Числа

І промовив Господь до Мойсея в Синайській пустелі, у наметі свідчення, першого дня, другого місяця, другого року після їхнього виходу з Єгипетської землі, кажучи: Проведіть перелік усієї громади ізраїльських синів за їхніми родами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, кожного чоловічої статі — по осібно, від двадцятилітніх і старших, хто входить до ізраїльських військових сил, порахуйте їх за їхніми військовими силами, — ти й Аарон порахуйте їх. І з вами будуть по одному від племені кожного володаря, — вони будуть згідно з родами по батьківській лінії. А це імена мужів, які будуть з вами: від Рувима — Елісур, син Седеура. Від Симеона — Саламіїл, син Сурісадая. Від Юди — Наассон, син Амінадава. Від Іссахара — Натанаїл, син Соґара. Від Завулона — Еліяв, син Хелона. Від синів Йосифа: від Єфрема, — Елісама, син Еміуда, а від Манасії — Ґамалиїл, син Фадасура. Від Веніамина — Авідан, син Ґадеоні. Від Дана — Ахієзер, син Амісадая. Від Асира — Фаґаїл, син Ехрана. Від Ґада — Елісаф, син Раґуїла. Від Нефталима — Ахіре, син Енана. Це — покликані з громади, керівники племен за їхніми родами по батьківській лінії; це — ізраїльські тисяцькі. І Мойсей та Аарон взяли цих мужів, названих по іменах, зібрали всю громаду першого дня, другого місяця року, і зробили перепис згідно з їхнім народженням, за своїми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, — від двадцятилітніх і старших, кожного чоловічої статі, по осібно, як і заповів Господь Мойсеєві. Тож вони пройшли перепис у Синайській пустелі. І були пораховані сини Рувима, первенця Ізраїля, за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожний чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, — усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Рувима дав сорок шість тисяч п’ятсот. Порахували синів Симеона за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Симеона дав п’ятдесят дев’ять тисяч триста. Порахували синів Юди за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Юди дав сімдесят чотири тисячі шістсот. Порахували синів Іссахара за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Іссахара дав п’ятдесят чотири тисячі чотириста. Порахували синів Завулона за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Завулона дав п’ятдесят сім тисяч чотириста. Порахували синів Йосифа, а саме синів Єфрема, за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Єфрема дав сорок тисяч п’ятсот. Порахували і синів Манасії за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Манасії дав тридцять дві тисячі двісті. Порахували синів Веніамина за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Веніамина дав тридцять п’ять тисяч чотириста. Порахували синів Ґада за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Ґада дав сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. Порахували синів Дана за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Дана дав шістдесят дві тисячі сімсот. Порахували синів Асира за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Асира дав сорок одну тисячу п’ятсот. Порахували синів Нефталима за їхніми сім’ями, за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, згідно з кількістю їхніх імен, по осібно, кожного чоловічої статі, від двадцятилітніх і старших, усі, які здатні виступити з військовими силами. Їхній перепис з племені Нефталима дав п’ятдесят три тисячі чотириста. Це перепис, що його провели Мойсей, Аарон і старійшини ізраїльські — дванадцять чоловіків. Було по одному чоловікові з кожного племені, згідно з їхніми родами по батьківській лінії. І весь перепис ізраїльських синів з їхніми військовими силами, — від двадцятилітніх і старших, кожного, хто здатний виступити строєм до бою в Ізраїлі, — складав шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят чоловік. А левіти з їхнім родом по батьківській лінії не були пораховані між ізраїльськими синами. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Дивись, щоб племені Левія не порахував, а їхнього числа не взяв до рахунку поміж ізраїльськими синами. Ти настановиш левітів над наметом свідчення, над усім його обладнанням, над усім, що є в ньому. Вони носитимуть намет і все його обладнання; вони здійснюватимуть служіння в ньому і довкола намету ставатимуть табором. І коли намет рушатиме в дорогу, то левіти складатимуть його, а коли намет ставатиме з табором, то вони розкладатимуть його. А якщо сторонній підійде, щоб служити, — нехай помре! Ізраїльські сини ставатимуть табором таким чином: кожний за своїм порядком і кожний за своїм старшинством, разом зі своїми військовими силами. А Левіти нехай отаборяться навпроти, довкола намету свідчення, — і не буде гріха між ізраїльськими синами. Левіти особисто будуть наглядати за наметом свідчення. Тож ізраїльські сини все вчинили так, як Господь заповів Мойсеєві та Ааронові, — так вони і зробили.

І промовив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: Ізраїльські сини нехай стають табором таким чином: кожний, наступний до нього, згідно зі своїм підрозділом, за своїми прапорами й за своїми родами по батьківській лінії. Ізраїльські сини ставатимуть табором навпроти намету свідчення, довкола нього. Ті, хто ставатиме табором першим, до сходу, — це підрозділ табору Юди зі своїми військовими силами; старійшина Юдиних синів — Наассон, син Амінадава. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сімдесят чотири тисячі шістсот чоловік. А ті, хто наступним ставатиме табором, — це плем’я Іссахара; старійшина синів Іссахара — Натанаїл, син Соґара. Його військові сили, які пройшли перепис, складали п’ятдесят чотири тисячі чотириста. А ті, хто наступним ставатиме табором біля них, — це плем’я Завулона; старійшина синів Завулона — Еліяв, син Хелона. Його військові сили, які пройшли перепис, складали п’ятдесят сім тисяч чотириста. Усі, хто пройшов перепис з табору Юди, — це сто вісімдесят шість тисяч чотириста чоловік. Вони рушатимуть першими. Підрозділ табору Рувима, з їхніми військовими силами, буде на півдні; старійшина Рувимових синів — Елісур, син Седіура. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок шість тисяч п’ятсот. А ті, хто наступним після нього ставатиме табором, — це плем’я Симеона; старійшина синів Симеона — Саламіїл, син Сурісадая. Його військові сили, які пройшли перепис, складали п’ятдесят дев’ять тисяч триста. А ті, хто наступним після нього ставатиме табором, — це плем’я Ґада; старійшина синів Ґада — Елісаф, син Раґуїла. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. Усі, хто пройшов перепис з табору Рувима, з їхніми військовими силами, — сто п’ятдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят. Вони рушатимуть другими. А намет свідчення і табір левітів буде встановлений посередині таборів. Як будуть ставити табір, так будуть і рушати, — кожний наступний за своїм порядком. Підрозділ табору Єфрема з їхніми військовими силами буде до моря; старійшина Єфремових синів — Елісама, син Еміуда. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок п’ять тисяч. А ті, хто наступним ставатиме табором, — це плем’я Манасії; старійшина синів Манасії — Гамалиїл, син Фадасура. Його військові сили, які пройшли перепис, становлять тридцять дві тисячі двісті. А ті, хто наступним ставатиме табором, — це плем’я Веніамина; старійшина Веніаминових синів — Авідан, син Ґадеоні. Його військові сили, які пройшли перепис, складали тридцять п’ять тисяч чотириста. Усі, хто пройшов перепис з табору Єфрема, з їхніми військовими силами, — сто вісім тисяч сто. Вони рушатимуть третіми. Підрозділ табору Дана, з їхніми військовими силами, буде до півночі; старійшина синів Дана — Ахієзер, син Амісадая. Його військові сили, які пройшли перепис, складали шістдесят дві тисячі сімсот. А ті, хто наступним після нього ставатиме табором, — це плем’я Асира; старійшина Асирових синів — Фаґеїл, син Ехрана. Його військові сили, які пройшли перепис, складали сорок одну тисячу п’ятсот. А ті, хто наступним ставатиме табором, — це плем’я Нефталима; старійшина синів Нефталима — Ахіре, син Енана. Його військові сили, які пройшли перепис, становлять п’ятдесят три тисячі чотириста. Усі, хто пройшов перепис з табору Дана, з їхніми військовими силами, — сто п’ятдесят сім тисяч шістсот. Вони рушатимуть останніми, за їхнім порядком. Це — перепис ізраїльських синів за їхніми родами по батьківській лінії. Весь перепис таборів з їхніми військовими силами — шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят чоловік. Левіти ж не були пораховані між ними, як і заповів Господь Мойсеєві. Тож ізраїльські сини зробили все, що заповів Господь Мойсеєві. Так вони отаборювалися за їхнім порядком, і так рушали, — кожний послідовно за своїми племенами, за родами по батьківській лінії.

А ось родоводи Мойсея і Аарона в день, коли Господь промовляв до Мойсея на Синайській горі. Ось імена синів Аарона: Надав, первородний, і Авіуд, Елеазар та Ітамар. Ось імена Ааронових синів, помазаних на священиків, яких вони уповноважили на служіння священика. Та Надав і Авіуд померли перед Господом, коли вони приносили чужий вогонь перед Господом у Синайській пустелі. Вони не мали дітей, тож Елеазар і Ітамар служили священиками зі своїм батьком Аароном. І сказав Господь Мойсеєві, промовляючи: Візьми плем’я Левія й поставиш їх перед священиком Аароном, і вони допомагатимуть йому, і виконуватимуть його обов’язки з нагляду та обов’язки з нагляду синів Ізраїля перед наметом свідчення, для здійснення роботи в наметі, і слідкуватимуть за всім обладнанням намету свідчення, за наглядом ізраїльських синів — згідно з усіма роботами в наметі. Ти даси левітів Ааронові та його синам, священикам. Вони є даром, даним Мені від ізраїльських синів. І поставиш Аарона та його синів над наметом свідчення, і вони слідкуватимуть за своїм священицьким служінням — усе, що відноситься до жертовника і що всередині за завісою. А сторонній, який доторкнеться до цього, — помре! І звернувся Господь до Мойсея, кажучи: Ось, Я взяв левітів з-поміж ізраїльських синів замість кожного первенця — хто першим виходить з лона — між ізраїльськими синами. Це — їхній викуп, тож левити будуть Моїми! Адже Моїм є кожний первенець. У той день, коли Я уразив кожного первенця в Єгипетській землі, Я посвятив Собі кожного первенця в Ізраїлі — від людини до тварини. Вони будуть Моїми: Я — Господь! І промовив Господь до Мойсея в Синайській пустелі, кажучи: Зроби перепис синів Левія за їхніми родами по батьківській лінії, за їхніми племенами, згідно з їхніми родоводами. Включи в перепис кожного представника чоловічої статі від місяця і старших. І порахував їх Мойсей та Аарон за словом Господнім, як і заповів їм Господь. Ось ці були синами Левія за їхніми іменами: Ґедсон, Каат і Мерарі. А ось — імена синів Ґедсона за їхніми племенами: Ловені та Семей. І сини Каата за їхніми племенами: Амрам і Ісаар, Хеврон і Озіїл. І сини Мерарі за їхніми племенами: Моолі та Мусі. Це — племена левітів за їхніми родами по батьківській лінії. До Ґедсона належать плем’я Ловені й плем’я Семеї. Це — племена Ґедсона. Їхній перепис провели з урахуванням усіх представників чоловічої статі, віком від місяця і старших. Їхній перепис дав сім тисяч п’ятсот. Ці сини Ґедсона отаборяться за наметом, до моря. Старійшина роду племені Ґедсона по батьківській лінії — Елісаф, син Лаїла. А обов’язки з нагляду синів Ґедсона в наметі свідчення — намет, його накриття і завіса для входу в намет свідчення, і завіси двору, і завіса входу двору, що є при наметі, та решта всього його обладнання. Від Каата пішли: плем’я амрамців, плем’я ісаарців, плем’я хевронців і плем’я озіїлців. Це — племена Каата. Кількість усіх представників чоловічої статі від місяця і старших — вісім тисяч шістсот; вони здійснюватимуть нагляд за святими речами. Племена синів Каата отаборяться на південно-західній стороні від намету. Старійшина роду племені Каата по батьківській лінії — Елісафан, син Озіїла. А їхні обов’язки з нагляду — це ковчег, стіл, світильник, жертовники і обладнання святого місця — усе, що потрібно для служіння, і покривало, і всі роботи, пов’язані з ними. А старійшина, що над старійшинами левітів — Елеазар, син священика Аарона; він поставлений здійснювати нагляд за тим, як слідкують за святими речами. Від Мерарі: плем’я Моолі й плем’я Мусі. Це племена Мерарі. Їхній перепис з урахуванням кожного представника чоловічої статі, від місяця і старших, — шість тисяч п’ятдесят. А старійшина роду племені Мерарі по батьківській лінії — Суріїл, син Авіхаїла. Вони отаборяться на тій стороні від намету, що до півночі. Нагляд, турбота синів Мерарі — це головки стовпів намету, його поперечки, його стовпи, його підставки, і все їхнє обладнання, і пов’язані з ними роботи, — і стовпи двору довкола, і їхні підставки, і кілки, і їхні шнури.

А ті, хто отаборився перед наметом свідчення, зі сходу, то Мойсей, Аарон і його сини, які здійснюватимуть нагляд за святинею — за наглядом ізраїльських синів. А сторонній, який доторкнеться, — помре. Повний перепис левітів, яких порахував Мойсей і Аарон за словом Господа, — за їхніми племенами, кожного представника чоловічої статі від місяця і старших, — двадцять дві тисячі. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Зроби перепис кожного первенця чоловічої статі з ізраїльських синів, від місяця і старших, і визнач їхню кількість поіменно. І візьми для Мене левітів замість усіх первенців ізраїльських синів. Я — Господь! І худобу левітів — замість усього первородного з-поміж худоби ізраїльських синів. І Мойсей, як і заповів Господь, зробив перепис усіх первенців між ізраїльськими синами. І було всіх первенців чоловічої статі, — їхня загальна кількість поіменно, від місяця і старших, — двадцять дві тисячі двісті сімдесят три. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Візьми левітів замість усіх первенців ізраїльських синів, а худобу левітів — замість їхньої худоби; тож левіти будуть Моїми! Я — Господь! А як викуп за тих двохсот сімдесяти трьох, які є з первенців ізраїльських синів і які перевищують кількість левітів, візьми п’ять сиклів за кожного, — за священною дідрахмою візьми — двадцять оболів у сиклі; і даси гроші Ааронові та його синам — викуп за тих, які перевищують їхнє число. І Мойсей взяв гроші, як викуп за тих, які перевищують за кількістю левітів. Від первенців ізраїльських синів він узяв гроші: тисяча триста шістдесят п’ять сиклів — за священним сиклем. І за тих, які перевищували за кількістю левітів, Мойсей дав викуп Ааронові та його синам — за словом Господа, як і заповів Господь Мойсеєві.

І промовив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: Визнач загальну кількість синів Каата з-поміж синів Левія — за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, — від двадцятип’ятилітніх і старших, аж до п’ятдесятилітніх, — кожного, хто входить служити й виконувати всі роботи в наметі свідчення. Ось роботи, призначені для синів Каата в наметі свідчення, — святе святих. Коли табір буде рушати, то Аарон та його сини ввійдуть у намет, знімуть затінюючу завісу і обгорнуть нею ковчег свідчення; вони покладуть на нього синє шкіряне покривало, а на нього зверху накинуть чисто синю тканину і вставлять держаки. А на стіл для хлібів покладання накинуть чисто пурпурну тканину, і поставлять миски, кадильниці, чаші та кухлі для жертв виливання, і хліби, що на ньому мають постійно перебувати. І склавши на ньому кармазиновий одяг, хай покриють його синім шкіряним покривалом і вставлять в його кільця держаки. І візьмуть синю тканину, і накриють світильник для освітлення, і його лампадки, і щипці до нього, і його лійки, і всі посудини для олії, які використовували для служіння, і помістять його та все його обладнання в синє шкіряне покривало, та й приладнають його на жердини для носіння. А золотий жертовник зверху накриють синьою тканиною, і загорнуть його у синє шкіряне покривало, і вставлять в його кільця держаки. І візьмуть весь службовий посуд, який використовують для служіння у святині, і покладуть у синю тканину, загорнуть його у синє шкіряне покривало і приладнають його на жердини для носіння. А на мідний жертовник він покладе кришку; вони закриють його чисто пурпурною тканиною і на нього складуть весь посуд, який тільки використовують для звершення на ньому служіння: горщики для жару, вилки для м’яса, казани, кришку і все обладнання для жертовника. І накинуть на нього шкіряне синє покривало, і вставлять в його кільця держаки. І візьмуть пурпурну тканину, і покриють умивальник та його підставку, і помістять їх у шкіряне синє покривало, і приладнають його на жердини для носіння. І Аарон та його сини закінчать покривати святе устаткування і весь святий посуд, коли рушатиме табір, а після цього ввійдуть сини Каата, щоб нести, і не доторкатимуться до святого, щоб не померли. Ці речі в наметі свідчення переноситимуть Каатові сини. Наглядати має Елеазар, син священика Аарона: олія для освітлення, кадильна суміш, щоденна жертва і олія помазання, — на ньому догляд за цілим наметом і всім, що є в ньому — за святинею та всім обладнанням. І промовив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: Не вигубіть рід Каатового племені серед левітів. Це маєте робите для них, і житимуть, і не помруть, коли наближатимуться до Святого святих. Нехай Аарон та його сини прийдуть і вистроять кожного з них відповідно до його вантажу, щоб вони не входили зненацька побачити святе, і не померли. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Зроби перелік синів Ґедсона за їхніми родами по батьківській лінії, за їхніми племенами. Від двадцятип’ятилітніх і старших — до п’ятдесятилітніх порахуй їх, — кожного, хто входить служити й виконувати роботи в наметі свідчення. Ось яке служіння племені Ґедсона — обслуговувати і переносити. Воно носитиме шкіряні завіси намету, намет свідчення та його покривало, — синє покривало, що є на ньому зверху, і покривало для входу в намет свідчення, і завіси двору, що є над наметом свідчення, і довколишнє; вони дбатимуть за весь службовий посуд, — той, який використовують для служіння. За вказівкою Аарона та його синів відбуватиметься служіння синів Ґедсона — щодо всіх їхніх обов’язків і щодо всього, що ними переноситься. І ти перепиши їх по імені стосовно всього, що переноситься ними. Таке служіння синів Ґедсона в наметі свідчення, і їхній нагляд під керівництвом Ітамара, сина священика Аарона. Сини Мерарі — за їхніми племенами та їхніми родами по батьківській лінії порахуйте їх. Від двадцятип’ятилітніх і старших — до п’ятдесятилітніх порахуйте їх — кожного, хто входить виконувати роботи в наметі свідчення. А ось їхні обов’язки стосовно того, що вони носитимуть, при виконанні робіт у наметі свідчення: головки для стовпів намету, його бруси, його стовпи і його підставки; і стовпи навколишнього двору, і їхні підставки, і їхні кілки, і їхні шнури, і все їхнє обладнання, і все їхнє служіння — їх поіменно перерахуйте та всі речі, за якими доглядатимуть, з того, що вони переноситимуть. Таким є служіння племені синів Мерарі, стосовно всіх їхніх робіт у наметі свідчення під керівництвом Ітамара, сина священика Аарона. І порахував Мойсей з Аароном та ізраїльськими старійшинами синів Каата за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, від двадцятип’ятилітніх і старших — до п’ятдесятилітніх; кожного, хто входив служити і виконувати роботи в наметі свідчення. І було порахованих ними за їхніми племенами дві тисячі сімсот п’ятдесят чоловік. Це — перепис племені Каата, — кожний, хто служить у наметі свідчення, як їх порахував Мойсей з Аароном за словом Господа під керівництвом Мойсея. І порахували синів Ґедсона за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії; від двадцятип’ятилітніх і старших — до п’ятдесятилітніх; кожного, хто входив служити й виконувати роботи в наметі свідчення. І їх перепис за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії дав дві тисячі шістсот тридцять. Це — перепис племені синів Ґедсона, кожного, хто мав служити в наметі свідчення, кого порахували Мойсей з Аароном за словом Господа під керівництвом Мойсея. Порахували й плем’я синів Мерарі — за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії; від двадцятип’ятилітніх і старших — до п’ятдесятилітніх; кожного, хто входив служити — для виконання робіт в наметі свідчення; і їх число було за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, — три тисячі двісті. Це — перепис племені синів Мерарі, — ті, яких почислили Мойсей з Аароном за словом Господа під керівництвом Мойсея. Усі пораховані левити за їхніми племенами, за їхніми родами по батьківській лінії, яких Мойсей, Аарон та ізраїльські старійшини порахували, від двадцятип’ятилітніх і старших — до п’ятдесятилітніх, — кожного, хто входив для служіння і ношення в намет свідчення, І було їх число — вісім тисяч п’ятсот вісімдесят. За словом Господа пораховано їх під керівництвом Мойсея, чоловіка за чоловіком, за їхніми ділами і за тим, що вони переносять. І порахували так, як Господь заповів Мойсеєві.

