1 І сталося, коли я закінчив говорити ці слова, то до мене послано ангела, який був посланий до мене в попередніх ночах,
2 і він сказав мені: Встань, Ездро, і послухай слова, які я прийшов говорити до тебе.
3 І я сказав: Говори, Господи мій. І він сказав мені: Море поставлене на широкому місці, щоби було високе і безмірне.
4 А йому поставлено вхід до тісного місця, щоби було подібне до ріки.
5 Адже якщо хтось, бажаючи, захоче ввійти в море, щоби побачити його чи володіти ним, якщо не пройде через тісне місце, то як зможе прийти до широкого?
6 Знову інше: Місто є збудоване і поставлене на місці на рівнині, воно ж сповнене всяким добром.
7 А його вхід — вузький і поставлений у стрімкому, щоб справа був вогонь, зліва — глибока вода.
8 І є тільки одна дорога, поставлена між ними, це є вогонь і вода, щоб стежка не сприйняла, хіба що тільки стопу людини.
9 Якщо ж, даючи, дасться місто чоловікові в спадок, якщо спадкоємець не мине ту небезпеку, що є попереду, як прийме свій спадок?
10 І я сказав: Так, Господи! І Він сказав мені: Такою є і частина Ізраїля.
11 Бо задля них Я зробив вік, і коли Адам переступив Мої завіти, суджено було те, що сталося.
12 І входи цього віку стали вузькими, болючими і важкими, їх мало — поганих, повних небезпек і підпертих великими труднощами.
13 Бо широкі та певні входи більшого віку і чинять плід безсмертя.
14 Тож якщо, входячи, не ввійшли б ті, що живуть, через ці тісні й марні події, не зможуть одержати те, що покладене.
15 Отже, чому тепер ти турбуєшся, будучи тлінним? І чому ти рухаєшся, будучи смертним?
16 Чому ти не прийняв майбутнє до свого серця, але те, що в теперішньому?
17 І я відповів, мовлячи: Владико Господи! Ось Ти рішив у Твоєму законі, що праведні це успадкують, безбожні ж загинуть.
18 Праведні ж зносять вузьке, надіючись на широке. Адже безбожно вчинили і утиски терпіли, і широкого не побачили.
19 І Він сказав мені: Ти не є суддею над Господом і розумнішим за Всевишнього.
20 Бо загинуть численні, що тепер є, радше, ніж щоб поставлений Божий Закон був зневажений.
21 Бо Господь, заповідаючи, заповів тим, що приходять, коли вони прийшли, що коли чинитимуть, то будуть жити, і що коли зберігатимуть, то не будуть покарані.
22 Адже вони не були переконані й противилися Йому. І постановили собі задуми марності,
23 і постановили собі обходження злочинів. І сказали, що Всевишнього немає, і Його доріг не пізнали.
24 І відкинули Його закон, заперечили Його обіцянки, до Його завітів віри не мали і діла Його не чинили.
25 Через це, Ездро, порожнє є порожнім, а повне — повним.
26 Бо ось приходить час, і буде, коли прийдуть ознаки, які Я тобі переказав, і з’явиться невіста і місто, що з’являється, і покажеться земля, яка тепер ховається.
27 І кожний, який є вивільнений від раніше сказаних вад, він побачить Мої дива.
28 Бо об’явиться Мій Син Ісус з тими, що з ним, і звеселить тих, що залишилися, — чотириста років.
29 І буде після цих років, що помре Мій Син Христос і всі, хто має подих людини.
30 І повернеться вік до старої мовчанки на сім днів, як і в попередніх початках, щоб ніхто не залишився.
31 І буде після сімох днів, і збудиться той вік, що ще не відчуває, і тлінний помре.
32 І земля віддасть тих, що в ній сплять, і порох тих, що в ньому мовчазливо живуть, і гробниці віддадуть ті душі, що їм передані.
33 І об’явиться Всевишній на престолі суду, і мине милосердя, і терпеливість забрана буде,
34 а сам суд залишиться. І стане правда, і віра набере сили,
35 і діло слідуватиме, та винагорода виявиться, і справедливість чуватиме, та несправедливості не спатимуть.
36 І з’явиться озеро муки, а напроти нього буде місце спочинку, і покажеться піч геєни, а напроти неї — приємності раю.
37 І тоді Всевишній скаже до розбурханих народів: Гляньте і зрозумійте, Кого ви відреклися, чи Кому ви не служили, чи Чиї заповіді відкинули!
