Слово Господнє, що було до Міхея з Морешету, за Йотама, Ахаза й Єзекії, юдейських царів, що він сприйняв, — про Самарію і Єрусалим. Слухайте, усі народи! Уважай, земле, й що її сповнює! Нехай буде Господь Владика проти вас свідком, Господь зо святого храму свого.
Бо ось Господь виходить з місця свого, і зійде вниз, візьме під ноги землі висоти.
Гори під ним розтануть, розсядуться долини, неначе від вогню віск, немов вода, що вилита на хвилі.
А все воно за Якова провину і за гріхи дому Ізраїля. Яка ж та Якова провина? Хіба не Самарія? Який гріх дому Юди? Хіба не Єрусалим?
Тому зроблю з Самарії звалище в полі; місце, щоб там садовити виноградник. Скочу її каміння у долину, й оголю її основи.
Всі ідоли її будуть розбиті, усі її заробітки будуть вогнем спалені, усі її кумири розіб'ю на скалки; вона бо назбирала їх заробітками блудниці, і вони стануть знов заробітками блудниці.
Над цим буду ридати-голосити, буду ходити босий-голий; немов шакали, буду вити і склиглити, неначе струсі.
Бо її рана невигойна, вона сягає аж до Юди, дійшла аж до воріт народу мого, до Єрусалиму.
Не сповіщайте про це в Гаті, не голосіте гірко, у Бет-Леафрі у поросі качайся.
Пройди в голизні й соромі, о мешканко Шафіру! Вона не вийшла, мешканка Цаанану. Плач у Бет-Ецелі візьме у вас місце його постою.
Як їй надіятись на щастя, тій, що живе у Мароті? Лихо бо від Господа зійшло аж до воріт Єрусалиму.
Запрягай у колісниці бистрих, о мешканко Лахішу! Вона була почином гріха для дочки Сіону, бо в тобі знайдено Ізраїля провини.
Тому мусиш прощальні дари дати для Морешет-Гату; доми Бет-Ахзіву будуть оманою для царів ізраїльських.
Я ще нашлю здобичника на тебе, о мешканко Мареші! Слава Ізраїля досягне аж до Адулламу.
Обстрижись, обголися по твоїх дітях, щиро коханих. Пошир твою лисину, як яструб, бо вони пішли геть від тебе у неволю.
Горе тим, що замишляють беззаконня і чинять зло на своїх ложах! Вони, як лиш засвітає ранок, його коять, бо мають в себе в руках силу.
Нив забажають — і їх грабують; будинків — і їх віднімають. Загарбують людину з її домом, чоловіка разом з його спадщиною.
Тому Господь так каже: «Ось я задумую на рід цей лихо; від нього ви не зможете відхилити ший ваших, і не здолаєте ходити просто, бо то буде лихий час.»
Того часу на вас укладуть приповідку, і гірким плачем будуть плакати та промовляти: «Зруйновано нас з усім! Частку мого народу він міняє; як він її від мене усуває! Замість поля наші повернути, він їх ділить.
Тому не буде у вас нікого, хто б кидав на пай жереб у громаді Господній.»
«Не проповідуйте», — проповідують. «Нехай не проповідують цього! Ганьба нас не осягне!»
Дім Якова говорить: «Хіба у Господа терпець урвався? Хіба такі його вчинки? Хіба слова його добра не чинять тому, хто праведно діє?»
Та мій народ устає вже здавна, немов ворог. Ви ж із жупаном здираєте й сорочку з тих, що приходять тихо, що й гадки про війну не мають.
Жінок мого народу ви проганяєте з їхніх домів милих; у дітей їхніх геть берете мою честь навіки.
Уставайте і йдіть геть: бо це не край спочинку, — через нечистоту, що вас руйнує руїною тяжкою.
Якби з'явився якийсь вітрогон і брехню придумав: «Я буду про вино вам і напої проповідувати»! — він став би проповідником цього народу. Зберу тебе напевно, Якове, усього. Зберу рештку Ізраїля напевно. Згуртую їх, немов отару, до кошари; неначе череду, серед їхнього пасовиська; аж загуде від безлічі народу.
Проломщик піде перед ними; вони проломлять, пройдуть крізь ворота й вийдуть ними. І цар їхній пройде перед ними, і Господь на чолі у них.
І я сказав: — Слухайте ж, голови Якова й князі дому Ізраїля! Чи ж не належиться вам знати справедливість, —
вам, що ненавидите добро й любите зло; вам, що здираєте з них шкіру й тіло з костей їхніх,
і що їсте народу мого тіло й лупите з них шкіру та ламаєте їхні кості й кришите їх, наче в горщику, немов у казані м'ясо?
Тоді до Господа будуть взивати, та він не відповість їм; обличчя своє на той час від них сховає, тим, що лихі їхні вчинки.
Так говорить Господь проти пророків, що його народ обманюють, що, поки мають що зубами гризти, мир віщують, а тим, хто не дає їм у рот нічого, війну проголошують.