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Повели ізраїльським синам — хай вишлють з табору кожного прокаженого, кожного з виділеннями і кожного нечистого через дотик до мертвої душі. Вишліть таких з табору, — як чоловіка, так і жінку, — і не опоганюватимуть свої табори, в яких Я перебуваю між ними. Так і вчинили ізраїльські сини, і вислали їх поза табір, — як Господь сказав Мойсеєві, так і зробили ізраїльські сини. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Промов до ізраїльських синів, кажучи: Чоловік чи жінка, які лише вчинять якийсь гріх стосовно людини та зовсім не звернуть уваги , така душа вчинить провину. Тож нехай такий визнає гріх, який учинив, відшкодує загальну суму за провину й додасть до нього п’яту частину від того, та й поверне тому, перед ким провинився. Якщо ж та людина не має родича, щоб відшкодувати завдані йому збитки, то втрата, яка віддається Господу, буде для священика — за винятком барана викуплення, через якого й відбудеться примирення. І кожний особливий дар з усього, що є святим в ізраїльських синів і який приноситься священикові для Господа, буде належати йому. Освячений дар кожної людини буде належати їй. А що лише людина дасть священикові — його буде. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до ізраїльських синів і скажи їм: Чоловік — той чоловік, який підозрює, що його дружина зрадила його і, зневажаючи, знехтувала ним, і хтось переспав з нею, маючи статеві стосунки, та це було приховане від очей її чоловіка і збережене в таємниці, — тобто, вона заплямувала себе, але проти неї не було свідка, і вона не була схоплена, і на нього найде дух ревнощів, і ревнуватиме свою дружину, а вона справді заплямувала себе, або на нього найде дух ревнощів і він ревнуватиме свою дружину, та вона не заплямувала себе, то нехай такий чоловік приведе свою дружину до священика і за неї принесе дар — десяту частину ефи ячмінного борошна. Він не поллє на нього олії і не покладе на нього ладану, бо це є жертва ревнощів, жертва пригадування, яка нагадує гріх. І приведе її священик, і поставить її перед Господом, і візьме священик у глиняну посудину чистої, джерельної води і трохи землі, що є на долівці в наметі свідчення, і, взявши її, священик кине у воду. І священик поставить жінку перед Господом, і відкриє голову жінки, і покладе в її руки жертву пригадування — жертву ревнощів, а в руці священика буде вода звинувачення, яка наводить це прокляття. Тоді священик візьме в неї клятву і скаже жінці: Якщо з тобою ніхто не переспав, якщо ти, живучи зі своїм чоловіком, не зраджувала, заплямувавши себе, то будь невинною від води звинувачення, яка наводить це прокляття. Якщо ж ти, бувши за своїм чоловіком, зрадила чи заплямувала себе, і тобі дав своє ложе хтось інший, за винятком твого чоловіка, — і закляне священик жінку клятвами цього прокляття, а далі священик скаже жінці, — то нехай дасть тебе Господь на прокляття і зробить закляттям серед твого народу, щоб Господь так учинив, щоб стегно твоє відпало, а живіт твій опухнув; і ця вода, яка наводить прокляття, увійде у твоє нутро, щоб опухнув живіт і відпало твоє стегно. А жінка скаже: Нехай так буде, хай буде так. І священик запише ці клятви на сувої, і вмочить у воду звинувачення, яка наводить прокляття; і він напоїть жінку водою звинувачення, яка наводить прокляття, і ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття. А священик візьме з руки жінки жертву ревнощів і покладе жертву перед Господом, і принесе її до жертовника; і священик візьме з жертви жменю, як частку для нагадування, і принесе її в жертву на жертовнику, а після цього напоїть жінку водою. І станеться, якщо вона заплямувала себе і приховувала від свого чоловіка, то ввійде в неї вода звинувачення, яка наводить прокляття, і роздує живіт, і її стегно відпаде, і жінка буде прокляттям серед свого народу. Якщо ж не заплямувала себе, а була чиста, — то не зазнає шкоди і буде здатна до запліднення й народження дітей. Це — закон про ревнощі у випадку, коли заміжня жінка, яка за чоловіком, учинить зраду і заплямує себе. Або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він ревнуватиме свою дружину, — то поставить свою дружину перед Господом, а священик учинить з нею за всім цим законом. І чоловік буде вільним від гріха, а дружина понесе свій гріх.

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Промовляй до ізраїльських синів і скажи їм: Чоловік або жінка, який складе Господу особливу обітницю молитви очищення, щоб очистити себе, — буде стримуватися від вина та оцту з вина, і оцту з міцного напою він не вживатиме, і, що тільки виготовляється з винограду, він не питиме, і свіжого та сухого винограду він також не їстиме. У всі дні своєї обітниці він не вживатиме в їжу нічого, що тільки походить з винограду, — від вина з вичавленого винограду до виноградних кісточок. У всі дні своєї обітниці очищення бритва не торкнеться його голови, доки не сповняться дні, на які давав обіцянку Господу; відрощуючи волосся на голові, буде святим. У всі дні обітниці Господу не підійде до жодної померлої душі: ні до батька, ні до матері, ні до брата, ні до сестри — він не стане нечистим через них, якщо вони помруть, бо обітниця його Бога — на ньому, на його голові. Усі дні його обітниці він буде святим перед Господом. Якщо ж поруч з ним хтось раптово помре, то відразу оскверниться голова його обітниці, і він обстриже свою голову в той день, коли очиститься. Сьомого дня він пострижеться, а восьмого дня принесе священикові до входу в намет свідчення дві горлиці чи двох голубенят; і священик принесе одне за гріх, а одне — на всепалення; і священик для нього звершить примирення за те, що той згрішив через мертву душу; і він освятить свою голову в той день, в який посвятився Господу — на дні обітниці: він приведе однорічне ягня за провину, а попередні дні не будуть зараховані, бо осквернилася голова його обітниці. А це — закон для того, хто складає обітницю. Того дня, коли завершить свою обітницю, нехай особисто принесе жертвоприношення до входу в намет свідчення, принесе свій дар Господу: одне однорічне ягня без вади — на всепалення, і одну однорічну овечку без вади — за гріх, і одного барана без вади — за спасіння; а також кошик прісних хлібів з питльованого пшеничного борошна, приготованого на олії, прісного коржа, змащеного олією, свою жертву і свою жертву виливання. І священик принесе це перед Господа; він приготує те, що за його гріх та його всепалення, а барана принесе Господу як жертву спасіння разом з кошиком прісних хлібів, і священик принесе його жертву і жертву виливання. І той, хто давав обітницю, обстриже голову задля своєї обітниці біля входу в намет свідчення, і покладе волосся на вогонь, що горить під жертвою спасіння. І священик візьме варену лопатку барана, один прісний хліб з кошика та один прісний корж, і покладе на руки того, хто давав обітницю, — після обстриження ознаки його обітниці. І священик принесе їх як дар перед Господом. Це освячене — для священика, на додаток до грудинки з принесеного і до стегна особливого дару. І після цього той, хто давав обітницю, може пити вино. Це — закон для того, хто складає обітницю і хто обіцяє Господу свій дар для Господа стосовно обітниці, — понад те, на що спроможна його рука, згідно із силою його обітниці, яку складає згідно із законом очищення. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Скажи Ааронові та його синам, говорячи: Так будете благословляти ізраїльських синів, промовляючи до них, і хай покладуть Моє Ім’я на ізраїльських синах, і Я, Господь, поблагословлю їх: Нехай поблагословить тебе Господь і збереже тебе; хай засяє Господь Своїм обличчям на тебе і виявить тобі милосердя! Нехай Господь підійме Своє обличчя на тебе і хай дасть тобі мир!

І сталося в той день, коли Мойсей закінчив ставити намет, то він помазав його і освятив його та все його обладнання, і жертовник, і все його обладнання, — він помазав їх і освятив їх. А ізраїльські старійшини принесли дари — дванадцять старійшин своїх родів по батьківській лінії. Це — старійшини племен, це ті, що стоять над переписаними людьми. Вони принесли свій дар перед Господом: шість критих колісниць і дванадцять волів: колісниця — від двох старійшин, і віл — від кожного; і вони доставили їх до намету. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Візьми в них, і хай будуть для службових справ намету свідчення; ти віддаси їх левітам, — кожному згідно з його служінням. І Мойсей, узявши колісниці та волів, передав їх левітам. Дві колісниці й чотирьох волів дав синам Ґедсона — згідно з їхнім служінням; чотири колісниці й вісьмох волів він, через Ітамара, сина священика Аарона, передав синам Мерарі — згідно з їхнім служінням. А синам Каата не дав нічого, бо вони мають справу з речами, які використовуються в служінні у святині — вони на плечах повинні їх переносити. Старійшини також принесли дари на посвячення жертовника, — в той день, коли Мойсей помазав його, — і доставили старійшини свій дар до жертовника. І сказав Господь Мойсеєві: Кожного дня якийсь старійшина нехай приносить свій дар на посвячення жертовника — один старійшина на день. Тож першого дня приніс свій дар Наассон — син Амінадава, старійшина Юдиного племені. Він приніс свій дар: одну срібну миску вагою в сто тридцять сиклів; одну золоту чашу — в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одну кадильницю в десять золотих сиклів, — повну ладану; одного бичка з великої рогатої худоби, одного барана, одне однолітнє ягня — на всепалення; одного козла — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Наассона, сина Амінадава. Другого дня приніс Натанаїл, син Соґара, старійшина племені Іссахара. Він приніс свій дар: одну срібну миску вагою в сто тридцять сиклів; одну срібну чашу — в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одну кадильницю в десять золотих, — повну ладану; одного бичка з великої рогатої худоби, одного барана, одне однолітнє ягня — на всепалення; одного козла — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Натанаїла, сина Соґара. Третього дня — старійшина Завулонових синів, Еліяв — син Хелона. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих, — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення, один козел — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Еліява, сина Хелона. Четвертого дня — старійшина Рувимових синів Елісур, син Седіюра. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем; обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих сиклів, — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення; один козел — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Елісура, сина Седіюра. П’ятого дня приніс дар старійшина синів Симеона — Саламіїл, син Сурісадая. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, і обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих сиклів, — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення; і один козел — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Саламіїла, сина Сурісадая. Шостого дня приніс дар старійшина синів Ґада — Елісаф, син Раґуїла. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за священним сиклем — обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих, — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення, і один козел зі стада — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Елісафа, сина Раґуїла. Сьомого дня приніс дар старійшина синів Єфрема — Елісама, син Еміуда. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, — обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення; і один козел зі стада — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Елісами, сина Еміуда. Восьмого дня приніс дар старійшина синів Манасії — Гамалиїл, син Фадасура. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, — обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих, — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення; і один козел зі стада — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Гамалиїла, сина Фадасура. Дев’ятого дня приніс дар старійшина синів Веніамина — Авідан, син Ґадеоні. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, — обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих сиклів, — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення, і один козел зі стада — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Авідана, сина Ґедеоні. Десятого дня приніс дар старійшина синів Дана — Ахієзер, син Амісадая. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, — обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих сиклів, — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення, і один козел зі стада — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Ахієзера, сина Амісадая. Одинадцятого дня приніс дар старійшина синів Асира Фаґеїл, син Ехрана. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, — обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення, і один козел зі стада — за гріх. А на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Фаґеїла, сина Ехрана. Дванадцятого дня приніс дар старійшина синів Нефталима — Ахіре, син Енана. Його дар: одна срібна миска вагою у сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, згідно зі священним сиклем, — обидві вони наповнені питльованим пшеничним борошном, замішаним на олії, — для жертви; одна кадильниця вагою в десять золотих — повна ладану; один молодий бичок з великої рогатої худоби, один баран, одне однолітнє ягня — на всепалення, і один козел зі стада — за гріх. І на жертву спасіння — дві телиці, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх овечок. Це — дар Ахіре, сина Енана. Це — на посвячення жертовника, у той день, коли Мойсей його помазав, — від старійшин ізраїльських синів. Срібних мисок — дванадцять, срібних чаш — дванадцять, золотих кадильниць — дванадцять. Сто тридцять сиклів одна миска і сімдесят сиклів одна чаша; весь срібний посуд — дві тисячі чотириста сиклів згідно зі священним сиклем. Золотих кадильниць, повних ладану — дванадцять. Усе золото кадильниць — сто двадцять золотих сиклів. Уся худоба для всепалення — дванадцять бичків, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх ягнят; та їхні жертви, та їхні жертви виливання, та дванадцять козлів зі стада — за гріх. Усієї худоби для жертви спасіння — двадцять чотири телиці, шістдесят баранів, шістдесят козлів, шістдесят однолітніх овечок без вади. Це — на посвячення жертовника після того, як він уповноважив його на служіння і помазав його. Коли входив Мойсей у намет свідчення, щоб говорити до Нього, то почув голос Господа, Який промовляв до нього згори від Очищення, що над ковчегом свідчення, між двома херувимами, — Господь говорив з ним.

І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до Аарона й скажи йому: Коли встановлюватимеш лампади, то сім лампад мають світити на передню сторону світильника. І Аарон так зробив. З одного боку, спереду світильника, він запалив його лампади, як Господь і заповів Мойсеєві. А будова світильника така: суцільний, золотий, його стебло і його лілеї — повністю суцільний. За зразком, котрий показав Господь Мойсеєві, — саме таким він зробив світильник. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Візьми левітів з-посеред ізраїльських синів і очисти їх. І ось як проводитимеш їхнє очищення: покропиш їх водою очищення, і хай вони повністю поголять бритвою свої тіла, і виперуть свій одяг — і стануть чистими. І хай візьмуть одного бичка з великої рогатої худоби й жертву з питльованого пшеничного борошна, замішаного на олії, та ще однолітнього бичка з великої рогатої худоби — для жертви за гріх. І приведеш левітів до намету свідчення, і збереш усю громаду ізраїльських синів. І приведеш левітів перед Господа, а ізраїльські сини хай покладуть свої руки на левітів; і відділить Аарон левітів — як дар перед Господом — від ізраїльських синів; і будуть для того, щоб чинити Господні діла. Левіти ж покладуть руки на голови бичків і принесуть одного за гріх та одного на всепалення Господу, щоб звершити викуплення за них. І поставиш левітів перед Господом, і перед Аароном, і перед його синами, і віддаси їх як дар Господу. І відділиш левітів з-поміж ізраїльських синів, і будуть Моїми. І після цього левіти входитимуть служити в наметі свідчення, — і очистиш їх, і віддаси їх Господу. Адже вони як дар віддані Мені з-поміж ізраїльських синів. Я взяв їх Собі замість усіх первородних, — хто першим виходить з кожного лона матері серед ізраїльських синів. Бо все первородне між ізраїльськими синами — від людини до худоби — є Моїм. У той день, коли Я уразив кожного первородного в Єгипетській землі, Я посвятив їх Собі. І Я взяв левітів замість кожного первородного між ізраїльськими синами. Тож левітів Я віддав як дар, даний Ааронові та його синам з-поміж ізраїльських синів, щоб вони виконували служіння ізраїльських синів у наметі свідчення і звершити викуплення за ізраїльських синів; і не буде між ізраїльськими синами нікого іншого, хто б наближався до святих речей. І Мойсей, Аарон і вся громада ізраїльських синів зробили з левітами так, як заповів Господь Мойсеєві про левітів, — так і вчинили з ними ізраїльські сини. І очистилися левіти, і випрали одяг, і Аарон віддав їх у дар перед Господом, і для їхнього очищення Аарон звершив викуплення за них. І після цього левіти ввійшли виконувати служіння в наметі свідчення — в присутності Аарона та в присутності його синів. Як і заповів Господь Мойсеєві про левітів, так і вчинили з ними. І звернувся Господь до Мойсея, кажучи: Це — про левітів: від двадцятип’ятилітніх і старші вони входитимуть виконувати служіння в наметі свідчення. А від віку п’ятдесяти років левіт залишатиме служіння і більше його не звершуватиме. У наметі свідчення служитиме його брат, — вони ж будуть сторожами, а робіт вони не виконуватимуть. Так чинитимеш з левітами в їхньому здійсненню нагляду.

