1 І цар Єгипту зібрав сили, численні, як пісок, що на березі моря, і багато кораблів, і намагався захопити царство Олександра підступно та приєднати його до свого царства.
2 І він вийшов до Сирії з мирними словами, і йому відкривали ті, що в містах, і його зустрічали, оскільки був наказ царя Олександра зустріти його, бо він був його тестем.
3 Коли ж Птоломей входив до міст, то призначав охорону сили в кожному місті.
4 А як він наблизився до Азота, показали йому спалений храм Даґона, Азот і його знищені довколишні міста, покинуті тіла і спалених, які згоріли на війні, бо вони зробили з них купи на його шляху.
5 І розповідали цареві, що зробив Йонатан, аби на нього накласти вину. Та цар мовчав.
6 Йонатан зустрів царя в Йоппії зі славою, і поцілувалися навзаєм, і там спали.
7 І пішов Йонатан із царем аж до ріки, що називається Елевтер, і повернувся в Єрусалим.
8 А цар Птоломей запанував прибережними містами аж до Селевкії, що на узбережжі, і виношував на Олександра злі задуми.
9 І він послав послів до царя Димитрія, кажучи: Приходь! Укладемо між собою завіт і дам тобі мою дочку, яку мав Олександр, і царюватимеш над царствами твого батька.
10 Бо я розкаявся, що дав йому свою дочку, тому що він намагався мене вбити.
11 І він скидав на нього вину через те, що забажав його царства.
12 І, забравши свою дочку, дав її Димитрієві та відчужився від Олександра, і явною стала їхня ворожнеча.
13 І Птоломей увійшов до Антіохії і поклав діадему Азії. І поклав дві діадеми на свою голову, Азії і Єгипту.
14 А цар Олександр у той час був у Кілікії, бо відлучилися ті, що з тих місць.
15 І Олександр почув і виступив проти нього війною. І Птоломей вивів і зустрів його із сильною рукою, і його прогнав.
16 Тож Олександр утік до Аравії, щоб там переховуватися, а цар Птоломей піднявся.
17 І Завдіїл, араб, відрубав голову Олександра, і послав Птоломеєві.
18 І цар Птоломей помер третього дня, і ті, що були в його твердинях, загинули від тих, що у твердинях.
19 І зацарював Димитрій сто шістдесят сьомого року.
20 У ті дні Йонатан зібрав тих, що з Юдеї, аби воювати проти твердині, що в Єрусалимі, і зробили проти неї численні машини.
21 Та деякі беззаконні мужі, що ненавиділи свій народ, пішли до царя і сповістили йому, що Йонатан обложив твердиню.
22 І він, почувши, розлютився. А як почув, то відразу, засідлавши коня, попрямував до Птолемаїди і написав Йонатанові, щоб він не облягав, і щоб він зустрівся з ним у Птолемаїді якнайшвидше, аби переговорити.
23 Коли почув Йонатан, то він наказав облягати, і вибрав старійшин Ізраїля і священиків, і дав себе в біду.
24 І взявши срібло, золото, одяг та інші численні дари, він пішов до царя до Птолемаїди і знайшов милість перед ним.
25 І наговорювали на нього деякі безбожні, що з народу.
26 Та цар зробив йому так, як учинили йому ті, що перед ним, і підніс його перед усіма своїми друзями,
27 і надав йому первосвященство і все інше, що мав, попередню пошану, і поставив його між першими друзями.
28 І Йонатан попросив царя зробити Юдею, три володіння та Самарію без податку і обіцяв йому триста талантів.
29 Цар прийняв і написав Йонатанові послання про це все, що мали такий зміст:
30 Цар Димитрій братові Йонатанові та юдейському народові, радіти!
31 Відпис листа, який ми написали Ластенові, нашому кровному про вас, ми написали і до вас, щоб ви знали.
32 Цар Димитрій батькові Ластенові, радіти!
33 Народові юдеїв, нашим друзям і тим, що бережуть те, що до нас справедливе, ми судили зробити добро задля їхньої зичливості до нас.
34 Ми їм затвердили околиці Юдеї і три володіння: Аферему, Лудду та Раматаїм, і всі підвладні їм території додано Юдеї від Самарії для всіх, що приносять жертву до Єрусалима, замість царського податку, який цар брав від них раніше кожного року з плодів землі та овочів.
35 І інше, що належиться нам відтепер з десятин і податків, що нам належаться і з того, що за сіль і чавило, що нам належаться за вінці, усе ми їм уступили.
36 І не буде відмінене жодне із цих відтепер і на весь час.
37 Тож тепер постарайтеся виконати цей відпис, і нехай буде дано Йонатанові, і нехай буде поставлено на святій горі на шанованому місці.
38 І цар Димитрій побачив, що земля втихомирилася перед ним, і що нічого йому не противиться, і він відпустив усі свої сили, кожного до свого місця, за винятком чужих сил, які найняв з островів народів. Та проти нього ворогували всі сили, що від батьків.
