1 Коли святе місто було заселене з усяким миром і законами, бо були добре бережені через побожність первосвященика Онії і ненависть до зла,
2 то сталося, що самі царі шанували місце і храм прославляли великими дарами,
3 так, що і Селевкій, цар Азії, давав із власних прибутків усі видатки, що припадали на служіння жертв.
4 А якийсь Симон з Валґейського племені, наставлений на настоятеля храму, розійшовся з первосвящеником через непорядок, що в місті,
5 і не будучи в змозі перемогти Онію, він прийшов до Аполлонія Тарсая, що в той часбув правителем Долини Сирії і Фінікії,
6 і сповістив про незліченні маєтки, що кишіли в єрусалимській скарбниці, так що безліч скарбів була незчисленна, і вони не належать до справи жертв, а що було можливо піддати це під владу царя.
7 Зустрівшись із царем, Аполлоній об’явив йому про згадані багатства. Він же, вибравши Іліодора, що над ділами, послав, давши листи, щоби забрати вищезгадані багатства.
8 Іліодор же відразу пішов, вдаючи, наче йде до міст Долини Сирії і Фінікії, а насправді, щоб виконати царський наказ.
9 Прийшовши до Єрусалима, дружньо прийнятий первосвящеником міста, він сказав про зроблене об’явлення і повідав, через що він прийшов. Він вивідував, чи це так є насправді.
10 А коли первосвященик показав, що є склади для вдовиць і сиріт,
11 і деякі Іркана Товія, дуже шляхетного чоловіка, не так, як перекрутив безбожний Симон, а всього чотириста талантів срібла і двісті золота.
12 І зовсім недопустимим є скривдити тих, що повірили у святість місця, непорушність і чесність святині, шанованої на весь світ.
13 А інший, через ці царські заповіді, які він мав, говорив, що всіляко це має бути забране до царського.
14 Призначивши день, він увійшов, щоб над цим провести нагляд. Був чималий заколот по всьому місті.
15 Священики перед жертовником у священних одежах, кинувши себе на землю, закликали до неба, щоб Той, Хто дав закон про зберігання, це зберіг вцілілим для тих, що дали на збереження.
16 Було ж, що той, хто бачив обличчя первосвященика, був уражений розумом. Бо вигляд і змінена барва виказували душевну муку.
17 Тому що чоловіка оточував якийсь жах і тілесний страх, через що явним ставало тим, котрі дивилися, що повстало серцеве терпіння.
18 Одні ж з домів групами бігли на всенародне благання, оскільки місце мало стати посміховиськом.
19 А Жінки, підперезані по грудях мішковиною, множилися по дорогах, а серед замкнених дівиць одні прибігли до брам, а інші — на стіни, а деякі дивилися через вікна.
20 Усі ж, здійнявши руки до неба, звершували молитву.
21 Жаль було падіння ниць замішаної безлічі й великого смутку первосвященика, що очікував зло.
22 Тож одні закликали всесильного Господа, щоби ввірене спасенним зберегти для тих, що повірили з усією певністю.
23 А Іліодор виконував задумане.
24 Тут же, коли він з прибічниками вже був у скарбниці, Володар над духами і всіма силами зробив велике видіння, так, що всі, хто відважився ввійти, жахнулися від Божої сили на ослаблення і змінилися на переляканих.
25 Бо їм з’явився якийсь страшний кінь, що мав вершника і був прикрашений дуже гарним одягом, а плавно несений стряс Іліодора — переднім озброєнням. І здавалося, що той, хто сидів, мав золоту зброю.
26 А з ним з’явилися інші два молодці, гарні тілесною силою, прекрасні славою, гарні одягом, і вони, ставши з кожної сторони, бичували його безперервно, завдаючи йому численних ран.
27 Коли ж він раптово впав на землю й був покритий великою темрявою, схопивши і поклавши на лежака того,
28 що дотепер з великим супроводом і всіма прибічниками прийшов до згаданої вище скарбниці, виносили безпомічним того, про кого було відомо, що він пізнав Божу силу.
29 Цей через Божественну силу був покинутий без мови і всякої підтримуючої надії та спасіння,
30 і вони благословили Господа, Який прославив Своє місце, і трохи раніше страхом і жахом сповнений храм наповнився радістю та веселістю, коли з’явився Господь Вседержитель.
31 Швидко ж деякі з друзів Іліодора благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто повністю лежав при останньому подиху.
32 Первосвященик, побоюючись, аби часом не подумав цар, що якийсь злий вчинок проти Іліодора був здійснений юдеями, приніс жертву за спасіння чоловіка.
33 А коли первосвященик чинив надолуження, ці молодці знову з’явилися Іліодорові, одягнені в той же одяг, і, ставши, сказали: Віддай велику хвалу первосвященикові Онії, бо через нього Господь дарує тобі життя.
34 Ти ж, уражений з неба, сповісти всім величну Божу силу! А сказавши це, вони стали невидимі.
35 Іліодор, принісши жертву Господу й помолившись великими молитвами до Того, Хто дав жити, і, гостинно прийнявши Онію, повернувся до царя.
36 Він свідчив усім, що очима бачив діла великого Бога.
37 А коли цар запитав Іліодора, хто надається, щоби ще раз послати в Єрусалим, то він сказав:
38 Якщо маєш якогось ворога чи зрадника, пошли його туди, і приймеш його вбитим, коли ж врятується, то через те, що на місці справді є якась Божа сила.
39 Адже Він, маючи небесну оселю, є оборонцем і помічником тому місцю, а тих, що приходять чинити зло, вигублюючи, вигублює.
40 Отже, щодо Іліодора і збереження скарбниці, усе відбулося таким чином.
Друга книга Макавеїв, 3 глава