Першого місяця, другого року після того, як вони вийшли з Єгипетської землі, Господь звернувся до Мойсея в Синайській пустелі, говорячи: Скажи, нехай ізраїльські сини відзначать Пасху у визначений для неї час. Чотирнадцятого дня першого місяця, надвечір — проведеш її у визначений час. За її законом і за її правилами проведеш її. Тож Мойсей сказав ізраїльським синам відзначати Пасху, коли починався чотирнадцятий день місяця в Синайській пустелі, — і як Господь заповів Мойсеєві, так ізраїльські сини і зробили. І прийшли люди, які були нечисті через душу мертвої людини і не могли в той день відзначати Пасху, тож вони прийшли в той день до Мойсея і Аарона. І сказали ті люди йому: Ми нечисті через душу мертвої людини. Тож невже ми будемо позбавлені можливості принести дар Господу між ізраїльськими синами у визначений для цього час? А Мойсей сказав їм: Постійте тут, а я послухаю, яку вказівку дасть Господь стосовно вас. І тоді Господь звернувся до Мойсея, промовляючи: Скажи ізраїльським синам, говорячи: Кожна людина , яка стала нечистою через мертву душу іншої людини, чи є в далекій дорозі — серед вас чи серед ваших родин, також звершуватиме Пасху для Господа! Другого місяця, чотирнадцятого дня, надвечір вони відзначатимуть її, — з прісним хлібом і гіркими травами її їстимуть; нічого не залишать з неї до ранку, а кістки з неї не поламають. За законом про Пасху відзначатимуть її. А людина, яка буде чистою і не перебуватиме в далекій дорозі, і знехтує звершити Пасху, — буде винищена та душа з-поміж свого народу! Бо дару Господу не принесла в призначений для цього час, — за свій гріх одержить та людина! Якщо ж навідається до вас, у вашу землю, чужинець, то і він відзначатиме Пасху для Господа за законом Пасхи та за встановленим порядком, — так він її відзначатиме! Один закон буде у вас і для чужинця, і для місцевого мешканця землі. У той день, коли був поставлений намет, хмара покрила намет — дім свідчення. А ввечері була над наметом наче подоба вогню — до ранку. І так було постійно: хмара вкривала його вдень, а подоба вогню — вночі. І коли підіймалася хмара над наметом, тоді вирушали й ізраїльські сини. І на місці, де ставала хмара, там ставали табором і ізраїльські сини. Згідно із заповіддю Господа ставали табором ізраїльські сини і згідно із заповіддю Господа — підводилися. Усі дні, коли хмара отінювала намет, ізраїльські сини стояли табором. Коли ж хмара затримувалася над наметом багато днів, то ізраїльські сини дотримувалися Божого застереження і не вирушали. А бувало, що хмара отінювала намет кілька днів, то за Господнім словом ставали табором і за Господнім розпорядженням рушали. Бувало, що хмара залишалася лише від вечора до ранку, а вранці хмара підіймалася, тоді підводилися і вони; чи вдень, чи вночі, як тільки підіймалася хмара, то вирушали й вони. А коли місяцями й численними днями хмара його отінювала, то ізраїльські сини стояли табором, не вирушали. Бо за Господнім розпорядженням підіймалися і дотримувалися Господнього застереження, за Господнім розпорядженням — під керівництвом Мойсея.

І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Зроби собі дві срібні сурми — зробиш їх кованими; і будуть служити тобі для скликання громади і для того, щоб рушав табір. І затрубиш у них, і збереться вся громада біля входу в намет свідчення. Якщо затрублять тільки в одну, то прийдуть до тебе всі начальники, ізраїльські князі. А затрублять умовний сигнал, то підіймуться табори, розташовані на сході. А затрублять другий сигнал, то підведуться табори, розташовані на півдні. А затрублять третій сигнал, то підведуться табори, розташовані в напрямку моря. А затрублять четвертий сигнал, то підведуться табори, розташовані на півночі. Трубитимуть сигнал при їхньому рушанні. А коли збиратимете громаду, — трубіть без умовного сигналу. Трубитимуть у сурми сини Аарона, священики; і буде це для вас вічним законом у ваші покоління. Якщо підете в бій на вашій землі проти ворогів, які протистоять вам, і дасте знак трубами, то будете згадані перед Господом, і врятуєтеся від ваших ворогів. І в дні вашої радості, і на ваші свята, і на початку ваших місяців трубитимете в сурми — на всепалення, і на ваші жертви спасіння, і буде про вас згадка перед вашим Богом. Я — Господь, ваш Бог! І сталося другого року, другого місяця, двадцятого дня місяця — піднялася хмара з-понад намету свідчення. Тож ізраїльські сини вирушили зі своїм майном в Синайську пустелю. А в пустелі Фаран хмара зупинилася. І перші вирушили за Господнім голосом — під керівництвом Мойсея. Першими вирушили підрозділи табору Юдиних синів — зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Наассон, син Амінадава. Над військовими силами племені синів Іссахара — Натанаїл, син Соґара, А над військовими силами племені Завулонових синів — Еліяв, син Хелона. Тож намет складали, і сини Ґедсона та сини Мерарі, які переносили намет, рушали в дорогу. І вирушили підрозділи Рувимового табору зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Елісур, син Седіура. Над військовими силами племені Симеонових синів — Саламіїл, син Сурісадая. А над військовими силами племені Ґадових синів — Елісаф, син Раґуїла. І вирушатимуть сини Каата, носії святині, і встановлюватимуть намет, перш ніж прибудуть інші. І вирушили підрозділи Єфремового табору зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Елісама, син Еміуда. Над військовими силами племені Манасієвих синів — Ґамалиїл, син Фадасура. А над військовими силами племені Веніаминових синів — Авідан, син Ґадеоні. І вирушали підрозділи табору Данових синів — останні з усіх таборів — зі своїми військовими силами. А над їхніми військовими силами був Ахієзер, син Амісадая. Над військовими силами племені Асирових синів — Фаґаїл, син Ехрана. А над військовими силами племені Нефталимових синів — Ахіре, син Енана. Ось війська синів Ізраїля — вони вирушили разом зі своїми військовими силами. Якось Мойсей сказав Оваву, синові мідійця Раґуїла, тестеві Мойсея: Ми вирушаємо до місця, про яке Господь сказав: Я дам його вам! Іди з нами, і зробимо тобі добре, бо Господь добрі речі прорік про Ізраїль! А той відповів йому: Не піду, але повернуся у свою землю й до мого роду. Та Мойсей сказав: Не залишай нас, адже ти був з нами в пустелі, тож будеш між нами старійшиною. І буде, якщо ти підеш з нами, і станеться з нами добро, яке вчинить Господь, то добре й ми вчинимо з тобою. І вони вирушили від Господньої гори шляхом у три дні. А перед ними рухався ковчег Господнього завіту шляхом у три дні, щоб виявити для них місце для відпочинку. І сталося, коли підіймали ковчег, то Мойсей сказав: Підіймися, о Господи, хай розпорошаться Твої вороги! І всі, хто Тебе ненавидить, нехай повтікають! А в час відпочинку він сказав: Повернися, о Господи, до тисяч, до десятків тисяч в Ізраїлі! І була хмара, що отінювала їх вдень, коли вони вирушали з табору.

І народ почав нарікати перед Господом на злі обставини. І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, і розгорівся між ними Господній вогонь і поглинув якусь частину табору. Тож народ заволав до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і вогонь ущух. І названо те місце Загорання, бо між ними розгорівся Господній вогонь. Натовп різношерстих людей, які були між ними, сповнилися сильною пожадливістю і, сівши, вони заплакали, а разом з ними — і ізраїльські сини, та й сказали: Хто нас нагодує м’ясом? Ми згадуємо рибу, яку їли даром в Єгипті, огірки, дині, порей, цибулю і часник. Тепер же наша душа зів’яла; нічого немає перед нашими очима — лише одна манна. А манна — мов насіння коріандру, а на вигляд, як гірський кришталь. А народ ходив і збирав; і мололи її на жорнах чи товкли в ступі, і варили її в горщику, і робили з неї коржики, і був смак її — наче смак коржів, приготованих на олії. Тож коли на табір вночі спадала роса, тоді випадала з нею і манна. І Мойсей почув, як вони плакали у своїх групах — кожний біля своїх дверей. Господь запалав гнівом, і в очах Мойсея це було злом. І Мойсей промовив до Господа: Навіщо Ти вчинив таке зло Своєму слузі, і чому я не знайшов милості у Твоїх очах, що Ти поклав нападки цього народу на мене? Хіба я зачав у лоні весь цей народ, чи я їх породив, що Ти мені кажеш: Візьми їх на своє лоно, як годувальниця бере грудну дитину, щоб привести в край, котрий Я пообіцяв у клятві їхнім батькам? Звідки в мене м’ясо, щоб дати всьому цьому народові? Адже вони плачуть переді мною, кажучи: Дай нам м’яса, щоб ми наїлися! Я сам не в змозі носити цей народ, бо дуже тяжкою для мене є ця справа. Якщо ж Ти таким чином поступаєш зі мною, то вбий мене, якщо я знайшов милість у Твоїх очах, щоб мені не бачити мого страждання. І тоді Господь сказав Мойсеєві: Збери Мені сімдесят чоловіків з ізраїльських старійшин, яких сам знаєш, що вони — старійшини народу та їхні книжники, і приведи їх до намету свідчення — хай стануть там з тобою. Я зійду і розмовлятиму там з тобою, і візьму від Духа, який на тобі, і покладу на них, і допомагатимуть тобі з нападками народу, і ти не нестимеш їх сам. А народові скажеш: Очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом, кажучи: Хто нас нагодує м’ясом? Адже в Єгипті нам було добре! Тож Господь дасть вам їсти м’ясо, і їстимете м’ясо. Не один день будете їсти, і не два, ні п’ять днів, ні десять днів, ні двадцять днів. Упродовж місяця будете їсти, поки не вийде з ваших ніздрів і не стане остогидлим для вас, бо ви не послухалися Господа, Який є між вами, а плакали перед Ним, кажучи: Навіщо нам було виходити з Єгипту? А Мойсей відказав: Того народу, між яким є і я, — шістсот тисяч піших! А Ти сказав: Дам їм м’яса, і їстимуть упродовж місяця! Хіба що вони поріжуть овець і волів, щоб їм вистачило? Чи вся морська риба буде зібрана для них, щоби було їм достатньо? Та Господь сказав Мойсеєві: Хіба Господня рука не спроможна на це? Зараз же побачиш, чи захопить зненацька тебе Моє слово, чи ні! Мойсей вийшов і переказав народові Господні слова, і зібрав сімдесятьох чоловіків зі старійшин народу, і поставив їх довкола намету. А Господь зійшов у хмарі, і заговорив до нього. І взяв від Духа, що на ньому, і поклав на сімдесятьох чоловіків-старійшин. Як тільки спочив на них Дух, то вони деякий час пророкували, та згодом перестали. Та в таборі залишилося двоє чоловіків; ім’я одного — Елдад, ім’я другого — Модад; і на них спочив Дух, а вони були з тих, які були записані, та не пішли до намету, тож вони пророкували в таборі. І прибіг юнак, і сповістив Мойсеєві, сказавши: Елдад і Модад пророкують у таборі! У відповідь Ісус, син Навина, — вибраний, який допомагав Мойсеєві, — сказав: Володарю Мойсею, заборони їм! Та Мойсей йому відповів: Хіба не ревнуєш ти через мене? Хай же стане весь Господній народ пророками, коли Господь дасть йому Свого Духа! І Мойсей пішов до табору з ізраїльськими старійшинами. А від Господа вийшов вітер і навів перепелів з моря, і кинув на табір та довкола табору — на день ходи звідси і на день ходи звідти — на якихось два лікті від землі. І встав увесь народ і весь день, усю ніч і весь наступний день збирав перепелів; хто мало назбирав — якихось десять мірок. І всі в’ялили їх собі на сушилках довкола табору. Ще м’ясо було на їхніх зубах, не бувши пожованим, як Господь запалав гнівом на народ, і уразив Господь народ великою пошестю. І названо те місце Гробницями жадоби, бо там поховали ненаситних людей. Від Гробниць жадоби народ вирушив до Асироту, і перебував народ у Асироті.

Маріам і Аарон нарікали на Мойсея за дружину-ефіопку, яку Мойсей взяв, бо ж узяв собі дружину-ефіопку. Вони сказали: Хіба з одним Мойсеєм говорив Господь? Хіба й з нами не говорив? І Господь почув. А цей чоловік, Мойсей, був дуже лагідний, — лагіднішій за всіх людей, які на землі. Тож Господь негайно сказав Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть ви втрьох до намету свідчення. І вони втрьох вийшли до намету свідчення. А Господь зійшов у хмарному стовпі й став біля входу в намет свідчення. Були покликані Аарон і Маріам, і вони обоє вийшли. А Він сказав їм: Послухайте Моїх слів! Якщо у вас буде Господній пророк, то Я об’явлюся йому у видінні й заговорю до нього вві сні. Не так Мій слуга Мойсей. Він — довірений у всьому Моєму домі! Обличчям до обличчя Я говорю з ним — явно, а не в притчах. І він побачив Господню славу. То чому ж ви не побоялися нарікати на Мого слугу Мойсея? І гнів Господнього обурення спалахнув проти них; і Він відійшов. І хмара відійшла від намету. Аж ось: Маріам — прокажена, біла, наче сніг. Аарон поглянув на Маріам, і бачить: вона — прокажена. Тоді Аарон звернувся до Мойсея: Благаю, володарю, не покладай на нас відповідальність за цей гріх, оскільки ми впали в оману і тому згрішили. Хай же вона не буде подібною до мерця, до недоношеної мертвої дитини, що вийшла з лона матері, і хвороба пожирає половину її тіла. І закликав Мойсей до Господа, волаючи: Боже, благаю Тебе, очистити її! А Господь сказав Мойсеєві: Якщо б її батько дійсно плюнув їй в обличчя, то чи не була б вона засоромленою сім днів? Хай же буде відлучена на сім днів, — перебуватиме поза табором, а після цього ввійде. Тож Маріам на сім днів була відлучена, — перебувала поза табором. І народ не вирушив, доки Маріам не стала чистою. А після цього народ вирушив з Асирота й отаборився в пустелі Фаран.

І звернувся Господь до Мойсея, кажучи: Пошли людей, хай оглянуть Ханаанську землю, яку Я даю у володіння ізраїльським синам! Пошли по одному чоловікові з племені, за їхніми родами по батьківській лінії, кожний з них — князь. І за Господнім словом Мойсей послав їх з пустелі Фаран. Усі ці чоловіки — князі ізраїльських синів. Ось їхні імена. З племені Рувима — Саму, син Закхура. З племені Симеона — Сафат, син Урія. З племені Юди — Халев, син Єфонії. З племені Іссахара — Іґаал, син Йосифа. З племені Єфрема — Авсія, син Навина. З племені Веніамина — Фалті, син Рафуя. З племені Завулона — Ґудіїл, син Судія. З племені Йосифа, із синів Манасії, — Ґадді, син Сусія. З племені Дана — Аміїл, син Ґамалія. З племені Асира — Сатур, син Михаїла. З племені Нефталима — Наві, син Явія. З племені Ґада — Ґудіїл, син Макхія. Це — імена людей, яких Мойсей послав оглядати землю. А Авсія, сина Навина, Мойсей назвав Ісусом. Мойсей послав їх оглянути Ханаанську землю і сказав їм: Підіть цією пустелею і вийдіть на гору. Огляньте землю, якою вона є, і народ, який проживає на ній: чи сильний він, чи слабий, чи є малий кількісно, чи численний. І яка земля, на котрій він проживає: хороша чи погана. І які міста, у котрих він живе: чи оточені мурами, чи без мурів. І яка земля: чи родюча, чи запущена, чи є на ній дерева, чи ні. І наважтеся взяти дещо з плодів землі. А пора була — перші дні весни, початок дозрівання винограду. Тож вони пішли і оглянули землю від пустелі Сін аж до Раава, що в напрямку до Емату. Далі пішли пустелею, і дійшли аж до Хеврона, а там — Ахіман, Сесі й Теламін, роди Енака. А Хеврон був збудований за сім років перед Таніном єгипетським. Вони зайшли аж до Долини грона, і оглянули її. І там вони відсікли гілку, а на ній — одне гроно винограду — таке, що несли його на жердині, — та дещо з гранат і смокв. Тож те місце назвали Долиною грона — через гроно, яке зрубали там ізраїльські сини. Через сорок днів, оглянувши землю, вони звідти повернулися. Подорожуючи, вони прийшли до Мойсея та Аарона і до всієї громади ізраїльських синів у пустелі Фаран-Кадис. Їм і всій громаді вони принесли звіт, і показали плоди землі. Вони розповідали йому і казали: Ми пішли в землю, в яку ти нас послав, у землю, що тече молоком і медом, а це — її плід. Але народ, який там живе, — відважний, а міста — укріплені, обнесені муром і дуже великі. І ми знайшли там рід Енака. А на землі, що на півдні, живе Амалик; хети і евейці, євусейці і аморейці мешкають у гірських околицях, а ханаанці проживають біля моря та біля Йорданської ріки. Халев же втихомирив народ перед Мойсеєм і сказав йому: Ні! Але ми обов’язково підемо та успадкуємо її, бо ми сильні, здатні побороти їх! Та чоловіки, які ходили з ним, сказали: Не виходьмо, бо ніяк не зможемо виступити проти цього народу, оскільки він значно сильніший за нас! Тож вони рознесли між ізраїльськими синами страшну уяву про землю, котру оглядали, говорячи: Земля, яку ми ходили оглядати, — це земля, що поглинає тих, хто живе на ній. Кожний народ, який ми там бачили, — люди дуже високі. Там ми бачили велетнів! А ми були перед ними, наче сарана. І такими були ми перед ними.

