1 Коли ж закінчили вечеряти, ввели Товію до неї.
2 Він же, ідучи, згадав слова Рафаїла і взяв попіл ладану, наклав серце риби і печінку, і покурив.
3 Коли ж демон занюхав запах, то втік до верхніх частин Єгипту, і ангел його зв’язав.
4 Коли ж вони обоє замкнулися, Товія встав з ліжка і сказав: Устань, сестро, і помолимося, щоб Господь помилував нас.
5 І Товія почав говорити: Благословенний, Ти, Боже наших батьків, і благословенне Твоє святе і славне Ім’я навіки! Нехай Тебе благословлять небеса і все Твоє створіння!
6 Ти створив Адама і дав йому для підтримки помічницю Єву, його жінку. Від них було насіння людей. Ти сказав: Недобре бути самому чоловікові, зробімо йому помічника, подібного до нього.
7 І тепер, Господи, не через розпусту я беру цю мою сестру, але по правді. Накажи помилувати мене і з нею зістаритись.
8 І вона сказала з ним: Амінь.
9 І обоє заснули вночі.
10 І, вставши, Раґуїл пішов і викопав могилу, кажучи: Невже він також помер?
11 І прийшов Раґуїл до свого дому,
12 і сказав Едні, своїй жінці: Пошли одну рабиню, і нехай подивиться, чи живе. Якщо ж ні, щоб ми його поховали і щоб ніхто не знав.
13 І рабиня, відкривши двері, увійшла і побачила, що обоє спали.
14 І, вийшовши, вона сповістила їм, що він живе.
15 І Раґуїл поблагословив Бога, кажучи: Благословенний Ти, Боже, у всякому благословенні, чистому і святому, і хай Тебе благословлять Твої святі і все Твоє створіння, і всі Твої ангели і Твої вибранці хай Тебе благословлять навіки!
16 Благословенний Ти, бо Ти звеселив мене, і не сталося мені так, як я думав, але за великим Твоїм милосердям учинив Ти з нами!
17 Благословенний Ти, бо Ти помилував двох одинаків! Зроби їм, Господи, милосердя, сповни їх життя здоров’ям з радістю і милосердям!
18 І він заповів рабам засипати могилу.
19 Він справив їм шлюб на чотирнадцять днів.
20 І промовив до нього Раґуїл, — раніше, ніж закінчилися дні весілля, заклявши, щоб він не пішов, аж доки не сповняться чотирнадцять днів шлюбу,
21 а тоді, щоб узяв половину його маєтків і пішов здоровим до батька. Позостале ж — коли помру я і моя жінка.
Книга Товита, 8 глава