38 Погляньте напроти і напроти, — тут приємність і спочинок, а там — вогонь і муки. Це ж їм скажеться в дні суду.
39 Це день такий, що не має ні сонця, ні місяця, ні зірок,
40 ні хмари, ні грому, ні блискавки, ні вітру, ні води, ні повітря, ні темноти, ні вечора, ні ранку,
41 ні літа, ні весни, ні спеки, ні зими, ні морозу, ні холоду, ні граду, ні дощу, ні роси,
42 ні полудня, ні ночі, ні світанку, ні блиску, ні ясності, ні світла, хіба що лишень блиск ясності Всевишнього, через що всі почнуть бачити те, що було вирішене.
43 Бо місце матиме, наче тиждень років.
44 Це — Мій суд і його порядок, тобі ж, одинокому, Я це показав.
45 І я відповів: Тоді я сказав, Господи, і тепер кажу: Блаженні присутні й ті, що бачать те, що Тобою постановлене.
46 Але що з тими, про яких була моя молитва, бо хто з присутніх є, що не згрішив, або хто з народжених, який не переступив Твій завіт?
47 І тепер бачу, що небагатьом належатиме в майбутньому віку мати приємність, а багатьом — муки.
48 Адже в нас зросло погане серце, яке нас відчужило від цього, і звело нас до тлінності, і показує нам дороги смерті, стежки згуби, і зробило нас далекими від життя. І це не декількох, але майже всіх, що створені.
49 І Він мені відповів, кажучи: Послухай Мене і повчу тебе, і в наступному напоумлю тебе.
50 Через це Всевишній не зробив один вік, але два.
51 Тому що ти сказав, що немає багатьох праведних, але мало, по правді ж намножилося безбожних, послухай це.
52 Якщо матимеш дуже мало вибраного каміння, складеш їх собі за їхнім числом, свинцю ж і глини є в достатку.
53 І я сказав: Господи, як це може бути?
54 Він сказав мені: Не лишень це, але запитай землю, і тобі скаже, пошукай її, і розповість тобі.
55 Тож скажи їй: Ти твориш золото і срібло, мідь і залізо, а також свинець і глину.
56 А срібло множиться більше за золото, мідь більше за срібло, залізо більше за мідь, свинець більше від заліза, а глина більше за свинець.
57 Отже, ти оціни, що із цих є дорогоцінне і бажане, — те, що множиться, або те, що рідко родиться?
58 І я сказав: Владико, Господи, те, чого більше — гірше, бо те, що рідше, більш дорогоцінне.
59 Він відповів мені і сказав: Розсуди в собі те, що ти подумав, тому що той, що має те, що є тяжким, тішиться від того, що має в достатку.
60 Так і Мною обіцяне створіння. Бо милуватимуся декількома, що врятуються, бо вони є тими, що зробили, аби слава Моя тепер панувала, і через них тепер Моє Ім’я називається.
61 І не будуть засмученими численністю тих, що загинули, бо вони є ті, що тепер уподібнені до диму і прирівняні до полум’я та диму: загорілися, розгорілися і погасли.
62 Я відповів і сказав: О, ти, земле, що вродила! Якщо розум зроблений з пороху, як і інші створіння,
63 то краще було б, щоб сам порох не народився, щоб розум з нього не постав.
64 Тепер же з нами росте розум, і через це ми мучимося, бо, знаючи, гинемо.
65 Нехай сумує людський рід і радіють дикі звірі. Хай сумують усі, що народилися, хай же радіють чотириногі та вівці.
66 Адже їм набагато краще є, ніж нам, бо вони не очікують суду, бо не знають мук, ні спасіння, що обіцяне їм після смерті.
67 А яка нам користь, якщо, спасаючись, врятуємось, але мукою будемо мучені?
68 Адже всі, що народилися, замішані в безбожностях, є повні гріхів і обтяжені злочинами.
69 А якщо б після смерті ми не приходили на суд, може краще нам було б.
70 А Він мені відповів і сказав: Коли Всевишній, творячи, творив вік, Адама і всіх, що з нього прийшли, раніше приготував суд і те, що належить до суду.
71 Тепер з твоїх слів зрозумій, коли ти сказав, що розум росте з нами.
72 Отже, ті, що живуть на землі, будуть тут мучені, тому що, маючи розум, учинили беззаконня, і одержавши заповіді, їх не зберегли, і одержавши закон, обманули його, який одержали.
73 І що зможуть сказати на суді, або як дадуть відповідь в останніх часах?