І піднялася вся громада, і здійняла голосіння; народ плакав усю ту ніч. Усі ізраїльські сини нарікали на Мойсея і Аарона. Уся громада казала їм: Краще б ми повмирали в Єгипетській землі чи в цій пустелі! О, якби ми повмирали! І навіщо нас Господь вводить у цю землю: щоб нам полягти в битві? Наші жінки й діти стануть здобиччю. Тому, хіба тепер не краще нам повернутися в Єгипет? І вони говорили один одному: Поставмо собі проводиря та повертаймося в Єгипет! Тоді Мойсей з Аароном упали на обличчя перед усією громадою ізраїльських синів, а Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, — з тих, хто оглядав землю, — роздерли на собі одяг, і говорили до всієї громади ізраїльських синів, кажучи: Земля, що її ми оглянули, є дуже-дуже добра. Якщо Господь вибирає нас, то і введе нас у цю землю й дасть її нам, — землю, що тече молоком і медом. Але не будьте відступниками від Господа! Тож ви не лякайтеся народу тієї землі, бо він для нас — пожива. Адже сприятливий час відійшов від них, а серед нас — Господь! Не бійтеся їх! Однак уся громада сказала: Закидати їх камінням! Та Господня слава з’явилася в хмарі над наметом свідчення — усім ізраїльським синам. І Господь сказав Мойсеєві: Доки цей народ підбурюватиме Мене? Доки не віритимуть Мені посеред усіх ознак, котрі Я вчинив серед них? Уражу їх смертю і знищу їх! А тебе й дім твого батька зроблю великим та численним народом, — більшим, ніж цей. Та Мойсей сказав Господу: І почує єгиптянин, що Своєю силою Ти вивів з-поміж них цей народ. Але всі, хто живе на цій землі, чули, що Ти є Господом для цього народу, якому з’являєшся віч-на-віч, Господи; і Твоя хмара стала над ними, і Ти йдеш перед ними в хмарному стовпі вдень та в стовпі вогню вночі. А вигубиш цей народ як одну людину, то народи, які чули Твоє Ім’я, говоритимуть, кажучи: Оскільки Господь не зміг ввести цей народ в землю, котру їм пообіцяв у клятві, то вигубив його в пустелі. А тепер, хай же прославиться Твоя сила, Господи, як Ти сказав, промовляючи: Господь довготерпеливий, дуже милосердний і правдивий; прощає беззаконня, несправедливості й гріхи та жодним чином не вважатиме чистим винного, Котрий воздає за гріхи батьків дітям до третього й четвертого поколінь. Прости гріх цьому народові за великим Твоїм милосердям, як і був Ти милосердним до них від Єгипту й аж дотепер! А Господь сказав Мойсеєві: Я ще раз виявлю милосердя до них — за твоїм словом. Але живу Я, і живе Моє Ім’я, і Господня слава наповнить усю землю! Тому всі люди, які бачили Мою славу й ознаки, котрі Я вчинив у Єгипті і в цій пустелі, та випробовували Мене ось уже в десятий раз, і не послухалися Мого голосу, — таки не побачать землі, котру Я пообіцяв у клятві їхнім батькам! Але їхні діти, які є тут зі Мною, які не знають ще ні добра, ні зла, усякий недосвідчений та молодий, — цим Я дам землю! А всі, хто підбурював Мене, не побачать її! Халев же, Мій раб, — оскільки в нього був інший дух і він пішов слідом за Мною, — то введу його в землю, в яку він уже ходив, і його потомство успадкує її! Та амалик і ханаанець живуть у долині. Завтра ви поверніть і йдіть до пустелі шляхом Червоного моря. І промовив Господь до Мойсея й Аарона, кажучи: Доки бути цій злій громаді? Те, що вони нарікають на Мене, і скарги ізраїльських синів на вас Я почув. Скажи їм: Я живу! — каже Господь. Що ви сказали до Моїх вух, те дійсно і зроблю вам. У цій пустелі поляжуть ваші кості, — уся ваша кількість, ваші пораховані від двадцятилітніх і старші, які нарікали на Мене. Ніхто з вас не ввійде в землю, над якою Я простягнув Свою руку, поклявшись вас на ній поселити, — крім Халева, сина Єфонії, та Ісуса, сина Навина. А дітей, про яких ви сказали, що стануть здобиччю, Я введу в землю, і вони успадкують землю, яку ви відкинули. А ваші кості поляжуть у цій пустелі. Тож ваші сини будуть поглинатися пустелею сорок років і розплачуватимуться за вашу розпусту, доки не перетворяться в прах ваші кості в пустелі. За кількістю тих днів, упродовж яких ви оглядали землю, — сорок днів, — будете розплачуватися за ваші гріхи сорок років — рік за день, — і ви пізнаєте гнів Мого обурення. Я, Господь, це сказав! Насправді так зроблю із цією нікчемною громадою, яка об’єдналася проти Мене! Вони будуть вигублені в цій пустелі, — тут вони загинуть! А ті люди, яких посилав Мойсей оглядати землю і які, повернувшись, нарікали на неї перед громадою та розпускали погані чутки про землю, — померли від пошесті перед Господом ті люди, які говорили погане проти землі. А Ісус, син Навина, і Халев, син Єфонії, залишилися живими з тих чоловіків, які ходили оглянути землю. І Мойсей переказав ці слова всім ізраїльським синам, і народ дуже засмутився. А вставши вранці, вони пішли на вершину гори й говорили: Ось ми, присутні тут, підемо до краю, про який сказав Господь, бо ми згрішили. Та Мойсей сказав: Чому ви порушуєте слово Господа? Успіху не буде у вас! Не йдіть, бо немає з вами Господа, тож ви впадете перед вашими ворогами. Адже там перед вами — амалик і ханаанець, і поляжете від меча, бо ви відвернулися, виявивши непослух Господу, тож Господа не буде посеред вас. І все ж таки вони рішуче пішли на вершину гори. А ковчег Господнього завіту і Мойсей не рушали з табору. Амалик же і ханаанець, які засіли на тій горі, спустилися і розгромили їх, і вигублювали їх аж до Ерми. І вони повернулися до табору.

І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Поговори з ізраїльськими синами і скажи їм: Коли ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, то приноситимете дар Господу — всепалення або жертвоприношення з великої рогатої худоби чи з овець, щоб звеличити обітницю, чи то дану добровільно, чи під час ваших свят, щоб зробити любі пахощі Господу. Той, хто приносить свій дар Господу, нехай також принесе жертву з пшеничного питльованого борошна — десяту частину ефи, замішаного на четвертій частині гіна олії. А на всепалення чи на жертву ти виливатимеш вино, як жертву виливання, — четверту частину гіна. На одне ягня стільки приноситимеш. Це — дар, любі пахощі для Господа. До барана, коли будеш приносити його на всепалення чи в жертву, приноситимеш ще й жертву з питльованого пшеничного борошна — дві десятих частин ефи, замішаного на одній третій частині гіна олії. А як жертву виливання будеш приносити третю частину гіна вина — на любі пахощі для Господа. Якщо ж приноситимеш на всепалення чи в жертву щось з великої рогатої худоби, щоб звеличити обітницю, або як жертву за спасіння Господу, — то з бичком принесеш жертву з трьох десятих частин ефи питльованого пшеничного борошна, замішаного на половині гіна олії; і пів гіна вина як жертву виливання — дар, любий запах для Господа. Так чинитимеш з кожним бичком, кожним бараном, кожним ягням з овець чи кіз. За кількістю того, що тільки будете приносити, стільки принесете на одного — за їхньою кількістю. Кожний місцевий мешканець хай так робить; це для того, щоб принести дари на любі пахощі Господу. Якщо ж буде у вашій землі захожий або той, хто народиться між вами у ваших поколіннях, і принесе дар, любі пахощі для Господа, то як робите ви, так хай робить і громада для Господа. Буде один закон і для вас, і для захожих, які є між вами: закон вічний у ваші роди. Як ви, так і чужинець буде перед Господом. Буде один закон і одна заповідь для вас і для чужинця, який приєднався до вас. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Говори ізраїльським синам і скажи їм: Коли ввійдете в землю, — туди, куди Я вас веду, і буде, коли їстимете хліб з врожаю землі, то відкладайте окремий дар для Господа. Перший виріб з вашого тіста — хлібину — відкладатимете як окремий дар для Нього. Як відокремлене від току, так і його відокремлюватимете: перший виріб з вашого тіста. І даватимете Господу окремий дар у ваших родах. Коли ж будете зовсім грішити і не будете виконувати всіх цих заповідей, котрі Господь сказав Мойсеєві (як заповів вам Господь через керівництво Мойсея — від того дня, коли наказував вам Господь, і пізніше у ваших родах) то буде: якщо поза очима громади станеться щось ненавмисно, то нехай уся громада принесе одного бичка без вади у всепалення, як любі пахощі для Господа, і при ньому — жертву і її жертву виливання згідно з приписом; і одного козла — за гріх. І священик звершить викуплення за всю громаду ізраїльських синів, — і проститься їм. Бо це несвідоме, і вони самі принесли дар Господу за свій гріх перед Господом, за свої несвідомі провини. І буде прощено всій громаді ізраїльських синів і чужинцеві, який буде між вами, бо то несвідома провина всього народу. Якщо ж одна душа згрішить несвідомо, хай принесе однолітню козу за гріх, і священик звершить викуплення за душу, яка була в незнанні й несвідомо згрішила перед Господом; хай звершить викуплення за неї. І для місцевого мешканця між ізраїльськими синами, і для чужинця, який є між ними, нехай буде один закон — для того, хто вчинить щось несвідомо. А та душа, яка чинитиме зухвалою рукою, — чи з місцевих, чи із чужинців, — вона викличе гнів Бога. Та душа буде повністю вигублена з-поміж свого народу. Бо зневажила Господнє слово і знехтувала Його заповідями. Буде винищена та душа, — її гріх — на ній. Ізраїльські сини перебували в пустелі і знайшли чоловіка, який збирав дрова суботнього дня. І ті, хто виявив, як він збирав дрова, привели його до Мойсея і Аарона, до всієї громади ізраїльських синів. Його посадили у в’язницю, бо не вирішили, що з ним слід робити. І Господь промовив до Мойсея, кажучи: Неодмінно хай помретой чоловік, — уся громада нехай поб’є його камінням! І вся громада вивела його за табір, і побила його камінням — уся громада поза табором, як і сказав Господь Мойсеєві. І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до синів ізраїльських і скажи їм: хай зроблять собі китиці на краях свого одягу, — так буде на їхні роди; і прикріплять на китицях країв одягу синє прядиво. І будуть вам китиці, як побачите їх, на спогад про всі Господні заповіді; і будете виконувати їх, і ви не будете звертати за вашими думками й услід баченого вашими очима, у чому ви, йдучи вслід за ними, чинили розпусту. Щоб пам’ятали ви й виконували всі Мої заповіді — і будете святими перед вашим Богом. Я — Господь, ваш Бог, Який вивів вас із Єгипетської землі, щоби бути вам Богом; Я — Господь, Бог ваш!

Коре, син Ісаара, сина Каата, сина Левія, і Датан та Авірон, сини Еліява, і Аун, син Фалета, Рувимового сина, змовилися і виступили проти Мойсея. А з ними ще двісті п’ятдесят чоловіків, ізраїльських синів, старійшин громади, вибраних радників та знатних мужів. Вони об’єдналися проти Мойсея та Аарона і сказали: Досить з вас! Уся громада — усі святі, і Господь посеред них! То чому ви підноситеся над Господньою громадою? Почувши це, Мойсей упав на обличчя і промовив до Коре та до всієї його громади, говорячи: Бог дослідив і пізнав тих, хто є Його, і хто — святі, і наблизив до Себе. Котрих Собі вибрав, тих Він наблизив до Себе! Зробіть ось що: самі візьміть собі кадильниці — Коре та вся його громада — і вранці перед Господом покладіть у них вогню, і підкладіть у них ладану. І буде так, — чоловік, якого вибере Господь, він — святий. Цього хай буде достатньо для вас, сини Левія! І сказав Мойсей Коре: Вислухайте мене, сини Левія. Хіба не досить для вас, що Бог Ізраїля відділив вас від ізраїльської громади і наблизив вас до Себе, щоб ви звершували служіння в Господньому наметі й стояли перед громадою, щоб служити їм? Тож Він наблизив тебе і всіх твоїх братів, синів Левія, з тобою, а ви ще домагаєтеся бути священиками? Тому ти і вся твоя громада зібралися проти Бога! А хто такий є Аарон, що ви нарікаєте на нього? І Мойсей послав покликати Датана та Авірона, синів Еліява. Та вони сказали: Ми не прийдемо! Хіба не достатньо того, що ти вивів нас із землі, яка тече молоком та медом, щоб умертвити нас у пустелі та щоб панувати над нами, як володар? Хіба ж ти привів нас у землю, що тече молоком та медом, чи дав нам у спадок поля і виноградники? Невже ти виколов очі цим людям? Ми не підемо! Мойсей дуже сильно обурився і звернувся до Господа: Не приймай їхньої жертви! У жодного з них я не взяв того, що зажадав, і не вчинив нікому з них зла! А Коре Мойсей сказав: Освяти свою громаду, і завтра будьте готові перед Господом — ти, вони і Аарон! І кожен нехай візьме свою кадильницю; ви покладете в них ладану і принесете перед Господа — кожен свою кадильницю, — двісті п’ятдесят кадильниць, і ти, і Аарон, — кожен свою кадильницю. І кожний з них узяв свою кадильницю, вони поклали в них вогню і насипали на нього ладану. А Мойсей та Аарон стали біля входу в намет свідчення. Коре ж напроти них, біля входу в намет свідчення, зібрав усю свою громаду. І Господня слава з’явилася всій громаді. І заговорив Господь до Мойсея та Аарона, кажучи: Відділіться від цієї громади, Я вигублю їх раз і назавжди. А вони попадали на свої обличчя, і сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Якщо згрішила одна людина, чи зіллється на всю громаду Господній гнів? І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до громади, говорячи їй: Відступіть довкола від громади Коре! Тож Мойсей устав і пішов до Датана та Авірона; разом з ним пішли всі ізраїльські старійшини. І він промовив до громади, кажучи: Відійдіть від наметів цих непоступливих людей і не доторкайтеся до всього, що їхнє, щоб ви не загинули за всі їхні гріхи! І вони відступили від намету Коре довкола. А Датан і Авірон вийшли, і стали біля входів у свої намети, — і їхні дружини, і їхні діти, і їхні домашні. А Мойсей сказав: З того дізнаєтеся, що Господь послав мене робити всі ці справи, що я не від себе самого дію: якщо вони помруть такою смертю, як у всіх людей, — коли відійдуть так само, як відходять усі люди, — тоді Господь не посилав мене. Але якщо Господь засвідчить ознакою, і земля, розкривши свої вуста, поглине їх та їхнє майно, і їхні намети, і все, що їм належить, і вони живими зійдуть до аду, тоді пізнаєте, що ці люди викликали гнів Господа. Коли він перестав говорити всі ці слова, то під ними розступилася земля. І земля розкрилася і поглинула їх та їхнє майно й усіх людей, які були з Коре, і їхню худобу. І вони та все те, що їхнє, зійшли живими до аду, і покрила їх земля, і вони пропали з-посеред громади. А весь Ізраїль, ті, що довкола, втікали від їхнього голосу, бо говорили: Щоб часом і нас не поглинула земля! І вийшов від Господа вогонь і пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, які приносили ладан.

І промовив Господь до Мойсея і до Елеазара, сина Аарона-священика: Зберіть мідні кадильниці з-поміж спалених, а цей чужий вогонь розсипте там, бо освятилися кадильниці цих грішників ціною їхніх душ. І зробіть з них ковані пластинки для покриття жертовника, адже їх приносили перед Господа, тож вони освятилися і стали знаком для ізраїльських синів. І Елеазар, син Аарона-священика, взяв мідні кадильниці, які поприносили ті, хто згорів, і вони настелили їх на покриття жертовника, — на згадку ізраїльським синам, щоб хтось сторонній, який не є нащадком Аарона, не підходив, щоб класти ладан перед Господом, аби не сталося з ним так, як з Коре і його бунтівною громадою, — як і сказав Господь через посередництво Мойсея. А наступного дня ізраїльські сини нарікали на Мойсея та Аарона, кажучи: Ви вигубили Господній народ! І сталося, коли громада зійшлася разом проти Мойсея і Аарона, і накинулася на намет свідчення, — аж ось його покрила хмара, і з’явилася Господня слава. Мойсей та Аарон вийшли на передню сторону намету свідчення. І Господь заговорив до Мойсея і Аарона, кажучи: Відділіться від цієї громади, і Я вигублю їх враз! І вони впали на свої обличчя. І Мойсей сказав Ааронові: Візьми кадильницю, поклади в неї вогню з жертовника і насип на нього ладану, і неси швидко в табір, і помолися за них! Бо вийшов з-перед Господа гнів, щоб почати знищувати народ. І взяв Аарон, як і сказав йому Мойсей, та побіг до табору. А вже почалося вигублення народу. Тож він насипав ладану і помолився за народ. Він став між мертвими та живими — і пагуба припинилася. А тих, хто помер під час пагуби, було чотирнадцять тисяч сімсот, не рахуючи тих, які померли через Коре. Тож Аарон повернувся до Мойсея, до входу в намет свідчення, — пагуба припинилася. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Звернися до ізраїльських синів, і візьми в них посохи, — посох з кожного роду по батьківській лінії; від усіх їхніх старійшин — за їхніми родами по батьківській лінії — дванадцять посохів; ти напиши ім’я кожного з них на його пососі. А ім’я Аарона напиши на пососі Левія, бо є лише один посох, його і дадуть згідно з племенем по їхній батьківській лінії. І покладеш їх в наметі свідчення, перед Свідченням, — там, де Я дам тобі Себе пізнати. І станеться так, що в чоловіка, якого Я виберу, розквітне посох. Тож Я усуну з-перед Себе нарікання ізраїльських синів, яким вони нарікають на вас. Тож Мойсей звернувся до ізраїльських синів, і всі їхні старійшини віддали йому свої посохи, — по одному посоху від кожного старійшини — за кількістю старійшин згідно з їхніми родами по батьківській лінії: дванадцять посохів, і посох Аарона був між їхніми посохами. І Мойсей поклав посохи перед Господом у наметі свідчення. А наступного дня сталося таке: Мойсей і Аарон увійшли в намет свідчення, — аж ось розквіт посох Аарона з дому Левія! Він пустив пагінці й зацвів квітами й уродив горіхи. Мойсей же виніс усі посохи від Господньої присутності до всіх ізраїльських синів; вони роздивилися, і кожний узяв свій посох. І сказав Господь до Мойсея: Поклади посох Аарона перед Свідченням, нехай зберігається він як знак для бунтівних синів. І хай припинять свої нарікання на Мене, — тоді не помруть! І Мойсей з Аароном зробили так, як заповів Господь Мойсеєві, — так вони і зробили. І промовили ізраїльські сини до Мойсея, кажучи: Ось ми повністю гинемо, пропадаємо, ми зовсім винищені. Кожний, хто тільки доторкається до Господнього намету, гине. Невже ми зовсім вимремо?

