Если кто ударит кого железным орудием так, что тот умрёт, то он убийца: убийцу должно предать смерти;
А коли б хто вдарив кого залізним знаря́ддям, а той помер, — він убійник, буде конче забитий той убійник.
А коли він ударив когось залізним знаряддям так, що той помер, то він душогубець і, як душогубець, мусить бути покараний смертю.
Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець.
Але той, хто вб’є його залізним знаряддям, і він загине, то це — убивство; убивця неодмінно має померти [1]!