потому что тварь покорилась суете не добровольно, но по воле покорившего её, в надежде,
бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,
Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,
Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією,
20-21 Все, створене Богом, було приречене до марнот, і скорилося не з власної волі, а з волі Божої. Але в тій покірності живе надія на те, що весь світ звільниться з-під рабства й занепаду, що він матиме славу і свободу, як мають їх діти Божі.