І промовив Господь до Аарона, кажучи: Ти і твої сини, і дім твого батька понесете гріхи святині; і ти і твої сини будете нести гріхи вашого священства. Тож наблизь до себе своїх братів, плем’я Левія, громаду свого батька; нехай вони приєднаються до тебе і хай тобі допомагають, а ти, і твої сини, які з тобою, будете служити перед наметом свідчення. Вони слідкуватимуть за тим, за чим ведеш нагляд ти, і за ними нагляд за наметом, а до святого посуду і до жертовника хай не наближаються, то й не помруть, — і вони, і ви. Вони приєднаються до тебе, і слідкуватимуть за наметом свідчення, згідно з усіма служіннями в наметі, а сторонній не наблизиться до тебе. Ви будете слідкувати за святинею і здійснювати догляд за жертовником, і гнів більше не буде зливатися на ізраїльських синів. Я взяв ваших братів-левітів з-поміж ізраїльських синів як дар, даний Господу, щоб звершувати служіння в наметі свідчення. Тож ти і твої сини, які з тобою, будете виконувати ваше священицьке служіння, у всьому, що стосується жертовника та за завісою. Ви будете здійснювати служіння, як дар вашого священства, а сторонній, якщо наблизиться, — помре. І сказав Господь Ааронові: Ось Я доручив вам зберігати найкраще з усього посвяченого Мені ізраїльськими синами, як почесну частку Я дав їх тобі та твоїм синам після тебе — як вічний закон. І хай це буде вам з освячених святих дарів, з усіх їхніх дарів, і з усіх їхніх жертв, і з усякої їхньої провини, і з усіх гріхів. Те, що Мені дають, усе святе буде тобі й твоїм синам. У найбільш святому місці їстимете їх. Кожний чоловічої статі їстиме їх, ти й твої сини, нехай святим це для тебе буде. І це буде для вас первоплодом з їхніх дарів. Дари всіх ізраїльських синів Я дав тобі, і твоїм синам, і твоїм дочкам, які з тобою, — це вічний закон. Кожний чистий у твоєму домі їстиме їх. Усе найкраще з олії і все найкраще з вина і пшениці, — їхні первоплоди, які вони даватимуть Господу, Я дав тобі. Усе первонароджене, що в їхній землі, те, що принесуть Господу, — тобі буде. Кожний чистий у твоєму домі їстиме їх. Усе посвячене серед ізраїльських синів — тобі буде. І все, що відкриває лоно кожного тіла і що приносять Господу, від людини до худоби, — тобі буде. Лише неодмінно викупиш первенців з людей і первенців з нечистої худоби — вони викуплятимуться. І його викуп — від місячного віку. Ціна — п’ять сиклів за священним сиклем, двадцять оболів. Лише первенці з бичків, первенці з овець і первенці з кіз не будуть викуплятися; це — святість. І їхню кров виллєш біля жертовника, а жир принесеш як дар на любі пахощі Господу. А м’ясо тобі буде; і грудинка дару покладання, і праве стегно — тобі буде. Усе відділене зі святих речей, що тільки відкладають Господу ізраїльські сини, дав Я тобі й твоїм синам з тобою, і твоїм дочкам; це вічний закон. Завіт солі — вічний Господній; тобі й твоїм нащадкам після тебе. І сказав Господь Ааронові: В їхній землі ти не матимеш спадщини, і наділу для тебе не буде між ними; адже Я — твій наділ і твоя спадщина серед ізраїльських синів. Ось синам Левія Я дав кожну десятину в Ізраїлі — як частку за їхні служіння, котрі вони здійснюють у наметі свідчення. Тож інші ізраїльські сини вже більше не входитимуть у намет свідчення, щоб не прийняти смертоносний гріх. І левіт сам буде здійснювати служіння в наметі свідчення, і понесе їхні гріхи; це — вічний закон для їхніх родів. А серед ізраїльських синів вони не отримають спадщини. Адже десятини ізраїльських синів, які вони виділяють для Господа як особливу частку, Я дав левітам як спадок. Тому Я сказав їм: Серед ізраїльських синів вони не отримають спадщини. І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Звернешся до левітів і скажеш їм: Коли отримуватимете десятину від ізраїльських синів, котру Я дав вам від них як спадщину, то відділятимете з неї особливу частку для Господа: десятину з десятини. І буде зараховано це вам за вашу особливу частку, — як пшениця з току чи як особливий дар з виноградної давильні. Так само відділите ви і з особливих Господніх дарів, з усіх ваших десятин, які тільки отримаєте від ізраїльських синів, і віддасте з них особливу частку для Господа священикові Аарону. З усіх ваших дарів відділятимете особливу частку для Господа чи з усіх первоплодів освячену з нього частку. І скажеш їм: Коли відділите кращу частку з нього, то це зарахується левітам як урожай з току і як плоди з виноградної давильні. І будете їсти його на всякому місці — ви і ваші родини, бо це — винагорода вам за ваше служіння в наметі свідчення. І через це не матимете гріха, коли відкладатимете кращу частку з нього. Тож святощів ізраїльських синів не зневажатимете, щоб вам не померти.

І промовив Господь до Мойсея і Аарона, кажучи: Ось вимога закону, котрий установлює Господь, говорячи: Скажи ізраїльським синам, хай візьмуть собі руду без вади телицю, яка не має в собі вади і на яку ще не накладали ярмо. І ти даси її Елеазарові-священикові; її виведуть за табір на чисте місце й там заріжуть її перед ним. А Елеазар візьме трохи її крові й сім разів її кров’ю покропить спереду намету свідчення. І її спалять на очах у нього, — і шкура, і її м’ясо, і її кров, разом з вмістом її нутрощів, будуть спалені. Священик візьме кедрове дерево, гісоп та кармазин і кине посеред вогнища спалюваної телиці. Тоді священик випере свій одяг і обмиє своє тіло водою і тільки після цього ввійде до табору; та священик буде нечистий аж до вечора. І той, хто її спалив, нехай випере свій одяг і обмиє тіло; і буде нечистим аж до вечора. А чистий чоловік нехай збере попіл з телиці й висипле його поза табором на чисте місце; це буде для громади ізраїльських синів на зберігання — вода для кроплення. Це є очищення. І той, хто збиратиме попіл з телиці, нехай випере одяг — і буде нечистим аж до вечора. І це буде вічною постановою для ізраїльських синів та чужинців, які приєдналися. Хто доторкнеться до мертвого, до всякої людської душі, буде нечистим сім днів. Він має очиститися третього й сьомого дня — і стане чистим. Якщо ж не очиститься третього й сьомого дня, то не буде чистим. Кожен, хто доторкнеться до мертвого з людської душі (коли хтось помре) і не очиститься, той осквернив Господній намет; та душа вигубиться з Ізраїлю. Бо вода кроплення не покроплена на нього. Він — нечистий, — його нечистість — у ньому. Ось — закон: Якщо людина помре в домі, то кожен, хто входить у дім, як і те, що є в домі, будуть нечисті сім днів. І весь відкритий посуд, що не має на собі зав’язаної кришки, — нечистий. Також кожен, хто доторкнеться у відкритому полі до вбитого, померлого, до людських кісток чи до могили, — сім днів буде нечистим. Для нечистого візьмуть трохи попелу зі спаленої для очищення жертви, і наллють на нього живої води в посудину. А чистий чоловік візьме гісоп, вмочить у воду й покропить на дім, на посуд і на душі, які там будуть, і на того, хто доторкався до людських кісток чи до вбитого або до померлого, чи до могили. І чистий покропить нечистого на третій і на сьомий день — і той очиститься сьомого дня, а він випере свій одяг і обмиється водою, і буде нечистим аж до вечора. А людина, яка оскверниться і не очиститься, та душа вигубиться з громади, — бо занечистила Господню святиню, бо не покроплено її водою кроплення — і тому є нечистою. І буде це вам вічною постановою. А хто кропитиме водою кроплення, хай випере свій одяг; і хто доторкнеться до води кроплення, буде нечистим до вечора. І до всього, до чого доторкнеться нечистий, те буде нечистим; і душа, яка доторкнулася, буде нечистою до вечора.

Першого місяця ізраїльські сини всією громадою прийшли до пустелі Сін, і народ перебував у Кадисі. Там померла Маріам, і там вона була похована. Та не було води для громади, і вони об’єдналися разом проти Мойсея та Аарона. Тож народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Краще було померти нам під час загибелі наших братів перед Господом! І навіщо ви привели Господню громаду в цю пустелю, щоб вигубити нас і нашу худобу? І навіщо ви нас вивели з Єгипту, щоб привести в це ні до чого не придатне місце? Це місце, де не сіється, де немає ні смокв, ні винограду, ні гранатів, ні води для пиття? І пішли Мойсей та Аарон з-перед громади до входу в намет свідчення, і впали на обличчя. І з’явилася їм Господня слава. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Візьми посох і збери громаду, ти й Аарон, твій брат; і промовте перед ними до скелі, і вона дасть свою воду, і виведете їм воду з каменя, і напоїте громаду та їхню худобу. І Мойсей узяв посох, що перед Господом, як і заповів Господь. І Мойсей з Аароном зібрали громаду перед скелею, і Мойсей їм сказав: Послухайте мене, ви, які не вірите! Хіба із цього каменя ми виведемо для вас воду? І Мойсей, піднявши свою руку, двічі вдарив об камінь посохом, і вийшло багато води; і пила громада та їхня худоба. А Господь сказав Мойсеєві та Ааронові: Оскільки ви не повірили, що з’явиться святість Моя перед ізраїльськими синами, то ви не введете цієї громади в землю, яку Я їй дав! Це — Вода Суперечки Мериви, бо ізраїльські сини нарікали перед Господом, а Його святість була в них! З Кадиса Мойсей послав вісників до царя Едому сказати: Так говорить твій брат Ізраїль: Ти знаєш про всі турботи, які найшли на нас. І наші батьки пішли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато часу, і єгиптяни гнобили нас і наших батьків. Та ми закликали до Господа, і Господь прислухався до нашого голосу, і, пославши ангела, вивів нас із Єгипту, а тепер ми в Кадисі, у місті, що на краю твоїх кордонів. Тож перейдемо через твою землю; ми не проходитимемо через поля, ні через виноградники; не будемо пити води з твоїх водоймищ; підемо царською дорогою, не звернемо ні праворуч, ні ліворуч, доки не перейдемо твого кордону. Та Едом відповів йому: Не перейдеш через мою територію! А ні, то війною вийду тобі назустріч! А ізраїльські сини говорять йому: Під горою перейдемо; якщо ж твою воду питимемо, — ми і наша худоба, — то дамо тобі плату. Адже перейти попід горою — справа не варта уваги. Він же сказав: Не перейдеш через мою територію! І вийшов Едом їм назустріч із численним народом та сильною рукою. І не захотів Едом дати Ізраїлеві перейти через свої кордони, тож Ізраїль звернув убік від нього. І вони рушили з Кадиса. І прийшли ізраїльські сини, уся громада, до гори Ор. А біля гори Ор, поблизу кордону Едомської землі, Господь звернувся до Мойсея та Аарона, кажучи: Нехай Аарон приєднається до свого народу, бо ви не ввійдете в землю, яку Я дав ізраїльським синам, оскільки ви розгнівили Мене біля Води Суперечки. Візьми Аарона й Елеазара, його сина, і перед усією громадою виведи їх на гору Ор. І роздягни Аарона з його шат, і зодягни його сина Елеазара. І Аарон, приєднавшись до свого народу, нехай там помре. І Мойсей учинив так, як заповів Господь, — він вивів його на гору Ор перед усією громадою. Він роздягнув Аарона з його шат, і зодягнув у них Елеазара, його сина. Аарон помер на вершині гори, і Мойсей та Елеазар спустилися з гори самі. І вся громада побачила, що Аарон помер. І весь дім Ізраїля оплакував Аарона тридцять днів.

Ханаанський цар Араду, який жив біля пустелі, почув, що Ізраїль пішов дорогою Атарім, і вступив у війну з Ізраїлем, і він узяв декого з них у полон. Тоді Ізраїль дав клятву Господу, і сказав: Якщо передаси цей народ мені в руки, то його та його міста зроблю закляттям на знищення. І вислухав Господь голос Ізраїля, і передав ханаанців у його руки, і їх та їхні міста він зробив закляттям. І назвали те місце: Закляття. Далі вони, вирушивши від гори Ор, дорогою Червоного моря обійшли землю Едому. Та народ виявив малодушність у дорозі. І народ почав нарікати на Бога і на Мойсея, кажучи: Навіщо ти вивів нас з Єгипту, щоб ми загинули в пустелі? Адже тут немає ні хліба, ні води, а цей нікчемний хліб набрид нашій душі. І Господь послав на народ смертоносних зміїв, які кусали народ, і багато людей з ізраїльських синів померло. І тоді народ, прийшовши до Мойсея, сказав: Згрішили ми, бо нарікали на Господа і на тебе! Помолися ж до Господа, і нехай Він забере від нас зміїв! І Мойсей помолився до Господа за народ. А Господь сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині як знак. І буде, що коли вкусить змій людину, то кожний вкушений, поглянувши на нього, житиме. І Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині як знак; і було, коли змій кусав людину, а та подивилася на мідного змія, то залишалася живою. Ізраїльські сини вирушили далі й отаборилися в Овоті. З Овота вони відправилися й отаборилися в Ахелґаї, з другої сторони пустелі, що напроти Моава, — на схід сонця. Звідти вони рушили й отаборилися в долині Заред. А звідти вийшли й отаборилися на другому боці Арнону — в пустелі, що підходить до кордонів аморейців, оскільки Арнон — границя Моава, — між Моавом та між Амореєм. Тому і говориться в книзі Господньої війни: Запалив Зоова, і струмки Арнона, і поставив струмки, щоб мешкав Ір, і лежить біля границь Моава. А звідти видніється Криниця. Це — Криниця, про яку сказав Господь Мойсеєві: Збери народ, і Я дам їм води напитися. Тоді заспівав Ізраїль ось цю пісню біля Криниці: Починайте співати про неї! Криницю викопали володарі, — в камені прорубали її царі народів у своєму царстві, коли вони володіли ними! А від Криниці вони подалися до Мантанаїна, від Мантанаїна — до Нааліїла, від Нааліїла — до Вамота. А від Вамота — до долини, що є на рівнині Моава, з вершини Тесаної слелі, зверненого в бік пустелі. Тоді Мойсей послав послів до Сеона, аморейського царя, з мирними словами, кажучи: Ми пройдемо через твою землю. Підемо дорогою, не звернемо ні на поле, ні на виноградники, не будемо пити води з твоєї криниці. Дорогою царською підемо, доки не перейдемо твої володіння. Та Сеон не дозволив Ізраїлеві перейти через свої кордони. Сеон зібрав увесь свій народ, виступив і вишикувався до бою з Ізраїлем у пустелі, — він прибув до Ясси, і вишикувався до бою з Ізраїлем. Та Ізраїль розгромив його вістрям меча, і повністю заволодів його землею від Арнона до Явока, аж до синів Аммана, бо Язер — це кордон амманових синів. Ізраїль захопив усі ці міста, і поселився Ізраїль в усіх містах аморейців, у Есевоні та в усіх прилягаючих до нього поселеннях. Адже Есевон — це місто Сеона, царя аморейців, — він раніше воював проти царя Моава, і взяв усю його землю від Ароіра до Арнона. Через це кажуть ті, хто говорить загадками: Приходьте до Есевона, щоби було збудоване і облаштоване місто Сеона. Бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я — з міста Сеона. І він пожер усе аж до Моава, і поглинув стовпи Арнона. Горе тобі, Моаве! Ти загинув, народе Хамоса! Віддані їхні сини, щоб врятуватися, а їхні дочки — полонянки царя аморейців — Сеона. І їхні нащадки загинуть — від Есевона до Девона, і жінки ще далі розпалили вогонь проти Моава. Тож Ізраїль оселився в усіх містах аморейців. І тоді Ізраїль заселив усі міста аморейців. І послав Мойсей, щоб оглянули Язир; і взяли його та його поселення, і вигнали аморейця, який перебував там. Повернувшись, вони пішли дорогою до Васана. А Оґ, цар васанський, і весь його народ вийшли їм назустріч, на війну — до Едраїна. Та Господь сказав Мойсеєві: Не бійся його, бо у твої руки передав Я його і весь його народ, і всю його землю, і вчиниш з ним так, як зробив ти Сеонові — цареві аморейців, який жив у Есевоні. І він побив його та його синів, і весь його народ, — аж не залишилося жодного живого. І вони заволоділи їхньою землею.

Ізраїльські сини рушили далі й отаборилися на заході Моава, біля Йордану, напроти Єрихона. І коли Валак, син Сепфора, побачив усе, що вчинив Ізраїль аморейцеві, то Моав дуже злякався народу, бо той був численним; і занепав духом Моав від вигляду ізраїльських синів. І сказав Моав мідійській раді старійшин: Тепер ця громада виїсть усіх, хто довкола нас, як виїдає віл траву на рівнині. А Валак, син Сепфора, був у ту пору царем Моава. І він послав послів до Валаама, сина Веора із Фатура, що біля ріки, на землі синів його народу, аби покликати його такими словами: Ось, з Єгипту вийшов народ і ось, вкрив поверхню землі й став табором поруч зі мною. Тож тепер прийди і прокляни мені цей народ, бо він сильніший за нас. Може, спроможемося побити декого з них і вигнати їх із землі. Бо я знаю, що, кого ти поблагословиш, той — благословенний, а кого ти проклянеш, той — проклятий. Тож моавська рада старійшин і мідійська рада старійшин пішли, а в їхніх руках — дарунки за чаклунство, і прийшли вони до Валаама, та й переказали йому слова Валака. А він сказав їм: Перебудьте тут ніч, і я передам вам справу, як скаже мені Господь. Тож князі Моава залишалися у Валаама. І прийшов Бог до Валаама і сказав йому: Хто ці люди, які з тобою? А Валаам сказав Богові: Валак, син Сепфора, царя Моава, послав їх до мене, кажучи: Ось, вийшов народ з Єгипту, і ось, вкрив поверхню землі, і став табором поруч зі мною. А тепер приходь і прокляни його мені! Можливо я зможу розбити його і вигнати його із землі. І сказав Бог Валаамові: Не підеш з ними і не проклинатимеш народ, бо він — благословенний! Уставши вранці, Валаам сказав князям Валака: Поспішайте назад до вашого володаря. Бог не дозволяє мені йти з вами! Тож князі Моава встали, пішли до Валака і сказали: Не хоче Валаам приходити до нас. Тоді Валак знову послав старійшин — у більшій кількості й поважніших за тих. Вони пішли до Валаама і кажуть йому: Так говорить Валак, син Сепфора: Благаю тебе, не вагайся прийти до мене! Бо Я дійсно виявлю тобі шану , і все, що лише скажеш, зроблю для тебе. Тож приходь і прокляни мені цей народ! Валаам відповів і князям Валака сказав: Хоча б Валак дав мені повний свій дім срібла та золота, то і тоді я не зміг би порушити наказу Господа Бога, щоби зробити те — мале чи велике в моєму розумі. А тепер залишіться тут і цієї ночі, — дізнаюся, що продовжить Господь мені говорити. Уночі ж Бог прийшов до Валаама і сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, то встань і слідуй за ними. Але виконаєш тільки те слово, яке Я сповіщу тобі. Тож Валаам, уставши вранці, засідлав свою ослицю і пішов із князями Моава. Та Бог запалав гнівом через те, що він пішов, і Божий ангел постав, щоб перешкодити йому. А він сидів на своїй ослиці, і двоє його рабів подорожували з ним. Коли ослиця побачила Божого ангела, який з оголеним мечем у руці стояв напроти на дорозі, то ослиця звернула з дороги і вийшла на поле. Тож він, щоб повернути її на дорогу, ударив ослицю палицею. А Божий ангел став у проході між виноградниками: огорожа із цього боку й огорожа з того боку. Ослиця, побачивши Божого ангела, притиснулася до стіни, та й защемила ногу Валаама. І він далі продовжував бити її. А Божий ангел перейшов далі і став у вузькому місці, в якому неможливо було звернути ні праворуч, ні ліворуч. Ослиця ж, побачивши Божого ангела, лягла під Валаамом. Тоді Валаам розлютився, та й ще раз вдарив ослицю палицею. Після цього Бог відкрив уста ослиці, і вона промовила до Валаама: Що я зробила тобі, що ось уже втретє вдарив мене? А Валаам сказав ослиці: Бо ти поглумилася з мене! Коли б я мав меч у своїй руці, я б тебе зараз убив! Тоді ослиця каже Валаамові: Хіба я не твоя ослиця, на якій їздиш від своєї молодості аж до сьогодні? Чи хоч коли-небудь виявила я неповагу до тебе таким чином? Він же відповів: Ні. І Бог відкрив очі Валаамові, і він бачить Божого ангела, який стоїть на дорозі, а в його руці — оголений меч. Схилившись, він поклонився своїм обличчям. А Божий ангел йому сказав: Чому ось уже втретє вдарив ти свою ослицю? Гляди, я вийшов, щоб протистояти тобі, бо твій шлях — недобрий переді мною. Ослиця, побачивши мене, звернула від мене ось уже втретє. І якщо б вона не звернула, я зараз убив би тебе, а її залишив при житті. У відповідь Валаам сказав Господньому ангелові: Згрішив я, бо я не знав, що ти стояв на дорозі напроти мене! Тепер же, якщо тобі не подобається, я повернуся! Та Божий ангел сказав Валаамові: Іди з цими людьми! Тільки будеш остерігатися, щоб слово, котре я скажу тобі, — саме його проголосити. І Валаам пішов з князями Валака. Коли Валак почув, що йде Валаам, то вийшов йому назустріч до міста Моава, що на околицях Арнона, на межі околиць. І сказав Валак Валаамові: Хіба я не посилав по тебе, щоб тебе покликали? Чому ти не приходив до мене? Чи справді я не зможу вшанувати тебе? А Валаам відповів Валакові: Ось, я прийшов до тебе тепер! Чи здатний буду сказати щось? Слово, яке вкладе Бог у мої вуста, — саме його промовлятиму! І Валаам з Валаком пішли, вони пішли до міст і сіл. Валак приніс у жертву овець та бичків і послав їх Валаамові та князям, які були з ним. І сталося, вранці Валак, узявши Валаама, вивів його до стовпа Ваала і звідти показав йому деяку частину народу.