39 А Трифон був першим при Олександрі й побачив, що всі сили бурмотять проти Димитрія, і він пішов до Імалкуя Аравійського, який годував Антіоха, сина Олександра.
40 І він наполягав на нього, щоби його він передав йому, аби він царював замість свого батька. І він сповістив йому, що наказав Димитрій, і ворожнечу, якою ворогують проти нього його сили, і залишився там багато днів.
41 І Йонатан послав до царя Димитрія, щоб вигнав тих, що у твердині з Єрусалима і тих, що у фортецях, бо вони воювали проти Ізраїля.
42 А Димитрій послав до Йонатана, кажучи: Не лише це зроблю тобі й твоєму народові, але й вельми прославлю [1] тебе і твій народ, якщо настане сприятливий час.
43 Тож тепер правильно вчиниш, коли пошлеш мені мужів, що воюватимуть зі мною, бо всі мої сили відступили.
44 І Йонатан відіслав йому до Антіохії три тисячі мужів, сильних міццю, і вони прийшли до царя, і цар зрадів їхнім приходом.
45 І зібралися ті, що з міста, посеред міста, якихось сто двадцять тисяч чоловік, і бажали вбити царя.
46 І цар втік у двір, і захопили ті, що з міста, дороги міста, і почали воювати.
47 І цар закликав юдеїв на допомогу, і зібралися всі разом до нього, і розсипалися по місті та вбили по місті в той день, якихось сто тисяч.
48 І вони спалили місто та взяли велику здобич у той день, і врятували царя.
49 І побачили ті, котрі з міста, що юдеї заволоділи містом, як і порадили, і ослабли своїми розумами, і заголосили до царя з благанням, кажучи:
50 Дай нам правиці, і хай юдеї перестануть воювати проти нас і міста.
51 І вони кинули зброю і зробили мир. І юдеї прославилися перед царем і перед усіма, що в його царстві. І вони прославилися в його царстві та повернулися в Єрусалим, маючи велику здобич.
52 І цар Димитрій сів на престолі свого царства, і земля заспокоїлася перед ним.
53 Та він обманув у всьому, що сказав, і відчужився від Йонатана та не віддав за добродійства, які той йому віддав, і сильно його пригнобив.
54 Після цього повернувся Трифон і Антіох, мала дитина, з ним. І він зацарював, і поклав на себе діадему.
55 І зібралися до нього всі сили, яких Димитрій розсіяв, і вони воювали проти нього, тож він утік і відступив.
56 А Трифон взяв звірів і заволодів Антіохією.
57 І написав Антіох молодший Йонатанові, кажучи: Ставлю тебе первосвящеником і призначую тебе над чотирма володіннями, і щоб ти був другом царя.
58 І послав йому золотий посуд і служіння, і дав йому владу пити із золотого, бути в багряниці й мати золотий браслет.
59 А його брата Симона він поставив правителем від драбини Тира аж до границь Єгипту.
60 І Йонатан вийшов, і проходив по другому березі ріки і через міста, і зібралася до нього вся сила Сирії на союзників. І він прийшов до Аскалона, і зустріли його славно ті, що з міста.
61 І відійшов звідти до Ґази, і замкнулися ті, що з Ґази, і він її обложив довкола і спалив окружні її міста вогнем та їх пограбував.
62 І прохали ті, що з Ґази Йонатана, і він дав їм правиці [2] , та забрав синів їхніх володарів, як заручників, і відіслав їх у Єрусалим. І він пройшов країну аж до Дамаску.
63 І почув Йонатан, що володарі Димитрія в Кидесі, що в Галилеї, з великою силою, що вони бажають його усунути з країни,
64 і він їх зустрів, а свого брата Симона залишив у країні.
65 І прибув Симон до Ветсури, і воював проти неї багато днів, і замкнув їх.
66 І благали його прийняти правиці [3] , і він їм дав. Та він вигнав їх звідти, заволодів містом і поставив у ній охорону.
67 І Йонатан та його табір отаборилися біля води Ґеннисар. І встали вранці до рівнини Асор.
68 І ось табір чужинців їх зустрів на рівнині та зробили проти них засідку в горах, вони ж зустріли напроти.
69 А засідки встали зі своїх місць і виступили до бою.
70 І втекли всі ті, що з Йонатаном, і жоден не залишився з них, окрім Маттатія, сина Апсалома, і Юди, сина Халфія, володарів військових сил.
71 І Йонатан роздер свій одяг, поклав землю на свою голову і помолився.
72 І повернувся до них під час бою, і відвернув їх, і вони втекли.
73 І побачили ті, що від нього втекли, і вони повернулися до нього, і гналися з ним аж до Кедеса, аж до їхнього табору, де й отаборилися.
74 І впало із чужинців у той день, якихось три тисячі чоловік. І Йонатан повернувся в Єрусалим.
Перша книга Макавеїв, 11 глава