Душа моя среди львов; я лежу среди дышущих пламенем, среди сынов человеческих, у которых зубы — копья и стрелы, и у которых язык — острый меч.
на душу мою. Знахо́джуся я серед ле́вів, що лю́дських синів пожирають, їхні зуби — як спис той та стрі́ли, а їхній язик — гострий меч.
Я лежу серед левів, що пожирають синів людських. Зуби їхні — списи й стріли; язик — меч гострий.
[Пс 57:5 (56)]
Прослався, Боже, висше неба; по всїй землї слава твоя!
[Пс 57:5 (56)]
й захистив душу мою, що посеред молодих левів. Я засинаю в тривозі; людські сини… їхні зуби — зброя і стріли, а їхній язик — гострий меч.