А Валаам сказав Валакові: Збудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. Тож Валак зробив так, як сказав йому Валаам: приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику. І сказав Валаам Валакові: Стій біля своєї жертви, а я піду, — можливо для зустрічі мені з’явиться Бог, — і слово, яке мені виявить, я звіщу тобі. Тож Валак став біля своєї жерти, а Валаам пішов запитати Бога, пішов прямо. І з’явився Бог Валаамові; і сказав Йому Валаам: Сім жертовників приготував я і поклав по бичкові й баранові на кожному жертовнику. І Бог вклав слово в уста Валаама, і промовив: Повернувшись до Валака, так йому скажеш! Тож він повернувся до нього, а той стояв біля своїх всепалень, і всі князі Моава були з ним. На ньому був Божий Дух, і, скориставшись своєю притчею, Валаам сказав: З Месопотамії послав за мною Валак, моавський цар, з гір сходу: Прийди і прокляни мені Якова, — прийди і наведи мені прокляття на Ізраїля! Як же я прокляну того, кого Господь не проклинає? Або як накликатиму прокляття на того, на кого Бог не накликає прокляття? Адже з вершин гір побачу його, і з узгір’їв спостерігатиму за ним. Ось народ поселиться окремо, і між народами не буде числитися. Хто полічив нащадків Якова і хто перерахує громади Ізраїля? Нехай моя душа помре серед праведних душ, і нехай мої нащадки будуть, як їхні нащадки! Тоді Валак сказав Валаамові: Що ти мені наробив? Я тебе покликав, щоб проклясти моїх ворогів, а ти, ось, навіть їх поблагословив! А Валаам відповів Валакові: Хіба я не повинен говорити тільки те, що Бог вкладе в мої вуста? Тоді Валак промовив до нього: Давай ідемо ще зі мною на інше місце, звідки не побачиш його всього, — хіба якусь його частину побачиш, а всього не побачиш. Прокляни його мені звідти! І він взяв його на галявину для спостереження, на вершину Тесаної скелі й збудував там сім жертовників, і приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику. І сказав Валаам Валакові: Стій біля своєї жертви, а я піду запитати Бога. Бог зустрів Валаама і вклав слово в його вуста, і сказав: Повертайся до Валака і ось так промовлятимеш. І той повернувся до нього. А він стояв біля свого всепалення й усі князі Моава були з ним. І Валак запитав його: Що сказав Господь? Скориставшись своєю притчею, Валаам сказав: Устань, Валаче, та послухай! Прислухайся, свідку, сину Сепфора! Бог не подібний до людини, щоб бути обманутим, Він — не як людський син, щоб Його залякати погрозами. Хіба Він, сказавши, не зробить? Скаже — і не дотримає? Ось я одержав наказ: благословити! І я благословлятиму — і не ухилюся! Не буде лиха в Якова, і не буде видно страждань в Ізраїлі. Господь Бог — з ним, слава володарів — у ньому. Бог, — Той, Хто вивів їх з Єгипту, — для них — наче слава однорога. Адже немає віщування в Якові, ні чаклування в Ізраїлі. Але в належний час буде сказано Якову та Ізраїлеві, що звершить Бог. Ось народ, мов левеня, встане і, як лев, піднесеться. Він не ляже, доки не пожере здобич і не нап’ється крові смертельно поранених! Та Валак сказав Валаамові: Ти краще взагалі не проклинай мені його, аби жодним чином його не поблагословити. А Валаам у відповідь сказав Валакові: Хіба я не говорив тобі, що слово, яке скаже Бог, — його виконуватиму? Тоді Валак сказав Валаамові: Давай ідемо! Я візьму тебе в інше місце, — можливо сподобається Богові, — прокляни мені його звідти! І Валак узяв Валаама на вершину Фоґора, що простягається до пустелі. А Валаам сказав Валакові: Збудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів. Тож Валак зробив так, як сказав йому Валаам, і приніс по бичкові й баранові на кожному жертовнику.

І побачив Валаам, що добрим є перед Господом, щоб благословити Ізраїль. Не пішов за звичаєм назустріч ворожбитству, а повернув своє обличчя до пустелі. І Валаам, підвівши свої очі, побачив Ізраїля, який розташувався табором за племенами. І Божий Дух зійшов на нього. Скориставшись своєю притчею, він сказав: Говорить Валаам, син Веора. Говорить людина, дійсно провидець. Говорить той, хто чує Божі слова, який уві сні, коли його очі відкриті, бачив Боже видіння! Які гарні твої житла, Якове, і твої намети, Ізраїлю! Вони — наче лісисті долини, наче сади біля річки і наче намети, які розбив Господь, — наче кедри поблизу води. Вийде людина з його нащадків і пануватиме над багатьма народами, і царство його звеличиться понад царство Ґоґа, і стане великим його царство. Бог вивів його з Єгипту, для нього Він, — слава, наче слава однорога, — поглине народи з його ворогів, і позбавить їх сили, і своїми стрілами застрелить ворога. Лігши, спочине, як лев і наче левеня. Хто наважиться його розбудити? Ті, хто благословляє тебе, — благословенні, а ті, хто проклинає тебе, — прокляті! Тоді Валак розгнівався на Валаама, він сплеснув своїми руками… Я тебе покликав, щоб проклясти мого ворога, — сказав Валак Валаамові, — а ти ось уже втретє їх таки поблагословив! Тож тепер утікай у свою місцевість. Я казав: Виявлю тобі честь! Та Господь тепер позбавив тебе слави! А Валаам сказав Валакові: Хіба не сказав я твоїм гінцям, яких ти послав до мене, говорячи: Навіть якщо Валак дасть мені свій дім, повний срібла й золота, я не зможу порушити Господнє слово, щоб робити щось від себе — лихе чи добре? Що скаже Бог, те і говоритиму! А тепер ось відходжу у свою місцевість. Давай пораджу тобі, що зробить цей народ твоєму народові в останні дні. Він використав свою притчу і сказав: Говорить Валаам, син Веора. Говорить людина, дійсно провидець, яка чує Божі слова, знає думку Всевишнього. І, коли бачить Боже видіння, у сні його очі відкриті. Вкажу на нього, але не тепер! Провіщаю його блаженним, але він — не близько! Підійметься зірка від Якова, і постане чоловік з Ізраїля. І розіб’є моавських вождів, і пограбує всіх синів Сита. І буде спадщиною Едом, і його ворог Ісав стане спадщиною, а Ізраїль діятиме в силі. І постане з Якова, і знищить того, хто врятується з міста! Побачивши Амалика, скориставшись своєю притчею, він сказав: Амалик — початок народів, та їхні нащадки загинуть! А побачивши кенейця, він, скориставшись своєю притчею, сказав: Міцне твоє поселення! Але якщо і на скелі поставиш кубло своє, та навіть якщо буде у Веора кубло хитрості, то і тоді ассирійці полонять тебе! І, бачачи Оґа, він знову вдався до своєї притчі й сказав: Ох, ох! Хто ж виживе, коли Бог здійснюватиме це? І вийде з рук кіттійців, і пригноблять Ассура, і пригноблять євреїв, та вони разом загинуть! І Валаам, уставши, пішов і повернувся у свою місцевість. І Валак повернувся до себе.

А Ізраїль осів у Саттімі. І народ почав чинити розпусту з дочками Моава. Вони покликали їх до жертв своїх ідолів, і народ їв їхні жертви, і поклонявся їхнім ідолам, — Ізраїль посвятився Веелфеґорові. Тож Господь запалав гнівом на Ізраїля. І Господь сказав Мойсеєві: Візьми проводирів народу, і подай приклад з них задля Господа перед сонцем — і гнів обурення Господа відвернеться від Ізраїля. Тож Мойсей сказав ізраїльським племенам: Кожен нехай вб’є свого члена сім’ї, який посвятився Веелфеґорові! Аж ось прийшов чоловік з ізраїльських синів і привів свого брата до мідійки — перед Мойсеєм і перед усією громадою ізраїльських синів, — вони ж плакали біля входу в намет свідчення. А Фінеес, син Елеазара, сина Аарона-священика, побачивши це, піднявся з-посеред громади і, узявши у свою руку короткого списа, увійшов за чоловіком-ізраїльтянином усередину і проколов обох, чоловіка-ізраїльтянина і жінку — через її нутро. І пошесть серед ізраїльських синів припинилася. А тих, хто помер від пошесті, було двадцять чотири тисячі. Тоді Господь промовив до Мойсея, кажучи: Фінеес, син Елеазара, сина Аарона-священика, зупинив Мій гнів на ізраїльських синів, коли Я дійсно виявив ревнощі до них, і Я у Своїх ревнощах повністю не вигубив ізраїльських синів. Таким чином скажи: Ось Я даю йому завіт миру! І буде для нього і для його нащадків після нього завіт вічного священства — за те, що виявив ревність за свого Бога і звершив викуплення за ізраїльських синів! А ім’я ураженого чоловіка-ізраїльтянина, який був убитий разом з мідійкою, — Замврі, син Сали, князь з родини по батьківській лінії тих, які від Симеона. А ім’я вбитої жінки-мідійки, дочки Сура, князя оммотського племені — Хасві, він — з родини по батьківській лінії тих, які від Мадіана. І промовив Господь до Мойсея, проголошуючи: Повідом ізраїльським синам, наказуючи: Ворогуйте з мадіанітянами і розгроміть їх! Бо вони підступно виявляють ворожість до вас, так як підступно чинили з вами через Фоґора і через Хасві — дочку мадіямського вождя, свою сестру, яка була вбита в день пошесті через Фоґора.

І сталося після пошесті — Господь заговорив до Мойсея та до священика Елеазара, кажучи: Зробіть перепис усієї громади ізраїльських синів, від двадцятилітніх і старших, за їхніми родами по батьківській лінії, — кожного, хто придатний стати до війська в Ізраїлі. І Мойсей та священик Елеазар говорив з ними в моавському Аравоті, біля Йордану, напроти Єрихона, кажучи: Зробіть перепис від двадцятилітніх і старших, як заповів Господь Мойсеєві! Ось ізраїльські сини, які вийшли з Єгипту: Рувим — первенець Ізраїля. І сини Рувима: Енох — і рід Еноха; від Фалло — рід Фалли; від Асрона — рід Асрона; від Хармі — рід Хармі. Це роди Рувима. І їхній перепис складав сорок три тисячі сімсот тридцять. Сини Фалли: Еліяв. А сини Еліява: Намуїл, Датан і Авірон. Це ті обранці громади, які повстали проти Мойсея і Аарона в громаді Коре в бунті проти Господа. Та земля, відкривши свої вуста, пожерла їх та Коре при загибелі його громади, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік — і вони стали за ознаку. А сини Коре не померли. І сини Симеона — рід Симеонових синів: від Намуїла — рід Намуїла; від Яміна — рід Яміна; від Яхіна — рід Яхіна; від Зари — рід Зари; від Саула — рід Саула. Це — роди Симеона згідно з їхнім переписом, двадцять дві тисячі двісті. Сини Юди: Ір і Авнан. Та Ір і Авнан померли в Ханаанській землі. Ось сини Юди з їхніми родами: від Силома — рід Силома; від Фареса — рід Фареса; від Зари — рід Зари. А сини Фареса: від Асрона — рід Асрона; від Ямуїла — рід Ямуїла. Це — роди Юди згідно з їхнім переписом, сімдесят шість тисяч п’ятсот. А сини Іссахара — за їхніми родами: від Толи — рід Толи; від Фуа — рід Фуая; від Ясува — рід Ясува; від Самарама — рід Самарама. Це — роди Іссахара згідно з їхнім переписом, шістдесят чотири тисячі триста. Сини Завулона за їхніми родами: від Сареда — рід Сареда; від Аллона — рід Аллона; від Аллила — рід Аллила. Це — роди Завулона згідно з їхнім переписом, шістдесят тисяч п’ятсот. Сини Ґада за їхніми родами: від Сафона — рід Сафона; від Анґі — рід Анґі; від Суні — рід Суні; від Азені — рід Азені; від Адді — рід Адді; від Ароаді — рід Ароаді; від Аріїла — рід Аріїла. Це — роди синів Ґада згідно з їхнім переписом, сорок тисяч п’ятсот. Сини Асира за їхніми родами: від Яміна — рід Яміна; від Єсуї — рід Єсуї; від Варії — рід Варії; від Ховера — рід Ховера; від Мелхіїла — рід Мелхіїла. А ім’я дочки Асира — Сара. Це — роди Асира згідно з їхнім переписом, п’ятдесят три тисячі чотириста. Сини Йосифа за їхніми родами: Манасія і Єфрем. Сини Манасії: від Махіра — рід Махіра, а Махір породив Ґалаада; від Ґалаада — рід Ґалаада. А це сини Ґалаада: від Ахієзера — рід Ахієзера; від Хелека — рід Хелека; від Есріїла — рід Есріїла; від Сихема — рід Сихема; від Сумаера — рід Сумаера; від Офера — рід Офера. А Салпаад, син Офера, не мав синів, а лише дочок; ось імена дочок Салпаада: Маала, Нуа, Еґла, Мелха і Терса. Це — роди Манасії згідно з їхнім переписом, п’ятдесят дві тисячі сімсот. А це — сини Єфрема: від Сутала — рід Сутала; від Танаха — рід Танаха. А ось сини Сутала: від Едена — рід Едена. Це — роди Єфрема згідно з їхнім переписом, тридцять дві тисячі п’ятсот. Це — роди Йосифових синів за їхніми поколіннями. Сини Веніамина за їхніми родами: від Вале — рід Вале; від Асувира — рід Асувира; від Ахірана — рід Ахірана; від Софана — рід Софана. А сини Вале були: Адар і Ноеман. Від Ноемана — рід Ноемана. Це — сини Веніамина за їхніми родами згідно з їхнім переписом, сорок п’ять тисяч шістсот. А ось сини Дана за їхніми родами: від Самі — рід Самі. Це роди Дана за їхніми родинними лініями. Усього в родах Самі згідно з їхнім переписом — шістдесят чотири тисячі чотириста. Сини Нефталима за їхніми родами: від Асіїла — рід Асіїла; від Гавні — рід Гавні; від Єсера — рід Єсера; від Селліма — рід Селліма. Це — роди Нефталима згідно з їхнім переписом, сорок п’ять тисяч чотириста. Оце перепис ізраїльських синів: шістсот одна тисяча сімсот тридцять. І заговорив Господь до Мойсея, кажучи: Для них буде розподілена земля, щоб вони успадкували її за кількістю імен. Численнішим додаси спадку, а нечисленним — зменшиш їхній спадок. Кожному буде дана їхня частка згідно з проведеним переписом. Земля буде поділена жеребкуванням, спадок вони отримають за іменами родів по їхній батьківській лінії. За жеребкуванням розділиш їхній спадок — і між численними, і між нечисленними. А оце левіти за їхніми родами: від Ґедсона — рід Ґедсона; від Каата — рід Каата; від Мерарі — рід Мерарі. Це — роди синів Левія: рід Ловенія, рід Хевронія, рід Мусія і рід Коре. А Каат породив Амрама. А ім’я Амрамової дружини — Йохавед, дочка Левія. Вона народила їх для Левія в Єгипті. Тож вона народила Амврамові Аарона, Мойсея та їхню сестру Маріаму. У Аарона народилися Надав, Авіуд, Елеазар і Ітамар. Та Надав і Авіуд померли, коли вони приносили чужий вогонь перед Господом у Синайській пустелі. І за їхнім переписом було двадцять три тисячі; кожний чоловічої статі, від місяця і старші. Вони не були пораховані поміж ізраїльськими синами, оскільки їм не дається спадок посеред ізраїльських синів. Оце перепис Мойсея і священика Елеазара. Вони зробили перепис ізраїльських синів в Аравоті моавському, біля Йордану, напроти Єрихона. А між тими, які були переписані Мойсеєм та Аароном, не було вже нікого з тих ізраїльських синів, котрі проводили перепис в Синайській пустелі. Адже о Господь сказав їм: Неодмінно помрете в пустелі! І не зосталося з них жодного — за винятком Халева, сина Єфонії, та Ісуса, сина Навина.

