1 І Йонатан побачив, що йому час сприяє, і вибрав мужів, і послав до Риму, щоб поставити і відновити з ними дружбу.
2 І до Спартіяти та інших місць він послав подібне послання.
3 І пішли до Риму, і ввійшли до булевтерія, і сказали: Священик Йонатан і юдейський народ послали нас відновити нам дружбу і союз згідно з попереднім.
4 І дали їм листи до них за місцем, щоб послали їх у землю Юди з миром.
5 Ось це — відпис листів, які написав Йонатан до спартіятів:
6 Йонатан первосвященик, старійшина народу, священики і решта юдейського народу братам-спартіятам, радіти!
7 Ще раніше були послані листи до Онія, первосвященика, від Арея, що царював у вас, бо ви є нашими братами, як і вказує лист.
8 І Оній прийняв посланого чоловіка славно, і взяв листи, в яких говорилося про союз і дружбу.
9 Тож і ми, не потребуючи цих, бо маємо потіху — святі книги, що в наших руках,
10 ми намагалися послати до вас, щоб відновити братерство і дружбу, аби вас не відчужити. Адже багато часу минуло, відколи ви до нас послали.
11 Отже, ми в кожному часі безперервно у святах та інших відповідних днях згадуємо вас у жертвах, які ми приносимо, і в молитвах, як належиться і годиться згадувати братів.
12 Радіємо ж вашою славою.
13 А нас оточили численні журби і численні війни, і проти нас воювали царі, що довкола нас.
14 Але ми не бажали докучати вам та іншим союзникам і нашим друзям у цих війнах.
15 Адже ми маємо з неба допомогу, що нам допомагає, і ми врятувалися від наших ворогів, і наші вороги були впокорені.
16 Отже ми обрали Нуминія, сина Антіоха, і Антипатра, сина Ясона, і ми послали до римлян, щоб відновити з ними дружбу і попередній союз.
17 І ми заповіли їм і до вас піти, поцілувати вас і віддати вам від нас листи про відновлення і наше братерство.
18 Тепер же добре зробите, коли нам на це відповісте.
19 А це відпис листів, які вони послали до Онія:
20 Арей, цар спартіятів, Онії, великому священикові, радіти!
21 Знайдено в писанні про спартіятів і юдеїв, що вони є братами, і що є з роду Авраама.
22 І тепер, відколи ми про це довідалися, добре вчините, коли напишете нам про ваш мир,
23 і ми ж вам написали: Ваша худоба і ваше майно — наше, а наше є ваше. Тож ми заповіли, щоб сповістили вам про це.
24 І почув Йонатан, що володарі Димитрія послали з великою силою, більшою за попередню, щоб воювати з ним.
25 І він піднявся з Єрусалима і зустрів їх в околиці Аматіта. Бо він не дав їм часу ввійти до його країни.
26 І він послав розвідників до їхнього табору, і вони повернулися і сповістили йому, що вночі й таким чином готуються напасти на них.
27 А коли зайшло сонце, Йонатан заповів тим, що з ним, не спати і бути при зброї, щоб приготуватись до битви впродовж усієї ночі, і поставив передовий пост довкола табору.
28 А вороги почули, що приготувався Йонатан, і ті, що з ним, до битви, і перелякалися, і жахнулися своїм серцем, і запалили вогні у своєму таборі.
29 А Йонатан і ті, що з ним, не взнали аж до ранку, бо бачили світильники, що горіли.
30 І погнався Йонатан за ними, та не захопив їх, бо вони перейшли ріку Елевтерій.
31 І відхилився Йонатан до Аравів, що звалися Завадеї, побив їх і взяв їхню здобич.
32 І, осідлавши коня, прибув до Дамаску і проходив усю країну.
33 І Симон вийшов і пройшов аж до Аскалона і до близьких твердинь, і відхилився до Йоппії та її захопив.
34 Бо він почув, що бажають передати твердиню тим, що з Димитрієм. І він там розмістив військову частину, щоб її стерегли.
35 І Йонатан повернувся, і зібрав старійшин народу, і вчинив з ними раду, щоби збудувати твердині в Юдеї
36 і підвищити стіни Єрусалима та сильно піднести висоту між твердинею і містом, аби її відділити від міста, щоб вона була окремою, щоб не купували і не продавали.
37 І зібралися будувати місто, та впав мур біля потоку, що зі сходу, і він приготував те, що звалося Хафената.
38 І Симон збудував Адіду в Сефилі, укріпив її і поставив брами та засуви.
39 І Трифон бажав царювати в Азії, і покласти діадему, і простягнути руку на царя Антіоха.
40 Та він остерігався, щоби часом йому не перешкодив Йонатан, і аби часом не воював проти нього, і шукав спосіб, аби його схопити, щоб убити. Тож він, піднявшись, пішов до Ветсана.
41 А Йонатан вийшов йому назустріч із сорока тисячами вибраних до лав чоловік, і прийшов до Ветсана.
42 Трифон побачив, що він є з великою силою, і не зважився простягнути на нього руки.
43 І прийняв його славно, і представив його всім своїм друзям, дав йому дари і заповів своїм друзям та своїм силам, щоб слухалися його, як його самого.
44 І він сказав Йонатанові: Навіщо ти потрудив увесь цей народ, коли не налягає на нас війна?
45 Тож тепер пошли їх до їхніх домів, а вибери собі декілька мужів, які будуть з тобою, і йди зі мною до Птолемаїди, і я тобі передам її і решту твердинь, інші сили і все, що на потребу, і, повернувшись, підемо. Адже через це я прийшов.
46 І він, повіривши йому, зробив так, як той сказав, і відіслав сили, і вони повернулись у землю Юди.
47 А він залишив із собою три тисячі мужів, з яких дві тисячі покинув у Галилеї, а тисяча пішла з ним.
48 Коли ж Йонатан увійшов до Птолемаїди, то птолемейці замкнули брами і схопили його і всіх, що ввійшли з ним, убили мечем.
49 І Трифон послав сили та кінноту до Галилеї та на велику рівнину, щоб вигубити всіх, що з Йонатаном.
50 А вони довідалися, що він був схоплений, і загинув він і ті, що з ним, і підбадьорили себе, і пішли разом, готові до бою.
51 І ті, що гналися, побачили, що це за душу свою, і вони повернулися.
52 І всі пішли з миром у землю Юди, та оплакали Йонатана і тих, що з ним, і дуже злякалися. І весь Ізраїль оплакав великим плачем.
53 І всі народи, що довкола, намагалися їх вигубити, бо сказали: Не мають володаря і помічника. Тож тепер воюватимемо проти них і вигубимо з-поміж людей пам’ять про них!
Перша книга Макавеїв, 12 глава