І повернувся Ісус і весь Ізраїль до Давіра, і, оточивши його,
39 взяли його, його царя та його поселення, розгромили його вістрям меча і вигубили його й усе, що в ньому дихає, і не залишили в ньому нікого, хто врятувався б, — як учинили з Хевроном і з його царем, так учинили з Давіром і його царем.
40 І розгромив Ісус усю гірську землю, Наґев, рівнину, Асидот і їхніх царів, не залишили з них того, хто врятувався б, і вигубив усе, що дихає життям, — як і заповів Господь, Бог Ізраїля.
41 Від Кадис-Варни до Ґази, весь Ґосом аж до Ґаваона,
42 усіх їхніх царів і їхню землю розгромив Ісус за одним разом, бо Господь, Ізраїлів Бог, воював за Ізраїля.
Книга Ісуса Навина (Книга Єгошуї), 10 глава