1 Відпис листа, який Єремія послав до тих, які були відведені полоненими у Вавилон вавилонським царем, аби сповістити їм те, що йому було наказане Богом. Через гріхи, якими ви згрішили перед Богом, ви будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, вавилонським царем. [1]
2 Отже, прийшовши до Вавилону, пробудете там багато років і довгий час, — аж до семи родів, — а після цього Я виведу вас звідти з миром.
3 Тепер же побачите у Вавилоні срібних, золотих і дерев’яних богів, що наводять страх на народи, яких носять на плечах.
4 Отже, не бійтеся, щоб і ви, відсторонюючись від чужинців, відсторонилися, і хай вас не охопить страх від них.
5 Бачачи народ спереду й позаду себе, що їх вшановують, а подумки промовте: Тобі належиться поклонятися, Владико!
6 Бо Мій ангел є з вами, і він досліджує ваші душі.
7 Адже їхній язик виструганий митцем, і вони, позолочені та посріблені, оманливі є і не можуть говорити,
8 і, наче для прикрашеної дівчини, так само, беручи золото, приготовляють вінці на голови і їхніх богів.
9 І буває, що іноді священики забирають від своїх богів золото і срібло, і використовують для себе самих, і дають з них і тим розпусницям, які під дахом.
10 Вони їх прикрашають, як людей, одягом, — срібних, золотих і дерев’яних богів.
11 Вони ж не спасаються від іржі та молі. Оскільки вони одягнені в багряний одяг, то їхнє обличчя обтирають через хатній порох, якого на них є багато.
12 І він має скіпетр, як людина, суддя країни, який не вигублює того, хто грішить проти нього.
13 І має меча у правиці й сокиру, та вона його не спасає від війни і злодіїв.
14 Звідти видно, що вони не є богами. Отже, не бійтеся їх!
15 Адже так, як розбитий людський посуд стає непотребом, такими є їхні боги, коли вони поставлені в домах.
16 Їхні очі сповнені пороху від ніг тих, що входять.
17 І так, як для когось, що зневажив царя, є загороджені двори, наче виведеному на смерть, так священики скріплюють їхні доми дверима, замками і засувами, щоб не були пограбовані злодіями.
18 Засвічують світильники — і більше, ніж собі, — з яких вони жодного не можуть бачити.
19 Бо вони, наче поліно, що в хаті, а їхні серця, кажуть, є облизані, як плазуни із землі, їдять їх та їхній одяг, вони ж не відчувають.
20 Вони почорніли на своїх обличчях від диму, що в домі.
21 На їхнє тіло і на голову сідають летючі миші, ластівки і птахи, а також коти.
22 Звідси пізнаєте, що вони не є богами. Тож не бійтеся їх.
23 Адже золото, що лежить на прикрасу, якщо хто не зітре з нього іржі, воно не блистітиме. Бо вони не відчували і тоді, коли їх відливали.
24 За всяку ціну купують тих, в яких немає духа.
25 Вони — без ніг, їх носять на плечах, показуючи власну ганьбу людям. Також і їхні слуги засоромлюються,
26 тому що, коли якось упадуть на землю, то самі встати не можуть. Ані сам собою він не порушиться, якщо хтось його поставить стоячи, ані, якщо буде нахилений, не випростується, але їм ставляться дари, як і мертвим.
27 Жертвами ж, які їм віддані, послуговуються їхні священики. Так само і жінки, засолюючи із цього, не дають ні бідному, ні немічному. До їхніх жертв доторкаються відлучена і та, яка щойно народила.
28 Отже, знаючи із цього, що вони не є богами, не бійтеся їх!
29 Тож яким чином вони можуть називатися богами? Бо жінки служать срібним і золотим, і дерев’яним богам.
30 І в їхніх домах священики сидять, маючи роздертий одяг і поголені голови і бороди, і їхні голови непокриті.
31 А вони ревуть, кричачи перед їхніми богами, як дехто на тризні мерця.
32 Забравши дещо з їхнього одягу, священики одягають своїх жінок і дітей.
33 Вони не зможуть віддати ні тоді, коли терплять щось злого, ні коли добре. Вони не можуть поставити царів, ні усунути.
34 Так само не можуть дати багатство чи мідь. Якщо хтось, склавши їм обітницю в молитві, не дасть, то не домагатимуться.
35 Людини від смерті не спасають, ні не визволять малого від сильного.
