1 Господь створив людину із землі й знову повернув її до неї.
2 Лічені дні й час дав їм, і дав їм владу над тими, що на ній.
3 Подібно до Самого Себе Він одягнув їх силою і створив їх за Своїм образом.
4 Поклав Свій страх на всякому тілі й дав йому володіти дикими звірами і птахами.
5 Дав послуговуватися п’ятьма Господніми почуттями, а шостий — розум — дав їм, ділячи, і сьоме — слово пояснення Його дій.
6 Раду, язик і очі, вуха і серце дав їм пізнавати.
7 Він наповнив їх пізнаванням розуміння і показав їм добро і зло.
8 Він поклав Свій страх в їхні серця, щоб показати їм величність Своїх діл, і дав крізь віки хвалитися Його дивовижними ділами.
9
10 І Ім’я святості похвалять, щоб розповідалося про величності Його діл.
11 Він подав їм розуміння і дав їм успадкувати закон життя, щоб пізнали, що будучи мертвими, тепер починають.
12 Він уклав з ними вічний завіт і показав їм Свої суди.
13 Їхні очі побачили величність слави, і їхнє вухо почуло славу Його голосу.
14 І Він сказав їм: Вважайте на всяку неправедність. І заповів їм кожному про ближнього.
15 Їхні дороги постійно перед ним, вони не сховаються від Його очей.
16 Їхні дороги від молодості до поганого, і вони не змогли свої серця замість камінних зробити тілесними.
17 Бо в поділі народів усієї землі Він кожному народові поставив володаря, і Господня частина — Ізраїль.
18 Ним, що є первородний, Він піклується напоумленням і, розділюючи світло любові, Його не засмучує.
19 Усі їхні діла перед Ним, як сонце, і Його очі постійно на їхніх дорогах.
20 Їхні неправедності не сховалися від Нього, і всі їхні гріхи — перед Господом.
21 А Господь, будучи добрим і знаючи Своє творіння, не засмутив їх і не покинув, щадячи їх.
22 Милостиня людини — з Ним як печать, і милість людини збереже як зіницю, розділюючи своїм синам і дочкам покаяння.
23 Після цього встане і віддасть їм, та їхню віддачу покладе на їхню голову.
24 Лише тим, що каються, Він дав повернення і потішив тих, що знемагали від терпеливості.
25 Повернися до Господа і покинь гріхи, помолися до обличчя і применши спотикання.
26 Підійди до Всевишнього і відвернися від неправедності, бо Він сам попровадить з темряви до світла здоров’я, і дуже зненавидь гидоти.
27 Хто Всевишнього хвалитиме в аді замість живих і тих, що дають прославляння?
28 Від мертвого гине прославляння, як від неіснуючого. Живучий і здоровий похвалить Господа.
29 Бо велике Господнє милосердя і прощення для тих, що до Нього повертаються.
30 Бо все не може бути в людях, тому що син людини не є безсмертний.
31 Що світліше за сонце? І воно зникає. І тіло, і кров задумують зло.
32 Він наглядає над силою високого неба, і всі люди — земля та попіл.
Книга пророка Ісуса, сина Сираха, 17 глава