74 Бо скільки часу, в який Всевишній мав терпеливість до тих, що замешкують вік, і не задля них, але задля тих часів, які передбачив.
75 І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість перед Тобою, Господи, покажи і це Твоєму слузі: чи після смерті, чи тепер, коли віддамо кожний свою душу, чи збережені, зберігатимемося в спокою, доки не прийдуть ті часи, в яких почнеш обновляти створіння, чи відразу будемо мучені?
76 І відповів мені, кажучи: Покажу тобі також це. Ти ж не змішуйся з тими, що знехтували, і не зараховуй себе до тих, що мучаться.
77 Оскільки для тебе є скарб діл, відкладений у Всевишнього, але тобі не покажеться аж до останніх часів.
78 Отже, мова про смерть: Коли піде остаточне рішення від Всевишнього, щоб людина померла, як відходить подих з тіла, щоб повернутися знову до Того, Хто дав, щоб перше пошанувати славу Всевишнього.
79 І якщо відтак буде з тих, що знехтували і не служили дорозі Всевишнього, і з тих, що зневажили Його закон, і з тих, що ненавиділи тих, які бояться Бога,
80 то ці духи не ввійдуть до помешкань, але, блукаючи, будуть відразу в муках, завжди в болях і сумні, на сімох дорогах.
81 Перша дорога, бо знехтували закон Всевишнього.
82 Друга дорога, тому що вже не можуть учинити доброго навернення, щоб жити.
83 Третя дорога, побачать відкладену винагороду для тих, які повірили завітам Всевишнього.
84 Четверта дорога, застановлятимуться над відкладеною для них мукою на останні часи.
85 П’ята дорога, бачачи помешкання інших, схоронені ангелами при великому мовчанню.
86 Шоста дорога, бачитимуть, як з них переходять на муку.
87 Сьома дорога, яка є більша за всі вищесказані дороги, бо розпливатимуться в замішанні та будуть знищені безчестям і гнитимуть у страхах, бачачи славу Всевишнього, перед Яким, живучи, згрішили, і перед Яким будуть суджені в останніх часах.
88 Бо такий є порядок тих, що зберегли дороги Всевишнього, коли почнуть відділятися від тлінної посудини.
89 У той час, коли жили, служили Всевишньому в труднощах і кожної години терпіли небезпеки, щоб досконало зберігати закон Законодавця.
90 Задля цього тут про це мова:
91 По-перше, побачать з великою радістю славу Того, Хто їх приймає, бо спочинуть через сім станів.
92 Перший стан, тому що великим трудом боролися, щоб побороти поганий розум, створений з ними, щоб він їх не звів від життя до смерті.
93 Другий стан, коли побачать замішання, в якому мандрують душі безбожних, і кару, яка їм залишається.
94 Третій стан, коли бачать свідчення, яким засвідчив їм Той, Хто створив їх, тому що, живучи, зберегли ту заповідь, що дана через віру.
95 Четвертий стан, коли зрозуміють спочинок, яким тепер спочивають, зібрані у своїх кімнатах з великим мовчанням, бережені ангелами, і ту славу, що їм залишається в останні часи.
96 П’ятий стан, коли радіють, що тепер втекли від тлінного, і, як спадок осягнуть майбутнє, а ще, бачачи утиски і те, що повне труду, від якого вже звільнилися, і починають одержувати широке, радіючи, і є безсмертні.
97 Шостий стан, коли їм покажеться, як їхнє обличчя почне світитися, як сонце, і коли почнуть уподібнюватися до світла зірок, — відразу нетлінні.
98 Сьомий стан, який з усіх вищесказаних є найбільший, коли зрадіють зі сміливістю, і коли будуть упевнені, не замішані й зрадіють без страху, бо спішать побачити обличчя Того, Кому, живучи, служать і від Якого славне починають одержувати.
99 Це стан праведних душ, як тепер сповіщено. Раніше згадано дороги терпіння, які терпітимуть відразу ті, що знехтували.
100 І я відповів, кажучи: Тож дасться душам час, після того, як були відділені від тіла, щоб побачили те, про що Ти мені сказав?
101 І Він мені сказав: Сім днів буде їхня свобода, щоб в сімох днях побачили раніше сказані слова, і після цього будуть зібрані до своїх помешкань.
102 І я відповів, кажучи: Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, ще покажи мені, Твоєму слузі, чи в дні праведного суду зможуть виправдати безбожних, чи за них благати Всевишнього,
103 чи батьки за синів, чи сини за батьків, чи брати за братів, чи близькі за близьких, чи приятелі за дорогих?