36 Сліпій людині вони не повернуть зір, не визволять людини, яка є в біді.
37 Вдови не помилують, ні не зроблять добро сироті.
38 Дерев’яні, позолочені і посріблені боги є подібними до каменя з гори, а ті, що їм служать, засоромляться.
39 Отже, як можна вважати чи називати їх богами?
40 До того ж, коли їх халдеї безчестять, вони, коли бачать німого, що не може говорити, принісши до Вила, моляться, як до того, що спроможний чути, щоб він заговорив.
41 І вони, зрозумівши, не можуть їх залишити, бо не мають розуміння.
42 А жінки, оперезані шнурками, сидять на дорогах, палять полову.
43 Коли якась з них, притягнена кимсь з перехожих, переспить, то насміхається з ближньої, бо та не удостоїлася, як і вона, і її шнурок не був розірваний.
44 Усе, що в них стається, оманливе. Отже, як можна вважати чи називати їх богами?
45 Вони зроблені теслями і золотарями. Нічим іншим не стають, ніж те, чим митці бажають, щоб вони були.
46 І ті, що їх творять, не стають довголітніми. Як же може ними створене бути богами?
47 Адже вони залишили брехню і погорду тим, що пізніше прийдуть.
48 А коли на них найде війна і зло, то священики радяться між собою, куди з ними сховаються.
49 Тож як не можна збагнути, що не є богами ті, що не спасають себе від війни, ні від зла?
50 Отже, будучи дерев’яними, позолоченими і посрібленими, то із цього пізнається, що вони — омана. Усім народам і царям буде явним, що вони не є богами, але витворами людських рук, і в них немає жодного божого вчинку.
51 Отже, кому не є відомим, що вони не є богами?
52 Адже вони не поставлять царя країни і не дають людям дощу,
53 і свій суд вони не чинять, і, будучи безсилими, не визволяють скривдженого. Вони — немов круки між небом і землею.
54 Бо коли вогонь упаде на дім дерев’яних, позолочених чи посріблених богів, то їхні священики втечуть і врятуються, а вони всередині згорять, як дрова.
55 Та й царям і воякам вони не будуть противитися.
56 Отже, як можна допускати чи вважати, що вони є богами?
57 Ані від злодіїв, ані від розбійників не спасуться дерев’яні, посріблені та позолочені боги, з яких сильні забирають золото і срібло, і підуть, узявши одяг, що на них, а вони самим собі не допоможуть.
58 Тому краще бути царем, що виказує свою мужність, або в хаті потрібним посудом, яким послуговується власник, ніж фальшивими богами, чи бути дверима в домі, які спасають те, що в ньому є, радше, ніж фальшивими богами, чи бути дерев’яним стовпом у царському домі, радше, ніж фальшивими богами.
59 Бо сонце, місяць і зірки, будучи ясними і посланими на потребу, є слухняними.
60 Так само і блискавка, коли з’явиться, вона є гарною. Через це і вітер дме в кожній країні.
61 І коли хмарам Бог накаже піти на весь усесвіт, то вони виконають наказане, і вогонь, посланий зверху винищити гори і ліси, чинить наказане.
62 А ці — ані виглядом, ані своїми силами не є подібні.
63 Тому не можна ні вважати, ні називати їх богами, коли вони не є спроможні ані звершувати суд, ані робити людям добро.
64 Отже, знаючи, що вони не є богами, не бійтеся їх!
65 Адже царів вони не проклянуть і не поблагословлять.
66 І знаків у народах на небі не покажуть, і не засяють, як сонце, і не засвітять, як місяць.
67 Кращі від них звірі, які можуть собі допомогти втечею до сховку.
68 Отже, жодним способом нам не є явним, що вони є богами. Тому не бійтеся їх!
69 Бо так, як на городі пугало нічого не стереже, так і їхні дерев’яні, позолочені та посріблені боги.
70 Тому-то їхні дерев’яні, позолочені та посріблені боги подібні й до колючого дерева в саду, на яке сідає всякий птах, так само і до мертвого, покинутого в темряві.
71 І через порфіру і мармур, які на них гниють, пізнаєте, що вони не є богами. Вони ж врешті-решт будуть з’їдені, і буде ганьба в країні.
72 Тож кращою є праведна людина, що не має ідолів, бо буде далекою від ганьби.
Лист Єремії, 1 глава