Якось прийшли дочки Салпаада, сина Офера, сина Ґалаада, сина Махіра, з роду Манасії, з Йосифових синів. Ось їхні імена: Маала, Нуа, Еґла, Мелха і Терса. Вони стали перед Мойсеєм і перед священиком Елеазаром, і перед князями, і перед усією громадою біля входу в намет свідчення й кажуть: Наш батько помер у пустелі, та він не був серед натовпу, який збунтувався перед Господом у громаді Коре, але помер за свій власний гріх, а синів він не мав. Щоб не було викреслене ім’я нашого батька з його роду, оскільки він не має сина, то дайте нам спадок серед братів нашого батька! І Мойсей виклав їхню справу перед Господом. А Господь промовив до Мойсея, кажучи: Правильно сказали дочки Салпаада. Даси їм дар — володіння в спадщину поміж синами їхнього батька, і передаси їм частку їхнього батька. Тож скажеш ізраїльським синам, промовляючи: Якщо людина помре і не матиме сина, то передасте його спадщину його дочці. Якщо ж він не матиме і дочки, то дасте спадщину його братові. Якщо ж він не матиме і братів, то дасте спадщину братові його батька. Якщо ж не буде й братів у його батька, то дасте спадщину його найближчому родичеві з його племені, — хай він успадкує те, що його. І це стане для ізраїльських синів судовим рішенням, згідно із заповіддю Господа Мойсеєві. І сказав Господь Мойсеєві: Зійди на гору, що на тому боці, — це гора Навав, — і поглянь на Ханаанську землю, яку Я даю ізраїльським синам у власність. Ти побачиш її і приєднаєшся до свого народу, — як твій брат Аарон приєднався на горі Ор, — так само і ти. Адже ви порушили Моє слово в пустелі Сін, коли громада противилася, щоб святити Мене. Ви Мене не святили перед ними біля води. (Це — Вода Сперечання, Кадиса, у пустелі Сін). Тоді Мойсей сказав Господу: Хай Господь, Бог духів і всякого тіла, вибере чоловіка для цієї громади, який виходитиме перед ними і який входитиме перед ними, який виводитиме їх і який вводитиме їх; і Господня громада не буде, як отара, що не має пастуха. А Господь промовив до Мойсея, кажучи: Візьми до себе Ісуса, сина Навина, чоловіка, який має в собі Духа, і поклади на нього свої руки. Ти поставиш його перед священиком Елеазаром і заповіси йому перед усією громадою, і заповіси про нього перед ними, і наділиш його частиною своєї слави, щоб його слухалися ізраїльські сини. І він стане перед священиком Елеазаром, і запитають про нього перед Господом рішення Об’явлення. За його вказівкою виходитимуть і за його вказівкою входитимуть — він та ізраїльські сини, уся громада одностайно. І Мойсей зробив так, як заповів йому Господь. Він узяв Ісуса, поставив його перед священиком Елеазаром і перед усією громадою, поклав свої руки на нього і наділив його повноваженнями, як Господь і заповів Мойсеєві.

І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Заповідай ізраїльським синам і наказуй їм, говорячи: Будете слідкувати, щоб приносити Мені на свята Мої дари, Мої дарунки, Мої вогняні жертви — як любі пахощі. І скажеш їм: Ось ці вогняні жертви будете приносити Господу — двох однолітніх ягнят без вади на всепалення, постійно; одне ягня принесеш вранці, а друге ягня принесеш увечері. І принесеш у жертву десяту частину ефи питльованого пшеничного борошна, замішаного на четвертині гіна олії. Це — постійне всепалення, яке звершувалося на Синайській горі, — як любі пахощі для Господа. А його жертва виливання — четвертина гіна вина на кожне ягня — у святому місці звершуватимеш виливання сікери для Господа. Друге ягня принесеш увечері — за його жертвою і за його жертвою виливання принесете, як любі пахощі для Господа. А суботнього дня приведете двох однолітніх ягнят без вади і приготуєте дві десятини питльованого пшеничного борошна, замішаного на олії — на жертву і жертовне виливання. Це — суботнє всепалення щосуботи, крім постійного всепалення з його жертвою виливання. І на початку нового місяця принесете Господу всепалення: двох бичків, одного барана, сімох ягнят, — однолітніх, без вади, три десятини питльованого пшеничного борошна, замішаного на олії, — на одного бичка, і дві десятини пшеничного борошна, замішаного на олії, — на одного барана, і десятину, — десятину ефи питльованого пшеничного борошна, замішаного на олії, — на одне ягня, як жертву, — любі пахощі, дар Господу. Їхні жертви виливання будуть: пів-гіна вина — на одного бичка, третина гіна — на одного барана і четвертина гіна вина — на одне ягня. Це всепалення з місяця в місяць, на всі місяці року. І також одного козла з кіз — у жертву за гріх для Господа, — крім постійного всепалення приноситимуть його і його жертву виливання. А першого місяця, чотирнадцятого дня місяця, — Пасха Господня. І п’ятнадцятого дня цього місяця — свято. Сім днів їстимете прісне. Перший день буде для вас святим скликанням, не робитимете жодної буденної справи. І принесете всепалення — дари Господу: двох бичків з великої рогатої худоби, одного барана, сім ягнят, — однолітніх, які мають бути у вас без вади. А їхня хлібна жертва — питльоване пшеничне борошно, замішане на олії; принесете три десятини ефи на одного бичка та дві десятини — на одного барана, і десятину, — десятину ефи на кожне ягня, — для семи ягнят. І одного козла з кіз у жертву за гріх, щоби звершити викуплення за вас; це — крім того, що приноситься завжди, ранкового всепалення, яке є постійним всепаленням. Так будете робити щодня, упродовж семи днів: жертовний дар, вогняну жертву, як любі пахощі для Господа. Крім постійного всепалення принесеш і його жертву виливання. А восьмого дня буде у вас святе скликання; не будете робити в цей день жодної буденної справи. І в день нових колосків , коли приносите Господу нову жертву свята тижнів, буде у вас святе скликання: не чинитимете жодної буденної справи. Принесете всепалення як любі пахощі для Господа: двох бичків з великої рогатої худоби, одного барана, сім ягнят, — однолітніх, без вади. А їхня хлібна жертва — питльоване пшеничне борошно, замішане на олії; три десятини ефи — на одного бичка, дві десятини — на одного барана, і десятину, — десятину ефи на кожне ягня, — для семи ягнят, а також одного козла з кіз у жертву за гріх, щоби звершити викуплення за вас. Це — крім того всепалення, яке приноситься завжди. І принесете Мені їхні жертви та їхні жертви виливання. Вони будуть у вас без вади.

А сьомого місяця, першого дня місяця буде у вас святе скликання. Не будете виконувати жодної буденної роботи: це буде для вас день гучного сурмлення. І принесете всепалення, як любі пахощі для Господа: одного бичка, одного барана, сім ягнят — однолітніх, без вади. А їхня хлібна жертва — питльоване пшеничне борошно, замішане на олії, — три десятини ефи на одного бичка і дві десятини на одного барана, і десятину, — десятину ефи на одне ягня, — для семи ягнят. І одного козла з кіз у жертву за гріх, щоби звершити викуплення за вас. Це — крім всепалення на новий місяць з його жертвами і жертвами виливання та повсякчасних всепалень з їхніми хлібними жертвами і жертвами виливання, — згідно з їхнім описом, як любі пахощі для Господа. А десятого дня цього місяця буде у вас святе скликання, і упокорите ваші душі, і не робитимете жодного діла. Принесете всепалення, як любі пахощі, жертовні дари для Господа: одного бичка з великої рогатої худоби, одного барана, сім ягнят, — однолітніх, які мають бути у вас без вади. А їхня хлібна жертва — питльоване пшеничне борошно, замішане на олії, три десятини ефи на одного бичка, дві десятини на одного барана, і десятину, — десятину ефи на одне ягня, — для семи ягнят. І одного козла з кіз у жертву за гріх, щоби звершити викуплення за вас, крім того, що для викуплення за гріх, і повсякчасних всепалень з їхніми хлібними жертвами та жертвами виливання, згідно з описом, — як любі пахощі і жертовний дар для Господа. А п’ятнадцятого дня цього сьомого місяця буде у вас святе скликання: не будете виконувати жодної буденної роботи і сім днів відзначатимете його, як свято для Господа. І принесете всепалення, як жертовний дар, — любі пахощі для Господа: першого дня тринадцять бичків з великої рогатої худоби, двох баранів, чотирнадцять ягнят, — однолітніх, які мають бути у вас без вади. А їхня хлібна жертва — питльоване пшеничне борошно, замішане на олії, — три десятини ефи на одного бичка, для тринадцятьох бичків, дві десятини на одного барана, для обох баранів, і десятину, — десятину ефи на одне ягня, — для чотирнадцятьох ягнят, і одного козла за гріх, крім повсякчасних всепалень з їхніми хлібними жертвами та жертвами виливання. Другого дня — дванадцять бичків, двох баранів і чотирнадцять ягнят, — однолітніх, без вади. Їхня хлібна жертва і їхня жертва виливання — для бичків, баранів і ягнят, — за їхньою кількістю, згідно з їхнім описом. А також одного козла з кіз у жертву за гріх, крім постійних всепалень з їхніми хлібними жертвами і їхніми жертвами виливання. Третього дня — одинадцять бичків, двох баранів і чотирнадцять ягнят, — однолітніх, без вади. Їхня хлібна жертва і їхня жертва виливання — для бичків, баранів і ягнят, — за їхньою кількістю, згідно з їхнім описом. І одного козла за гріх, крім постійного всепалення з їхніми хлібними жертвами і їхніми жертвами виливання. Четвертого дня — десять бичків, два барани і чотирнадцять ягнят, — однолітніх, без вади. Їхні хлібні жертви і їхні жертви виливання — для бичків, баранів і ягнят, — за їхньою кількістю, згідно з їхнім описом. І одного козла за гріх, крім постійних всепалень з їхніми хлібними жертвами і їхніми жертвами виливання. П’ятого дня — дев’ять бичків, два барани і чотирнадцять ягнят, — однолітніх, без вади. Їхні хлібні жертви і їхні жертви виливання — для бичків, баранів і ягнят, — за їхньою кількістю, згідно з їхнім описом. І одного козла з кіз у жертву за гріх, крім постійних всепалень з їхніми хлібними жертвами і їхніми жертвами виливання. Шостого дня — вісім бичків, два барани і чотирнадцять ягнят, — однолітніх, без вади. Їхні хлібні жертви і їхні жертви виливання — для бичків, баранів і ягнят, — за їхньою кількістю, згідно з їхнім описом. І одного козла з кіз у жертву за гріх, крім постійних всепалень з їхніми хлібними жертвами і їхніми жертвами виливання. Сьомого дня — сім бичків, два барани і чотирнадцять ягнят, — однолітніх, без вади. Їхні хлібні жертви і їхні жертви виливання — для бичків, баранів і ягнят, — за їхньою кількістю, згідно з їхнім описом. І одного козла з кіз у жертву за гріх, крім постійних всепалень з їхніми хлібними жертвами і їхніми жертвами виливання. Восьмий день буде у вас заключним. Не чинитимете в цей день жодної буденної роботи. І принесете всепалення, як любі пахощі — жертовний дар для Господа: одного бичка, одного барана і сім ягнят, — однолітніх, без вади. Їхні хлібні жертви і їхні жертви виливання — для бичка, барана і ягнят, — за їхньою кількістю, згідно з їхнім описом. І одного козла з кіз у жертву за гріх, крім повсякчасного всепалення з їхніми жертвами та їхніми жертвами виливання. Це приноситимете Господу під час ваших свят, крім ваших обітниць, ваших добровільних дарів, ваших всепалень, ваших хлібних жертв, ваших жертв виливання і ваших жертв спасіння.

І Мойсей переказав ізраїльським синам усе так, як Господь заповів Мойсеєві. А до князів ізраїльських племен Мойсей звернувся, кажучи: Ось слово, яке заповів Господь: Будь-яка людина , котра складе обітницю Господу, чи дасть клятву, чи візьме зобов’язання стосовно своєї душі, — хай не збезчестить свого слова, а нехай виконає все, що лише вийде з її вуст. Якщо ж жінка складе обітницю Господу, чи дасть зобов’язання в домі свого батька за своєї молодості, і її батько почує її обітницю та її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, і її батько промовчить, — то всі її обітниці і всі її зобов’язання, котрими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться для неї в силі. Якщо ж її батько в той день, коли почує всі її обітниці, строго заборонить , то її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, не матимуть сили. І Господь очистить її, оскільки заборонив її батько. Якщо ж вона вже буде заміжня, і її обітниці за висловлюванням її вуст, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, почує її чоловік, але промовчить у той день, коли почує, то всі її обітниці залишаться в силі, і її зобов’язання, котрими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться. Якщо ж її чоловік у той день, коли почує всі її обітниці та її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, строго заборонить , то вони не матимуть сили, бо її чоловік заборонив, і Господь її звільнить. А обітниця вдови, і відпущеної чоловіком, — усе, що пообіцяє стосовно своєї душі, — залишиться в силі. Якщо ж обітницю жінки в домі свого чоловіка чи зобов’язання з клятвою стосовно своєї душі почує її чоловік, і він промовчить, не заборонить їй, то всі її обітниці і всі її зобов’язання, якими зобов’язалася стосовно своєї душі, залишаться для неї в силі. Якщо ж її чоловік у той день, коли почує все, що вийшло з її вуст у її обітниці й зобов’язаннях стосовно її душі, категорично скасує , то вони для неї не залишаться в силі: чоловік їй заборонив, і Господь її звільнить. Усяку обітницю і всяку зобов’язуючу клятву, щоби вчинити зло душі, її чоловік або залишить у силі, або скасує. Якщо ж мовчатиме з дня на день, то залишить у силі всі її обітниці і всі її зобов’язання, що на ній, бо промовчав у той день, коли почув. Якщо ж він категорично скасує після того дня, коли почув, то понесе її гріх. Це постанови, які Господь заповів Мойсеєві для чоловіка і його дружини, для батька і дочки за її молодості, коли вона ще в домі батька.

Господь промовляв до Мойсея, кажучи: Сповна помстися мадіямцям за ізраїльських синів, а відтак приєднаєшся до свого народу. Тож Мойсей звернувся до народу, кажучи: Добре озбройте з-поміж себе чоловіків, щоб стали до Господнього бою проти мадіямців, аби звершити помсту від Господа мадіямцям! Тисячу з племені, тисячу з племені, — і так пошліть з усіх ізраїльських племен, щоб стали до бою. Тож вони відрахували з ізраїльських тисяч по тисячі з племені — дванадцять тисяч озброєних до бою. І Мойсей послав їх з їхнім військом — тисячі за тисячами, з кожного племені, — і Фінееса, сина священика Елеазара, сина Аарона, і священний посуд, а труби для оповіщення були в їхніх руках. І вони стали до бою проти мадіямців, як заповів Господь Мойсеєві, і вбили кожного чоловічої статі. Вони повбивали мадіямських царів разом з їхніми пораненими, — Увіна, Сура, Рокома, Ура і Ровока, — п’ятьох мадіямських царів. І з їхніми пораненими вбили мечем Валаама, Веорового сина. Мадіямських жінок, їхнє майно, їхню худобу і все ними придбане вони захопили в полон, а їхнє військо — спустошили. Усі їхні міста, що в їхніх поселеннях, і їхні села вони спалили вогнем. І захопили всіх полонених і всю їхню здобич — від людини до худоби. Полонених, здобич і здобуток вони привели до Мойсея, до священика Елеазара і до всіх ізраїльських синів, до табору в Аравоті моавському, що біля Йордану, поряд з Єрихоном. Мойсей, священик Елеазар і всі старійшини громади вийшли їм назустріч за табір. І розгнівався Мойсей на провідників війська, на тисяцьких і сотників, які поверталися з бою. Мойсей їм сказав: Чому ви залишили живими жінок? Адже вони, за словом Валаама, були для ізраїльських синів на відступлення і зневаження Господнього слова через Фоґора, коли була пошесть у Господній громаді! Тож тепер убийте кожного чоловічої статі з-поміж усіх захоплених і вбийте кожну жінку, яка пізнала чоловіка в постелі. Усіх же захоплених жінок, які не пізнали чоловіка в постелі, залишіть живими. Ви ж отаборіться за табором на сім днів. Кожен, хто вбив і доторкнувся до вбитого, нехай очиститься третього дня і сьомого дня, — ви і ваші полонені. А кожну одежину, і кожну шкіряну ємність та все, зроблене з козячої шкури, і всякий дерев’яний посуд — очистіть! І священик Елеазар сказав воїнам, що приходили з бою: Це вимога закону, який дав Господь Мойсеєві! Крім срібла, золота, міді, заліза, свинцю і олова, усяка річ, яка пройде через вогонь та очиститься, також нехай очиститься водою для очищення. А все, що не перейде через вогонь, пройде через воду. А сьомого дня виперете одяг, очиститеся і після цього ввійдете до табору. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Підрахуйте загальну кількість захопленого в полон — від людини до худоби, — ти, священик Елеазар і голови родів громади по батьківській лінії, — і розділіть здобич між воїнами, які були в бою, і між усією громадою. Від людей, які воювали, які виступили, щоб стати до бою, виділіть збір для Господа — одну душу від п’ятисот, з людей і з тварин — з великої рогатої худоби, овець і ослів. З їхньої половини візьмеш і даси священикові Елеазарові — особливий дар для Господа. А з половинної частки ізраїльських синів візьмеш одне з п’ятдесяти — з людей і з худоби — з овець, ослів і всіх тварин, і даси їх левітам, які здійснюють нагляд у Господньому наметі. І зробив Мойсей та священик Елеазар так, як заповів Господь Мойсеєві. І було безліч захопленого, яке взяли як здобич чоловіки, які воювали: овець — шістсот сімдесят п’ять тисяч; великої рогатої худоби — сімдесят дві тисячі; ослів — шістдесят одна тисяча, людських душ з жінок, які не пізнали чоловіка в постелі, усіх душ тридцять дві тисячі. Половина була часткою тих, які виступали до бою: із числа овець — триста тридцять сім тисяч п’ятсот. Шістсот сімдесят п’ять — збір для Господа з овець; з волів — тридцять шість тисяч, сімдесят два — збір для Господа; ослів — тридцять тисяч п’ятсот, шістдесят один — збір для Господа. А число людських душ — шістнадцять тисяч, тридцять дві душі — збір для Господа. Господній збір, те, що відділене для Бога, Мойсей дав священикові Елеазарові, — як і заповів Господь Мойсеєві, — з половинної частки для ізраїльських синів, яких відділив Мойсей від чоловіків, котрі воювали. А половинна частка для громади складала: овець — триста тридцять сім тисяч п’ятсот, волів — тридцять шість тисяч, ослів — тридцять тисяч п’ятсот, і шістнадцять тисяч людських душ. З половинної частки для ізраїльських синів Мойсей узяв одне з п’ятдесяти — з людей і з тварин — і дав левітам, які здійснюють нагляд за Господнім наметом, як і заповів Господь Мойсеєві. І прийшли до Мойсея всі поставлені над тисячами у війську — тисяцькі й сотники. Вони сказали Мойсеєві: Твої слуги порахували воїнів, які з нами, і жодного з них не забракло. Тож ми принесли дар для Господа: кожний, хто знайшов золотий виріб: браслет, ланцюжок, кільце, браслет для правої руки, защіпку для волосся — звершити викуплення за нас перед Господом. І Мойсей та священик Елеазар взяли в них золото, усякий виготовлений виріб. І всього золота особливого дару, яке від тисяцьких і від сотників виділили для Господа, було шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сиклів. (Адже чоловіки-воїни брали здобич — кожен собі особисто). А Мойсей і священик Елеазар взяли золото від тисяцьких і від сотників, і внесли його в намет свідчення — на пам’ять для ізраїльських синів перед Господом.

