О, если бы Ты расторг небеса и сошёл! горы растаяли бы от лица Твоего,
О, коли б небеса́ Ти розде́р і зійшов, — перед обличчям Твоїм розтопи́лися б го́ри,
Немов вогонь, що палить смереччя, немов вогонь, що від нього кипить вода, — щоб так ворогам з'явилось твоє ім'я, щоб затряслись народи перед тобою,
О, коли б ти прорвав небеса й зійшов! гори б таяли від лиця твого,
2 так, як тане віск від вогню. І вогонь спалить противників, і очевидним буде між ворогами Господнє Ім’я. Від Твоєї присутності стривожаться народи.