1 Після недовгого часу Лисій, царський охоронець, кровний і той, що над ділами, дуже важко переносячи те, що сталося,
2 зібравши близько вісімдесяти тисяч і всякого коня, прибув проти юдеїв, думаючи зробити місто житлом для еллінів,
3 а храм упорядкувати так, як храми інших народів, первосвященство вчинити до викупу на кожний рік,
4 зовсім не думаючи про Божу силу, покладаючись на десятки тисяч піших, тисячі коней і вісімдесят слонів.
5 Увійшовши в Юдею і наблизившись до Ветсури, що була в укріпленій околиці, а віддалена від Єрусалима на якихось п’ять стадій, на неї налягав.
6 Коли ж почули ті, що з Маккавеєм, що він воював проти твердинь, з голосіннями і сльозами натовпами благали Господа, щоб послати доброго ангела на спасіння Ізраїля.
7 А сам Маккавей, першим узявши зброю, заохочував інших, щоб наважилися разом з ним допомогти їхнім братам. Тож одночасно і сміливо вони кинулися.
8 А ще як вони були біля Єрусалима, то з’явився їм провідник на коні в білому одязі, що вимахував золотою зброєю.
9 І всі разом поблагословили милосердного Бога та скріпилися в дусі, і були готові не лише громити людей, а й лютих звірів та залізні стіни.
10 Вони йшли в озброєнні з неба, маючи Господа як союзника, що змилосердився над ними.
11 І, кинувшись проти ворогів, по-лев’ячому вбили з них тисячу до десятьох тисяч [1] , а вершників — шістсот до тисячі [2] , і всіх примусили до втечі.
12 Численні з них поранені врятувалися оголеними. І сам Лисій врятувався, ганебно втікаючи.
13 Не бувши безумним сам по собі, враховуючи ту втрату, що з ним трапилася, і, зрозумівши, що євреї непереможні, оскільки з ними воювала сила Божа,
14 пославши, він намовляв погодитися з усім справедливим, і що він і царя намовлятиме, спонукуючи стати їхнім другом.
15 І Маккавей погодився з усім, що Лисій просив, беручи до уваги те, що на користь. Адже те, що Маккавей віддав Лисієві в листах про юдеїв, цар залишив.
16 Були ж написані до юдеїв листи від Лисія, що мали такий вигляд: Лисій безлічі юдеїв, — радіти!
17 Іван і Авесалом, що вами були послані, давши письмове прохання, просили про те, що в ньому зазначене.
18 Отже те, що належалося й цареві подати я сказав, а те, що було прийнятним, він відпустив.
19 Тож якщо збережете добрий розум до діл, то й до іншого намагатимуся стати основоположником добра.
20 А про те, що в подробицях, я заповідаю їм і тим, що від мене, щоб вам сказали.
21 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, двадцять четвертого дня Зевса коринтського.
22 А послання царя містило таке: Цар Антіох братові Лисієві, радіти!
23 Відколи наш батько перемінився до богів, бажаючи, щоб те, що в царстві, було без турбот, аби клопоталися власними справами.
24 Почувши, що юдеї не бажають батькової переміни до еллінізму, але, вибравши свої звичаї, просять дозволити їм дотримуватися законів.
25 Отже, бажаючи, щоб і цей народ був без турбот, приймаємо рішення дозволити їм відбудувати храм і дотримуватись їхніх батьківських звичаїв.
26 Тож добре зробиш, коли пошлеш до них і даси правиці, щоби, знаючи про нашу думку, були радісними та люб’язно займалися власними справами.
27 А до народу таким був лист царя: Цар Антіох юдейським старійшинам та іншим юдеям, радіти!
28 Якщо ви здорові, нехай буде, як бажаємо. І ми самі здорові.
29 Менелай нам об’явив, що бажаєте, пішовши, бути у своїх.
30 Тож для тих, що підуть, до тридцятого дня місяця ксантіка буде правиця з безпекою,
31 аби юдеї послуговувалися своїми потребами і законами, як і раніше, і ніхто з них жодним способом не терпітиме за несвідомо вчинене.
32 Я послав і Менелая, що вас потішить.
33 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого ксантіка.
34 І римляни послали до них листа, що містив таке: Кінт Меммій, Тіт Маній, старійшини римлян до юдейського народу, — радіти!
35 І ми згідні з тим, чим Лисій, родич царя, вам поступився.
36 А те, що він розсудив принести до царя, розглянувши це, відразу когось пошліть, щоб ми зробили так, як вам належиться, бо ми йдемо до Антіохії.
37 Тому поспішіть і пошліть декого, щоб і ми довідалися, якої ви думки.
38 Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого ксантіка.
Друга книга Макавеїв, 11 глава