1 І Ґорґія взяв п’ять тисяч мужів і тисячу вибраних коней, і табір піднявся вночі,
2 щоб напасти на юдейський табір і раптово їх побити. І сини твердині були йому проводирями.
3 І почув Юда, і підійнявся він і сильні, щоб побити силу царя, що в Аммаусі,
4 аж поки ще сили розпорошилися з табору.
5 І прийшов Ґорґія до табору Юди вночі, і нікого не знайшов. І шукав їх у горах, бо сказав: Ці втікають від нас!
6 І як тільки настав день, Юда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів. Лише щитів і мечів не мали стільки, скільки бажали.
7 І вони побачили сильний, озброєний табір народів, і коня, що його оточував, і вони вишколені до війни.
8 І Юда сказав мужам, що з ним: Не бійтеся їхньої безлічі й не лякайтеся їхнього нападу.
9 Згадайте, як врятувалися наші батьки в Червоному морі, бо їх переслідував фараон із силою.
10 Тепер же закличемо до неба, чи Він нас забажає і згадає завіт батьків, і знищить цей табір сьогодні перед нашим обличчям,
11 і всі народи пізнають, що Він — Той, Хто визволяє і спасає Ізраїля.
12 І чужоземці підняли свої очі й побачили їх, як ідуть напроти,
13 і вийшли з табору на битву. І затрубили ті, що з Юдою,
14 і вони зійшлися, і знищені були язичники та втекли на рівнину,
15 а всі останні впали від меча. І гналися за ними аж до Ґазирів, аж до рівнин Ідумеї, Азоту і Ямнеї, і впало з них до трьох тисяч мужів.
16 І повернувся Юда і сила з погоні за ними,
17 і він промовив до народу: Не пожадайте здобичі, бо проти нас — війна,
18 Ґорґій і сила поблизу нас на горі. Але стійте тепер перед нашими ворогами і воюйте з ними, і після цього спокійно візьмете здобич.
19 Ще коли Юда закінчував, ось показалася якась частина, виглядаючи з-за гори.
20 І вона побачила, що ті повернулися і запалюють табір, бо дим, який показався, явним зробив те, що сталося.
21 Вони ж, бачачи це, сильно перелякалися. І, бачачи, що і табір Юди на рівнині готовий до боротьби,
22 усі втекли до землі чужоземців.
23 А Юда повернувся на пограбування табору, і вони взяли багато золота, срібла, синьої тканини, морської багряниці й велике багатство.
24 І, повернувшись, співали й благословили до неба, тому що добре, бо Його милосердя навіки.
25 І в той день було велике спасіння для Ізраїля.
26 А ті з чужоземців, які врятувалися, прийшовши, сповістили Лисієві про все, що трапилося.
27 Він же, почувши, замішався і підупав, бо з Ізраїлем сталося не те, що він бажав, і вийшло не те, що йому заповів цар.
28 І в наступному році він зібрав шістдесят тисяч вибраних мужів і п’ять тисяч коней, щоб воювати проти них.
29 І вони прийшли до Ідумеї і отаборилися у Ветсурах, а Юда зустрів їх з десятьма тисячами мужів.
30 І він побачив сильний табір, помолився і сказав: Благословенний, Ти, Спасителю Ізраїля, що знищив напад сильного рукою Твого раба Давида і видав табір чужоземців у руки Йонатана, сина Саула, і того, що носив його зброю.
31 Замкни цей табір у руці Твого народу Ізраїля, і хай застидаються їхньою силою і конем.
32 Дай їм страх і розтопи сміливість їхньої сили, і хай будуть захитані їхньою руїною.
33 Скинь їх мечем тих, що Тебе люблять, і Тебе хвалитимуть у піснях усі, що знають Твоє Ім’я.
34 І вони зійшлися в битві разом, і полягло з табору Лисія до п’яти тисяч мужів, і впали перед ними.
35 А Лисій, бачачи свої війська, що вони налаштовані до відступу, а що в Юди була сміливість, і що вони готові чи жити, чи померти із честю, відійшов до Антіохії і найняв численних чужоземців, щоб знову піти на Юдею.
36 А Юда і його брати сказали: Ось наші вороги побиті, підімо очистити святе і обновити!
37 І весь збір зібрався, і вони пішли на гору Сіон.
38 І побачили святощі спустошеними, жертовник опоганений, спалені двері й у дворах — рослини, що виросли, наче в лісі чи наче на одній з гір, і розбиті склади.
39 І вони роздерли свій одяг, і заголосили великим плачем, поклали попіл,
40 упали долілиць до землі й затрубили трубами на знак і заволали до неба.
41 Тоді Юда наказав мужам воювати проти тих, що у твердині, аж доки святе не очиститься.
42 І він вибрав священиків без вади, що бажали закону,
43 і вони очистили святе та забрали каміння опоганення на нечисте місце.
44 І вчинили раду про опоганений жертовник всепалення, що з ним зробити.
45 І випала в них добра рада його знищити, щоби часом не було їм на погорду, що його опоганили народи. І вони знищили жертовник,
46 і відклали каміння на горі дому у вигідному місці, доки не прийде пророк, що заповість про них.
47 І взяли цілі камені за законом, і збудували новий жертовник — такий, як попередній.
48 І збудували святе та середину дому, поблагословили двори,
49 зробили новий святий посуд і внесли світильник, кадильний жертовник і стіл до храму.
50 І принесли ладан на жертовнику, і запалили лампади, що на світильнику, і світили у храмі.
51 І поставили на столі хліби та повісили завісу. І закінчили всі діла, які робили.
52 І на двадцять п’ятий день дев’ятого місяця, це місяць хаселев, сто сорок восьмого року, вони встали вранці
53 й принесли жертву за законом на новому жертовнику для всепалень, який вони зробили.
54 Згідно із часом і днем, в який його опоганили народи, у той він був відновлений з піснями, гуслами, арфами і цимбалами.
55 І весь народ упав долілиць, вони поклонилися і поблагословили до неба Того, Хто давав їм успіх.
56 І зробили обновлення жертовника вісім днів, і принесли всепалення з радістю, і принесли жертву спасіння та похвали.
57 І прикрасили те, що перед лицем храму, золотими вінками і малими щитами, обновили двері, склади і поставили двері.
58 І велика радість була в народі, і відвернули погорду народів.
59 І постановив Юда, його брати і весь збір Ізраїля, щоб святкувати дні обновлення жертовника у своїх часах, рік за роком вісім днів, від двадцять п’ятого дня місяця хаселева, з радістю і веселістю.
60 І спорудили в той час довкола гори Сіон високі мури і сильні вежі, щоб, прийшовши, народи їх не потоптали, як зробили перед тим.
61 І поставили там силу, щоб його охороняти, і укріпили його, щоби берегти Ветсуран, аби народ мав твердиню перед обличчям Ідумеї.
Перша книга Макавеїв, 4 глава