1 Другий почав говорити, — той, що сказав про силу царя:
2 О, мужі! Хіба не люди підкоряють землю і море, пануючи над усім, що в них.
3 Цар же перемагає, володіє всіма і панує над ними, і все, що тільки скаже їм, слухають.
4 Якщо скаже їм вести війну один проти одного, чинять. Якщо ж пошле їх на війни, ідуть і приборкують гори, стіни і вежі.
5 Б’ють, б’ються і не переступають слово царя. Якщо ж переможуть, збирають для царя все, і те, що захоплять, і все інше.
6 Ті, що не воюють і не б’ються, але обробляють землю, коли сіють знову, збираючи, несуть цареві. І, випереджаючи один одного, приносять данину цареві.
7 І він є сам, один. Коли скаже вбити, — убивають. Сказав відпустити — відпускають.
8 Сказав побити — б’ють. Сказав винищити — винищують. Сказав збудувати — будують.
9 Сказав вирубати — вирубують. Сказав насадити — насаджують.
10 І весь його народ, і сили його слухають.
11 А в цьому він лягає, їсть, п’є і спить, а вони охороняють довкола нього, і кожний з них не може відійти і чинити свої діла, і не є йому неслухняними.
12 О, мужі! Хіба не перемагає цар, бо так його слухаються! І замовк.
13 А третій, що сказав про жінку і правду, — це Зоровавель, — він почав говорити:
14 Мужі! Хіба не великий цар, і люди численні, і вино перемагає, хто ж той, що володіє ними, чи хто панує над ними, хіба не жінки?
15 Жінки породили царя і весь народ, який панує над морем і землею.
16 І з них вийшли, і вони вигодували їх, тих, що насадили виноградники, з яких твориться вино.
17 Вони виробляють одяг людям, вони роблять славу чоловікам, і чоловіки не можуть бути без жінок.
18 Якщо ж зберуть золото, срібло і всяку гарну річ, і бачать одну гарну на вигляд і красиву жінку
19 і, залишивши все це, споглядають на неї і з відкритими устами дивляться на неї, і всі її жадають більше за золото, срібло і всяку гарну річ.
20 Чоловік залишає свого батька, який його вигодував, і власну країну, і пристає до власної жінки,
21 і з жінкою зоставляє душу, і не пам’ятає ані батька, ані матір, ані країну.
22 Тому потрібно, аби ви пізнали, що жінки панують над вами. Чи не терпите болі й трудитеся, і все даєте, і приносите жінкам?
23 Чоловік бере свій меч і виходить, щоб іти в дорогу, чинити розбій, красти і плисти морем і ріками.
24 І бачить лева, і в темряву йде, і коли вкраде, учинить розбій і пограбує, та відносить улюбленій.
25 Чоловік більше любить власну жінку, ніж батька і матір.
26 І численні стали безумними власним розумом через жінок, і через них вони стали рабами,
27 численні загинули, були вбиті й згрішили через жінок.
28 Тож тепер невже не вірите мені? Хіба цар не могутній своєю владою? Чи не всі країни бояться доторкнутися до нього.
29 Я бачив його і Апамину, дочку подивугідного Вартака, наложницю царя, що сиділа по правиці царя,
30 брала вінець з голови царя і клала на свою, і по щоці лівицею вдарила царя.
31 І при цьому цар, відкривши уста, глядів на неї. І коли засміється до нього, він сміється. Коли ж розгнівається на нього, він її потішає, щоб її примирити.
32 О, мужі! Хіба не сильні жінки, коли так чинять?
33 І тоді цар і вельможі поглянули один на одного.
34 І він почав говорити про правду: Мужі, хіба не сильні жінки? Велика земля, високе небо і швидке в бігу сонце, бо повертається довкола неба і знову біжить на своє місце в один день.
35 Чи не великий Той, що це робить? І велика, і сильна в усьому правда!
36 Уся земля правду кличе, і небо її благословить, усі діла трясуться і тремтять, і немає з нею нічого неправедного.
37 Неправедне вино, неправедний цар, неправедні жінки, неправедні всі людські сини, неправедні всі їхні діла, ці всі. І немає в них правди, і в їхній неправедності гинуть.
38 Правда ж перебуває, зміцнюється навіки, живе і міцнішає навіки-віків.
39 І не вміє зглядатися на обличчя, ні приймати дари, але творить праведне з усього неправедного і поганого. І всім до вподоби її діла, і немає в її суді нічого неправедного.
40 Її сила, царство, влада і велич усіх віків. Благословенний Бог правди.
41 Він перестав говорити. І тоді весь народ закричав, і тоді сказали: Велика правда, і вона перемагає.
42 Тоді цар сказав йому: Попроси, що хочеш, більше від написаного, і дамо тобі, оскільки ти виявився наймудрішим. Тож сядеш поблизу мене і назвешся моєю родиною.
43 Тоді він сказав цареві: Згадай молитву, якою я помолився, щоби збудувати Єрусалим, у день, коли ти прийняв твоє царство,
44 і щоб відіслати весь посуд, забраний з Єрусалима, який відлучив Кир, коли обіцяв вигубити Вавилон, і обіцяв відіслати туди.
45 Ти обіцяв збудувати храм, який спалили ідумейці, коли спустошено Юдею халдеями.
46 Тепер це є те, про що тебе прошу, пане царю, і що молю в тебе, і це відповідає твоїй величності. Тож благаю, щоб ти виконав обітницю, яку ти з уст твоїх обіцяв зробити Цареві неба.
47 Тоді цар Дарій, уставши, поцілував його і написав йому листи до всіх економів, намісників, воєвод і сатрапів, щоб провели його і тих, що з ним, усіх, що йдуть будувати Єрусалим.
48 І написав листи до всіх намісників у Долині Сирії, Фінікії і тим, що в Лівані, щоб приносили кедрове дерево з Лівану до Єрусалима, і щоб з ним збудували місто.
49 І написав усім юдеям про свободу, тим, що йдуть із царства до Юдеї, аби кожний сильний, сатрап, намісник і економ не приходив до їхніх дверей,
50 і кожна околиця, яку тримають, щоб була їм без податку, і щоб ідумейці залишили юдейські села, які утримують,
51 і на будування святині дали на рік двадцять талантів, поки будується,
52 і десять талантів на рік на жертовник, щоб підтримувати всепалення кожного дня, щоби, згідно із заповіддю, приносити сімнадцять всепалень,
53 і щоби була свобода для всіх, хто приходить з Вавилону будувати місто, для них, їхніх дітей і всіх священиків, що приходять.
54 Написав же і про утримання, і священний одяг, що в ньому служитимуть.
55 І написав, щоб дати левітам утримання аж до того дня, коли закінчиться будова дому та Єрусалима,
56 і написав про всіх сторожів міста, щоб дати їм жереб і утримання.
57 І відіслав увесь посуд, який вилучив Кир з Вавилону. І все, що Кир сказав зробити, він заповів зробити і відіслати до Єрусалима.
58 Коли молодець вийшов, піднявши обличчя до неба перед Єрусалимом, він поблагословив Царя неба, кажучи:
59 Від Тебе перемога, від Тебе мудрість і Твоя слава, а я твій раб.
60 Благословенний Ти, що дав мені мудрість. І Тобі визнаюся, Володарю батьків.
61 І він взяв листи, вийшов до Вавилону і сповістив усім своїм братам.
62 Вони поблагословили Бога своїх батьків, бо Він дав їм свободу і відпущення,
63 щоб піти і збудувати Єрусалим і храм, де на ньому дано Його Ім’я. І вони святкували сім днів з музикою і радістю.
Друга книга Ездри, 4 глава