104 І Він мені відповів, кажучи: Тому що ти знайшов милість перед Моїми очима, покажу тобі й це. День суду — сміливий, і в усьому показує знак правди. Як і тепер не посилає батько сина чи син батька, пан слугу чи приятель наймилішого, щоби за нього розумів, чи спав, чи їв, чи лікувався,
105 так само ніколи ніхто не проситиме за когось. Бо тоді всі понесуть кожний свої несправедливості або справедливості.
106 І я відповів, кажучи: І як же знаходимо, що молився перший Авраам за содомців, а Мойсей — за батьків, що згрішили в пустелі,
107 й Ісус, що після нього, — за Ізраїля в дні Ахара, і Самуїл у дні Саула,
108 і Давид — за знищення, і Соломон — про те, що на освячення,
109 й Ілія — за тих, що одержали дощ, і за мертвого, щоби жив,
110 і Езекія — за народ у дні Сеннахеріва, і численні за численних?
111 Отже, коли тлінне зросло, і несправедливість помножилася, то молилися праведні за неправедних, чому й тоді так не буде?
112 І відповідає мені, мовлячи: Теперішній вік не є кінцем, слава в ньому не на постійно залишається, задля цього молилися ті, що могли, за слабих.
113 Оскільки день суду буде кінцем цього часу і початком майбутнього безсмертного часу, в якому минуло тління,
114 то знищена є непоміркованість, відрізаною є недовіра, зросла ж справедливість, зійшла правда.
115 Тож тоді ніхто не зможе змилосердитися над тим, що на суді буде переможений, і не зможе захопити того, хто переміг.
116 І я відповів, кажучи: Це моє перше і останнє слово, бо краще було б не дати землю Адамові, або, як вже дана, змусити його, щоб не грішив.
117 Бо що дасть усім у теперішньому часі жити в смутку і мертвим очікувати покарання?
118 О, що ти зробив, Адаме? Бо якщо ти згрішив, не тільки це було твоїм падінням, але й нашим, що з тебе приходимо.
119 Адже яка нам користь, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинимо смертні діла?
120 І якщо нам обіцяно вічну надію, а ми стали дуже марними?
121 І що дадуть відкладені помешкання здоров’я і певності, як ми погано жили?
122 І коли почне слава Всевишнього боронити тих, що чисто жили, ми ж ходили найгіршими дорогами?
123 І що дасть, те що об’явиться рай, плід якого залишається нетлінним, в якому є достаток і зцілення,
124 а ми не ввійдемо, бо жили в невдячних місцях?
125 І як понад зірки світитимуть обличчя тих, котрі мали стриманість, наші ж обличчя — чорніші за темноту?
126 Адже ми не думали, коли жили, коли ми чинили безбожність, що після смерті почнемо терпіти.
127 І Він відповів, і сказав: Це значення боротьби, якою боровся той чоловік, що народився на землі,
128 аби, якщо буде переможеним, потерпів те, що ти сказав, якщо ж переможе, одержить те, що кажу,
129 тому що це є дорога, про яку до народу промовив Мойсей, коли жив, мовлячи: Вибери собі життя, щоб ти жив.
130 А йому не повірили, але й пророкам також, що після нього, ні Мені, Який до них говорив.
131 Тому-то не буде стільки смутку в їхньому вигубленні, скільки буде радості над тими, яким обіцяно спасіння.
132 І я відповів, кажучи: Знаю, Господи, що тепер Ти Всевишній, названий милосердним, тому що Він милосердиться над тими, що ще не прийшли у вік,
133 і милосердний, тому що милосердиться над тими, що навертаються за Його законом,
134 і терпеливий, бо виказує терпеливість тим, що згрішили, тому що вони — Його діла,
135 і щедрий, тому що бажає дарувати радше, ніж вимагати,
136 і великого милосердя, бо дуже помножує милосердя тим, що присутні й що минули, і що будуть.
137 Бо якщо б не помножив, то не житиме вік з тими, що живуть у ньому.
138 І Податель, тому що, коли не дав би Свого добра, щоб ті, що вчинили беззаконня, були полегшені від свого беззаконня, то не змогла би десятитисячна частина людей бути при житті,
139 і якщо б Суддя не прощав тим, що створені Його словом, і не викреслив би безліч зневажань, правдоподібно не залишилося би незчисленна кількість, хіба дуже мало.
Третя книга Ездри, 7 глава