1 21,1 І Давид устав, і пішов, а Йонатан увійшов у місто.
2 Давид прийшов до Номви, до священика Авімелеха. І Авімелех здивувався його приходу, і сказав йому: Що це, що ти сам, і нікого немає з тобою?
3 А Давид відповів священикові: Цар доручив мені сьогодні справу і сказав мені: Хай ніхто не знає справи, задля якої я тебе посилаю і яку я тобі доручив! Тож я дав застереження слугам бути на місці, що зветься Божа віра, — Феллані Алемоні.
4 І тепер, якщо є в тебе під рукою п’ять хлібів, дай мені в руки, що знайдеш.
5 У відповідь священик сказав Давидові: У мене немає звичайних хлібів в руках, бо є тільки святі хліби. Якщо слуги остерігалися жінки, то можуть їсти!
6 А Давид відповів священикові й сказав йому: Звичайно, ми остерігалися жінок учора й третього дня! Коли я виходив у дорогу, усі слуги були чисті. А ця дорога — нечиста, тому сьогодні освятиться через мою зброю.
7 І священик Авімелех дав йому хліби покладання, бо не було там хліба, хіба що хліби присутності, принесені з-перед Господнього обличчя, щоб поставити теплий хліб, у день, коли він їх брав.
8 А в той день там був один зі слуг Саула, котрий затримався перед Господом, і його ім’я — Доек, сирієць,
9 який пас ослів Саула. І сказав Давид Авімелехові: Поглянь, чи тут під твоїми руками є спис або меч, бо свій меч і зброю я не взяв у свою руку, бо нагальним було слово царя.
10 А священик сказав: Ось меч Голіафа, филистимця, якого ти побив у долині Іла, — він завитий в одязі. Хіба його собі візьмеш! Візьми, бо тут немає іншого, за винятком цього! Давид же сказав: Ось немає такого, як він, дай мені його!
11 І він його дав йому.
І Давид піднявся в той день, і втік з-перед обличчя Саула. І пішов Давид до Анхуса, царя Ґета.
І Давид піднявся в той день, і втік з-перед обличчя Саула. І пішов Давид до Анхуса, царя Ґета.
12 А слуги Анхуса сказали йому: Хіба це не Давид, цар землі, чи не до нього виходили ті, які танцювали, виспівуючи: Побив Саул свої тисячі, а Давид — свої десятки тисяч?
13 І Давид поклав ці слова у своє серце і дуже перелякався обличчя Анхуса, царя Ґета.
14 Тож він перемінив перед ним свій вигляд і прикидався безумним у той день: бив по брамах міста, вимахував своїми руками, падав при дверях міста, і його слина текла по його бороді.
15 І промовив Анхус до своїх слуг: Ось бачите чоловіка-епілептика. Навіщо ведете його до мене?
16 Хіба в мене бракує епілептиків, що ви привели його до мене, щоби біснувався? Цей не ввійде в дім!
Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів), 21 глава