Тому ніч буде вам замість видіння, і темрява — замість вгадування. Сонце зайде над пророками, і день над ними потемніє.
І тоді засоромляться видющі, і застидаються ворожбити; усі вони покриють собі губи, бо не буде від Бога відповіді.
Я ж повний сили, духу Господнього, і справедливости й потуги, щоб виповісти Яковові його переступ та Ізраїлеві гріх його.
Слухайте ж, голови дому Якова й князі дому Ізраїля! Ви, що бридитеся справедливістю і викривляєте усе праве;
ви, що будуєте Сіон кров'ю, Єрусалим — злочином.
Проводирі його судять за гостинці, його священики вчать за плату, пророки його вгадують за гроші, та ще й на Господа здаються, кажучи: «Хіба Господь посеред нас не пробуває? На нас біда не прийде!»
Тому то, через вас, Сіон буде розораний, як поле, а Єрусалим стане звалищем, гора ж, де храм, — горою, вкритою лісом.
І станеться: в останні дні гора дому Господнього буде встановлена як вершина гір і буде вивищена над пагорбами. Народи попливуть до неї.
Сила народів піде й скаже: «Ходіть, зійдемо на Господню гору, до дому Бога Якова: він своїх доріг навчить нас, і ми його стежками будемо ходити, бо то з Сіону закон вийде, Господнє слово — з Єрусалиму.»
Він між численними племенами буде судити, і про могутні народи буде вирішувати, ген-ген далеко. Вони перекують свої мечі на рала, на серпи — свої списи. Народ проти народу не буде меча піднімати, ані не будуть більше вчитися воювати.
І вони — кожний з них буде сидіти під своєю виноградною лозою, — і кожний під смоковницею, і ніхто не буде їх лякати, — бо уста Господа сил сказали.
Бо хай усі народи ходять кожний во ім'я бога свого, ми ж будемо ходити в ім'я Господа, Бога нашого, по віки вічні. «В той день, — слово Господнє, — я зберу кульгавих і прогнаних далеко позбираю, і тих, що я був зажурив.
З кульгавих я зроблю останок, а з порозкиданих далеко — народ могутній. І Господь буде над ними царювати на горі Сіоні віднині і повіки.»
Ти ж, Мігдал-Едере, пагорбе дочки Сіону! До тебе вона прийде, знов повернеться влада перша, царство дочки Єрусалиму.
Чого ж ти так тепер голосиш? Хіба нема царя у тебе? Або загинув твій порадник, що тебе схопили болі, неначе породіллю?
Звивайсь від болю, кричи, дочко Сіону, неначе породілля, бо тепер мусиш вийти з міст і мусиш перебувати в чистім полі. Підеш аж у Вавилон; там будеш вирятувана, там Господь тебе викупить з руки твоїх ворогів.
Тепер сила народів зібралась проти тебе, які кажуть: «Нехай його осквернять, хай наші очі надивляться отак на Сіон.»
Але вони не відають думок Господніх, і наміру його не розуміють, що він їх зібрав, мов снопи на току.
Вставай же, молоти, дочко Сіону, бо зроблю ріг твій, мов із заліза, твої копита зроблю, немов з бронзи, і ти розітреш силу народів. Ти здобич їхню присвятиш Господеві, і їхнє багатство Владиці усього світу. Тепер опережися валом, Бет-Гадере! Проти нас висипано насип; суддю Ізраїля б'ють по щоці києм.
Ти ж, Вифлеєме-Ефрато, занадто малий єси, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі; його походження із давніх-давен, з днів споконвічних.
Тому він лишить їх до часу, коли породить та, що має родити; і тоді останок їхніх братів повернеться до синів Ізраїля.
І він стоятиме й пастиме у Господній силі та величі імени Господа, Бога свого. Вони сидітимуть, бо він тоді буде великим аж до кінців землі.
Такий же буде мир: коли й Ашшур увійде в край наш і топтатиме в палацах наших, то ми сім пастухів поставимо проти нього, вісім князів між людьми.
Вони мечем будуть пасти Ашшур-край, Німрода-край мечем прегострим. Він визволить нас від Ашшура, коли той увійде в край наш і топтатиме в границях наших.
Тоді останок Якова буде посеред багатьох народів, немов від Господа роса, немов та злива на травицю, — він не надіється на людину й не очікує нічого від синів людських.
Тоді останок Якова буде серед народів, посеред багатьох народів, мов лев між лісовою звіриною, немов левеня серед отари, що, як приходить, ногами топче, роздирає, і нікому від нього рятувати.
Нехай твоя рука підійметься над противниками твоїми і всі вороги твої знищені хай будуть! «Ось що того дня збудеться, — слово Господнє: я викоріню з-поміж тебе твої коні й знищу твої колісниці.
Я розвалю міста у твоїм краю, зруйную усі твої твердині.
