1 У той день Товит згадав про срібло, яке передано Ґаваїлові в Раґеях у Мідії,
2 і сказав подумки: Я попросив смерті. Що ж, покличу Товію, мого сина, щоби йому вказати раніше, ніж я помру.
3 І, покликавши його, він сказав: Дитино, коли помру, поховай мене. І не погорди твоєю матір’ю, шануй її всі дні твого життя, роби їй приємне і не засмути її.
4 Пам’ятай, дитино, що вона через тебе побачила багато небезпек у лоні. Коли помре, поховай її біля мене в одній гробниці.
5 Усі дні, дитино, пам’ятай про нашого Господа Бога і не забажаєш згрішити і переступити Його заповідей. Чини справедливість усі дні твого життя і не ходи дорогами неправедності.
6 Тому що, коли ти чинитимеш правду, тобі пощастить у твоїх ділах.
7 І всім, що чинять справедливість, чини милостиню з твого майна, і хай не заздрить твоє око, коли ти чиниш милостиню. Не відверни твого обличчя від усякого бідного, і від тебе не відвернеться Боже обличчя.
8 За тим, що в тебе є, по щедрості чини з них милостиню. Якщо мало в тебе є, не бійся чинити малу милостиню,
9 бо збираєш собі на день потреби добрий скарб.
10 Адже милостиня спасає від смерті і не попускає ввійти в темряву.
11 Бо милостиня є добрим даром для всіх, що її чинять перед Найвищим.
12 Стережи себе, дитино, від усякої розпусти, і скоріше візьми жінку з насіння твоїх батьків. Не бери жінки-чужинки, яка не є з племені твого батька, тому що ми є сини пророків. Пам’ятай, дитино, Ноя, Авраама, Ісаака, Якова, наших батьків від віку, бо вони всі взяли жінок з їхніх братів і були благословенні в їхніх дітях, і їхнє насіння успадкує землю.
13 Тепер же, дитино, люби твоїх братів і твоїм серцем не погорди твоїми братами, синами і дочками твого народу, щоб взяти собі з них жінку, тому що в гордості — знищення і велике замішання, а в ледарстві — втрата і велика біднота. Бо ледарство є матір’ю голоду.
14 Зарплата кожної людини, яка лиш працюватиме, хай не залишається при тобі, але віддай йому зразу, і якщо служитимеш Богові, Він тобі віддасть. Вважай на себе, дитино, у всіх твоїх ділах і будь розумним у всій твоїй поведінці.
15 І нікому не чини те, що ти ненавидиш. Не пий вино до п’янства, і п’янство хай не ходить з тобою по твоїй дорозі.
16 Дай твій хліб голодному і твій одяг нагим. Чини милостиню з усього, що лиш буде надмірним у тебе, і хай твоє око не заздрить, коли ти чиниш милостиню.
17 Вилий твої хліби на могилу праведних і не дай грішним.
18 Шукай раду в кожного розумного і не нехтуй усякою корисною радою.
19 І в кожному часі благослови твого Господа Бога, і в Нього проси, щоб твої дороги були прямими, а всі стежки і ради були вдалими. Тому що всякий народ не має поради, але сам Господь дає всяке добро і, кого лиш хоче, принижує, — так, як бажає. І тепер, дитино, пам’ятай мої заповіді, і хай вони не будуть забрані з твого серця.
20 І тепер об’являю тобі про десять талантів срібла, які я передав Ґаваїлові, синові Ґаврія, в Раґах у Мідії.
21 Не бійся, сину, що ми збідніли. У тебе є багато, якщо боятимешся Бога, відступиш від усякого гріха і чинитимеш миле перед Ним.
Книга Товита, 4 глава