У синів Рувима та в синів Ґада було дуже багато худоби. Вони побачили околиці Язера та околиці Ґалаада, а було те місце місцем для худоби. Тож сини Рувима й сини Ґада прийшли і сказали Мойсеєві, священикові Елеазарові й князям громади, говорячи: Атарот, Девон, Язер, Намвра, Есевон, Елеалі, Севама, Навав і Веан — це землі, які Господь передав ізраїльським синам; це землі — для пасовиськ, а у твоїх рабів є худоба. Якщо ми знайшли ласку в тебе, — говорили вони, — то нехай буде дана ця земля твоїм слугам у спадок, і не переводь нас через Йордан. А Мойсей запитав синів Ґада та синів Рувима: Ваші брати підуть у бій, а ви тут осядете? Навіщо відвертаєте розум ізраїльських синів не переходити в землю, яку їм дає Господь? Хіба не так учинили ваші батьки, коли я послав їх з Кадиса-Варни обстежити землю? Вони пішли в Долину виноградного грона і обстежили землю, і відвернули серце ізраїльських синів, щоб ті не йшли в землю, яку Господь їм дав. І в той день Господь запалав гнівом, і поклявся, кажучи: Люди, які вийшли з Єгипту, від двадцятилітніх і старші, які вміли розпізнати зло і добро, не побачать землі, яку Я пообіцяв Авраамові, Ісаакові та Якову, бо вони не пішли за Мною! За винятком Халева, сина Єфонії, який відділився, та Ісуса, сина Навина, бо і він пішов слідом за Господом! І запалав Господь гнівом на Ізраїля, і Він водив їх по пустелі сорок років, доки повністю не загинув увесь рід тих, хто чинив зло перед Господом. Замість ваших батьків ось постали ви, натовп грішних людей, щоб ще продовжити гнів Господнього обурення на Ізраїля. Адже ви відвернетеся від нього, щоб він і надалі залишив його в пустелі, — ви вчините беззаконно проти всієї цієї громади. Та вони прийшли до нього і сказали: Ми тут збудуємо загони для овець, для нашої худоби і міста для наших господарств. А самі, озброївшись, будемо першою лавою серед ізраїльських синів, доки не заведемо їх до їхнього місця. Наші ж господарства оселяться в містах, обнесених мурами від тих, хто живе на цій землі. Ми ж не повернемось до наших осель, доки ізраїльські сини не поділять своєї спадщини. І ми не отримаємо спадку з ними по той бік Йордану і далі, адже ми одержали спадщину за Йорданом, на сході! Тоді Мойсей сказав їм: Якщо зробите за цим словом, якщо озброїтеся перед Господом на війну, і кожний озброєний з вас перейде Йордан перед Господом, доки ваш ворог не буде вигублений з-перед Його обличчя, і доки земля не буде повністю опанована перед Господом і лише після цього повернетесь, то будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і ця земля буде вам у володіння перед Господом. Якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і пізнаєте свій гріх, коли захопить вас зло. Тож збудуєте самі собі міста для ваших господарств, і загони для вашої худоби — зробите те, що вийшло з ваших уст. І сини Рувима та сини Ґада сказали Мойсеєві, запевняючи: Твої раби вчинять так, як Господь наш наказує! Наші господарства, наші жінки і вся наша худоба будуть у містах Ґалааду, а твої раби, усі озброєні й у бойовій готовності, виступлять перед Господом на війну — так, як каже Господь. Тоді Мойсей поставив перед ними священика Елеазара та Ісуса, сина Навина, а також голів родів по батьківській лінії з ізраїльських племен. І Мойсей сказав їм: Якщо сини Рувима та сини Ґада перейдуть з вами Йордан, кожний озброєний на війну перед Господом, і ви заволодієте землею, яка перед вами, то дасте їм Ґалаадську землю у володіння. Якщо ж вони не перейдуть озброєні з вами на війну перед Господом, то переправите їхні господарства, їхніх жінок і їхню худобу попереду вас у Ханаанську землю, і вони одержать спадщину між вами в Ханаанській землі. А сини Рувима та сини Ґада у відповідь сказали: Що тільки Господь говорить своїм слугам, так ми і чинитимемо. Ми, озброєні перед Господом, перейдемо через ріку в Ханаанську землю, а спадщину дасте нам за Йорданом. І Мойсей дав їм (синам Ґада, синам Рувима і половині племені Манасії, із синів Йосифа) царство Сеона, царя аморейців, і царство Оґа, царя Васана, — землю і міста з їхніми околицями, з містами довколишньої землі. І сини Ґада збудували Девон, Атарот, Ароір, Софар і Язир, і укріпили їх; і Намвру та Ветаран — укріплені міста із загонами для овець. А сини Рувима збудували Есевон, Елеалі, Каріятем і Веелмеон, оточивши їх мурами, і Севаму; міста, які збудували, вони назвали власними іменами. Якось син Махіра, сина Манасії, пішов на Ґалаад — і захопив його, а аморейців, які жили в ньому, він вигубив. Тож Мойсей віддав Ґалаад Махірові, синові Манасії, і він оселився там. А Яір, син Манасії, пішов та захопив їхні села, і назвав їх селами Яіра. І Навав пішов та захопив Канат і його села; і назвав їх Навот — своїм ім’ям.

А це — стоянки ізраїльських синів, які вийшли з Єгипетської землі з їхнім військом, під керівництвом Мойсея і Аарона. І Мойсей описав їхні походи та їхні зупинки за Господнім словом. Це — стоянки під час їхнього походу. Вони вирушили з Рамеси першого місяця, п’ятнадцятого дня першого місяця. Наступного дня після Пасхи ізраїльські сини під рукою високою вийшли на виду в усіх єгиптян. А єгиптяни ховали всіх своїх мертвих, яких уразив Господь, кожного первонародженого в Єгипетській землі — Господь звершив помсту серед їхніх богів. А вирушивши з Рамеси, Ізраїльські сини отаборилися в Сокхоті. А із Сокхота вони рушили і отаборилися у Вутані, який є частково в пустелі. З Вутана вони рушили далі і розмістилися біля гирла Еірота, що перед Веелсепфоном, і отаборилися навпроти Маґдола. А з-перед Еірота рушили і пройшли посеред моря до пустелі, і пішли дорогою в три дні через пустелю та отаборилися в Гіркоті. Далі рушили з Гіркоти і прибули до Еліма. А в Елімі було дванадцять водних джерел і сімдесят стовбурів пальмових дерев. Там, біля води, вони отаборилися. І рушили з Еліма, і отаборилися біля Червоного моря. І рушили від Червоного моря, і отаборилися в пустелі Сін. І рушили з пустелі Сін, і отаборилися в Рафаці. І рушили з Рафаки, і отаборилися в Елусі. І рушили з Елуса, і отаборилися в Рафідіні, а там для народу не було води для пиття. І рушили з Рафідіна, і отаборилися в пустелі Сін. І рушили з пустелі Сін, і отаборилися в Гробницях пожадання. І рушили з Гробниць пожадання, і отаборилися в Асироті. І рушили з Асирота, і отаборилися в Ратамі. І рушили з Ратама, і отаборилися в Ремон-Фаресі. І рушили з Ремон-Фареса, і отаборилися в Левоні. І рушили з Левона, і отаборилися в Десі. І рушили з Деси, і отаборилися в Макелаті. І рушили з Макелата, і отаборилися в Сафарі. І рушили із Сафара, і отаборилися в Харадаті. І рушили з Харадата, і отаборилися в Макилоті. І рушили з Макилота, і отаборилися в Катааті. І рушили з Катаата, і отаборилися в Тараті. І рушили з Тарата, і отаборилися в Матеці. І рушили з Матеки, і отаборилися в Аселмоні. І рушили з Аселмони, і отаборилися в Масуруті. І рушили з Масурута, і отаборилися в Ванаякані. І рушили з Ванаякана, і отаборилися біля гори Ґадґад. І рушили від гори Ґадґад, і отаборилися в Етеваті. І рушили з Етевати, і отаборилися в Евроні. І рушили з Еврона, і отаборилися в Ґесіон-Ґавері. І рушили з Ґесіон-Ґавера, і отаборилися в пустелі Сін. І рушили з пустелі Сін, і отаборилися в пустелі Фаран, що є Кадисом. І рушили з Кадиса, і отаборилися біля гори Ор, поблизу землі Едома. І там, на сороковому році виходу ізраїльських синів з Єгипетської землі — п’ятого місяця, першого дня місяця, священик Аарон за Господнім наказом вийшов на гору і помер. Аарон мав сто двадцять три роки, коли помер на горі Ор. А коли Хананій, цар Араду, який жив у Ханаанській землі, почув, що прибули ізраїльські сини, то вони рушили від гори Ор і отаборилися в Селмоні. І рушили із Селмона, і отаборилися у Фіно. І рушили з Фіно, та отаборилися в Овоті. І рушили з Овота, і отаборилися в Ґаї, на другому березі, на границях Моава. І рушили з Ґая, і отаборилися в Девон-Ґаді. І рушили з Девон-Ґада, і отаборилися в Ґелмон-Девлатемі. І рушили з Ґелмон-Девлатема, і отаборилися в горах Аваріма, напроти Вавава. І рушили з гір Аваріма, і отаборилися на заході Моава, біля Йордану, поблизу Єрихона. Далі вони отаборилися біля Йордану, між Есімотом та Велсатімом, на заході Моава. І тут, на заході Моава, біля Йордану, поблизу Єрихона, Господь звернувся до Мойсея, кажучи: Говори до ізраїльських синів і скажи їм: Ви переходите через Йордан у Ханаанську землю. Тож вигубите всіх, хто живе на землі перед вашими обличчям, і знищите їхні висоти і всіх їхніх відлитих ідолів; їх ви знищите, а всі їхні пам’ятні стовпи усунете! Ви вигубите всіх, хто заселяє цю землю, і поселитеся в ній! Бо Я дав вам їхню землю у спадок. І отримаєте як спадщину їхню землю за жеребом, згідно з вашими племенами. Численнішим збільшите їхнє володіння, а меншим зменшите їхнє володіння. На що лише випаде його ім’я при жеребкуванні, — там йому буде; успадкуєте за вашими родами по батьківській лінії. Якщо ж не вигубите з-перед себе тих, хто живе на цій землі, то буде, що ті, кого з них залишите, будуть скалкою у ваших очах і списом у ваших легенях, і будуть ворогами на землі, на якій ви поселитеся. І буде, що так, як Я задумав зробити з ними, те вчиню з вами.

Господь звернувся до Мойсея, кажучи: Накажи ізраїльським синам і промов до них: Ви входите в Ханаанську землю. Вона буде вам у спадок — Ханаанська земля в її границях. І буде вам належати південна сторона від пустелі Сін аж до кордону Едома; і буде для вас кордон з півдня — від частини Солоного моря зі сходу. І поверне ваш кордон на півдні до висот Акравіна, і пройде Сенну, і простягнеться на південь до Кадис-Варни, і вийде до поселення Арад, і пройде Асемону. Він обігне лінією від Асемони до єгипетського потоку, а закінченням буде море. А західний кордон буде у вас: Велике море буде кордоном, — це буде ваш кордон із заходу. А оце ваші кордони на півночі: від Великого моря відміряєте самі для себе від Гор-гори. І від Гор-гори відміряєте собі до входу в Емат, тож кордон перетне Сараду; і вийде кордон до Дефрона, а його закінченням буде Асернаїн. Це буде для вас кордон з півночі. І відміряєте для себе східний кордон від Асернаїна до Сепфами. І піде кордон від Сепфами до Арвили зі сходу, до джерел; далі кордон піде від Вили поза Генесаретським морем зі сходу. І спуститься кордон по Йордані, а його закінченням буде Солоне море. Це буде ваша земля і її кордони довкола. І заповів Мойсей ізраїльським синам, кажучи: Це земля, яку отримаєте у володіння жеребкуванням, як заповів Господь Мойсеєві: дати її дев’ятьом племенам та половині племені Манасії. Оскільки плем’я синів Рувима та плем’я синів Ґада, як і половина племені Манасії, отримали з їхніми родами по батьківській лінії — вони вже одержали свою спадщину; ці два племені й половина племені одержали свою спадщину за Йорданом — напроти Єрихона до півдня, на сході. І промовив Господь до Мойсея, кажучи: Оце імена мужів, які поділять вам у спадщину землю: священик Елеазар та Ісус, син Навина. І візьмете по одному старійшині з племені, щоб поділили вам у спадщину землю. Ось імена тих мужів: з племені Юди — Халев, син Єфонії; з племені Симеона — Саламіїл, син Еміюда; з племені Веніамина — Елдад, син Хаслона; з племені Дана — старійшина Вакхір, син Еґлія; із синів Йосифа з племені синів Манасії — старійшина Аніїл, син Уфіда; з племені синів Єфрема — старійшина Камуїл, син Савати; з племені Завулона — старійшина Елісафан, син Фарнаха; з племені синів Іссахара — старійшина Фалтіїл, син Ози; з племені синів Асира — старійшина Ахіор, син Селемія; з племені Нефталима — старійшина Фадаїл, син Венаміюда. Це ті, яким Господь заповів поділити спадщину ізраїльським синам у Ханаанській землі.

Господь звернувся до Мойсея на заході Моава, біля Йордану, поблизу Єрихона, промовляючи: Накажи ізраїльським синам, хай дадуть левітам зі спадщини їхньої власності міста для проживання, і прилеглі околиці міст, що довкола них, вони також дадуть левітам. Міста будуть їм для проживання, а відділена земля буде їм, їхній худобі та всім їхнім чотириногим. Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі, — на дві тисячі ліктів довкола. Тож відміряєш ззовні міста сторону, що до сходу, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півдня, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до моря, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півночі, — дві тисячі ліктів. А місто для вас буде посередині цього, — і прилеглі території міста. З міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, щоб утікали туди вбивці, а крім них, — ще сорок два міста. Усіх міст, які дасте левітам, буде сорок вісім — їх і їхніх прилеглих околиць. Щодо міст, які передасте з володіння ізраїльських синів, то від численних виділите більше, а від нечисленних — менше, — кожний, у залежності від свого спадку, який отримав, передасть міста левітам. І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: Скажи ізраїльським синам і звели їм: Ви переходите через Йордан у Ханаанську землю. Ви відділите самі собі міста: міста-сховища будуть у вас, щоб утікали туди вбивці, — ті, хто вбив душу не навмисно. І будуть вам ці міста за сховища від кровних месників; і не помре той, хто вбив, перш ніж стане на суд перед громадою. І міста, котрі дасте, — це шість міст, які будуть для вас сховищами. Три міста дасте по інший бік Йордану і три міста дасте в Ханаанській землі. Вони будуть сховищами для ізраїльських синів, для приходьків і тих, які живуть між вами; ці міста будуть сховищами, щоб утекти туди кожному, хто вбив душу ненавмисне. Але той, хто вб’є його залізним знаряддям, і він загине, то це — убивство; убивця неодмінно має померти! Якщо ж ударить його каменем з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; убивця неодмінно має померти! Якщо ж ударить його дерев’яним знаряддям з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; вбивця неодмінно має померти! Кровний месник, — він уб’є вбивцю; коли він його зустріне, — він його вб’є. Якщо ж штовхне його з ворожості або кине на нього будь-яку річ із засідки і той помре, або в гніві вдарить його рукою і той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти; він — убивця. Убивця неодмінно має померти. Кровний месник хай уб’є вбивцю, коли його зустріне. Коли ж штовхне його випадково, не через ворожнечу, чи кине на нього будь-яку річ не з ненависті, якимось каменем, від якого він помре, не знаючи, що він упаде на нього і вб’є, а він не був його ворогом і не шукав йому зла, то хай розсудить громада між тим, хто вдарив, і між кровним месником. І громада визволить убивцю від кровного месника, і громада поверне його до його міста-сховища, куди утік; і житиме там до смерті великого священика, якого помазали святою олією. Якщо ж убивця часом вийшов би поза межі міста, до якого він утік, і знайде його кровний месник поза межами міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то не буде він винний; тож нехай живе в місті-сховищі, доки не помре великий священик. А після смерті великого священика нехай повернеться вбивця в землю свого володіння. І це буде вам за правило суду у ваші роди, у всіх ваших поселеннях. Кожен, хто вб’є душу, — при свідках буде покараний як убивця, але не один свідок свідчитиме на душу, щоб їй заподіяти смерть. І не візьмете викупу за душу від убивці, на якому вина і який повинен бути вбитим; він неодмінно має померти. Не візьмете викупу, щоб утік до міста-сховища і далі жив на землі, доки не помре великий священик. І не оскверните вбивством землю, на якій ви живете. Бо та кров — вона оскверняє вбивством землю. Земля не буде очищена через пролиту на ній кров, хіба кров’ю того, хто пролив. І не оскверните землю, на якій живете, на якій Я поселюся між вами. Бо Я Господь, Котрий живе між ізраїльськими синами.

І поприходили старійшини племені синів Ґалаада, сина Махіра, сина Манасії, з племені синів Йосифа, — і промовляли перед Мойсеєм, та перед священиком Елеазаром, і перед старійшинами родин ізраїльських синів по батьківській лінії, і висловились: Господь заповів дати землю в спадщину нашому володареві через жеребкування між ізраїльськими синами; і Господь заповів дати спадок нашого брата Салпаада його дочкам. Та якщо вони стануть жінками в одному з племен ізраїльських синів, то їхня спадщина відійде зі спадщин наших батьків і приєднається до спадщини племені, де вони будуть жінками; і відійде від отриманого за жеребом нашого спадку. Коли ж в ізраїльських синів буде рік прощення, то їхній спадок додасться до спадку племені, в якому вони стануть жінками; і їхня спадщина відійде від спадку племені нашого роду. І заповів Мойсей ізраїльським синам з наказу Господнього, промовляючи: Так говорить плем’я синів Йосифових. Ось те, що заповів Господь дочкам Салпаада! Він сказав: Хто їм милий, хай тим будуть за дружин; лише хай будуть дружинами в племені свого батька! Тож не переходитиме спадок ізраїльських синів від племені до племені, бо кожний з ізраїльських синів залишиться в спадщині племені свого роду. Кожна дочка з правом спадщини в племені ізраїльських синів буде дружиною комусь із племені її роду, аби кожний з ізраїльських синів отримував спадщину свого роду. І не буде переходити спадщина від одного племені до іншого племені, але кожний з ізраїльських синів залишиться у своєму спадку. Як Господь наказав Мойсеєві, так і вчинили дочки Салпаада: Маала, Терса, Еґла, Мелха і Нуа — дочки Салпаада — повиходили заміж за двоюрідних братів. Вони стали дружинами в племені Манасії, синів Йосифа; і їхня спадщина залишилася в племені людей їхнього роду. Це заповіді, приписи і суди, які Господь заповів через Мойсея на заході Моава, поблизу Йордану, біля Єрихона.