Я вирву з рук у тебе чари, і віщунів не буде більш у тебе.
Я викоріню твої тесані кумири, і твої ідоли-стовпи з-посеред тебе, і ти не будеш більше поклонятися перед виробом рук твоїх.
Я вирву з-поміж тебе твоїх ашерів, знищу твоїх ваалів.
У гніві та обуренні я народам відплачу, бо вони були неслухняні.»
Слухайте ж, що Господь говорить: «Устань, судись перед горами, нехай пагорби чують твій голос.»
Слухайте, гори, Господню розправу, і зважайте, ви, землі основи, бо в Господа розправа з своїм народом, і він правуватиметься з Ізраїлем.
«О мій народе, що я тобі зробив? Чим тебе скривдив? Відповідай мені!
Я вивів тебе з Єгипетського краю і викупив тебе з дому неволі. Послав я був перед тобою Мойсея, Арона та Марію.
Народе мій! Згадай но, що задумав був Балак, цар моавський, що йому відповів Валаам, син Беора; від Шіттіму до Гілгалу — знати праведні діла Господні.»
З чим мені перед Господом з'явитись, уклонитись перед Богом Вишнім? Чи мені стати перед ним із всепаленнями, з однолітними назимками?
Чи будуть Господеві довподоби тисячі баранів, десятки тисяч ручаїв олії? Чи маю йому дати мого перворідня за мої переступи, плід мого лона за гріхи душі моєї?
Тобі сказано, о чоловіче, що є добре й чого Господь від тебе вимагає: лише чинити справедливість, любити милосердя й покірно ходити перед твоїм Богом.
Голос Господній кличе до міста: «Слухайте, покоління та громадо міста!
Хіба я можу знести бат неправильний та ефу зменшену, огидну?
Хіба я можу виправдати вагу лукаву та тягарці підроблені у саквах?
Бо багачі його, його мешканці точать брехні, і їхній язик у них в устах зрадливий.
Тому я й почав тебе карати й пустошити за гріх твій.
Ти будеш їсти, та насититись не зможеш, твій голод буде у твоїм нутрі. Набік відкладеш, але не сховаєш; а що сховаєш, те віддам мечеві.
Ти будеш сіяти, але не жатимеш, будеш оливки давити, але олією маститися не будеш; і виноград, — але вина не питимеш.
Ти бережеш звичаї Омрі й усі діла дому Ахава; ви ходите за їхніми намислами, щоб я тебе віддав на поталу, а твоїх мешканців на насміх, — і ви нестимете ганьбу народу мого.»
Горе мені, бо я став, мов останні літні плоди, немов той виноград по винозборі: ані однієї ягідки, щоб з'їсти, ані однієї спілої вчасно смокви, яких прагну.
Побожні зникли з краю, нема між людьми справедливих; на кров усі роблять засідки; один на одного сіті закидає.
До зла їхні руки спритні; князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить.
Найліпший з них, неначе тернина, найправедніший — немов пліт з колючок. День, оповіщений твоїми вартовими, — твоя кара — настає; тепер прийде на них тривога.
Не довіряйте другові, на приятеля не звіряйтесь, ба й перед тією, що лежить на твоїм лоні, стережи двері уст твоїх.
Бо син батька зневажає, дочка повстає на матір, невістка на свекруху, і кожному його домашні — вороги.
Я ж на Господа буду споглядати, надіятись на Бога мого спасіння, і мій Бог мене почує. Не тішся надо мною, о мій вороже, бо хоч я впав, але я встану; хоч перебуваю в темряві, — Господь є моє світло.
Я буду гнів Господній нести, бо я згрішив супроти нього, аж доки не розсудить мою справу, не вчинить суду надо мною. Він виведе мене на світло, я побачу його справедливість.
Тоді мій ворог те побачить і сором його окриє — його, що говорив до мене: «Де Господь, Бог твій?» Очі мої дивитимуться на нього; тепер його будуть топтати, немов на вулиці грязюку.
День будування твоїх мурів — той день буде усунений далеко. Того дня прийдуть до тебе від Ашшуру аж по міста Єгипту, від Тиру аж по Річку, від моря й до моря, від гори аж по гору.
Земля стане пустинею через своїх мешканців, з-за їхніх учинків.
Паси народ твій ґирлиґою твоєю, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду. Нехай собі пасуться у Башані та Гілеаді, як то було за днів днедавніх!
Як за днів виходу з Єгипту, яви нам предивні речі.
Народи те побачать і засоромляться, дарма, що такі сильні; на уста покладуть собі руку, вуха в них оглухнуть.
Вони будуть лизати порох, мов гадюка; немов тваринки, що по землі в'ються, вони, тремтівши, повилазять із своїх притулків; прийдуть зо страхом до Господа, Бога нашого, — тебе будуть боятись.
Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства? Він не затримає гнів свій повіки, бо любить милосердя.
Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні.
Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.