1 І сталося, після того, як здобув перемогу Олександр, син Филипа Македонського, який вийшов із землі Хеттім, і розгромив Дарія, царя персів та мідійців, і зацарював замість нього, спочатку над Елладою. [1]
2 І він учинив багато воєн, захопив твердині й вигубив царів землі.
3 Він пройшов аж до країв землі та взяв здобич багатьох народів. І земля втихомирилася перед ним, і він піднявся, і його серце піднялося.
4 І він зібрав дуже велику силу [2] , і панував над країнами народів і тиранів, і вони були йому за данників.
5 І після цього він упав на ліжко, і збагнув, що помирає.
6 І він покликав своїх славних рабів, що були виховані з ним від молодості, і поділив для них своє царство ще при своєму житті.
7 І Олександр царював дванадцять років, і помер.
8 І до влади прийшли його слуги, кожний на своєму місці.
9 І всі поклали на себе корони після його смерті, — вони та їхні сини після них багато років, і наповнили землю злом.
10 І з них вийшов грішний корінь — Антіох Епіфан, син царя Антіоха, який був порукою Риму. Він зацарював у сто тридцять сьомому році царства Еллінів.
11 У ті дні вийшли з Ізраїля беззаконні сини і переконали багатьох, кажучи: Підімо і вчинимо завіт з народами, що довкола нас, бо відколи ми від них відділилися, на нас найшло багато зла.
12 І слово було добрим в їхніх очах,
13 і так забажали деякі з народу, і пішли до царя, і він дав їм владу чинити заповіді поган.
14 І вони збудували спортзал в Єрусалимі за законами поган,
15 і приховали своє обрізання, і відступили від святого завіту, і запряглися з поганами, і вдалися чинити зло.
16 І закріпилося царство перед Антіохом, і він почав царювати над єгипетською землею, щоби панувати над двома царствами.
17 І він увійшов до Єгипту з великим народом, з колісницями, слонами і великим озброєнням,
18 і розпочав війну з Птоломеєм, царем Єгипту. І Птоломей відвернувся від його обличчя, і втік, і впало багато ранених.
19 І вони захопили сильні міста в єгипетській землі, і він захопив здобич у єгипетській землі.
20 І після того, як він побив Єгипет у сто сорок третьому році, Антіох повернувся і пішов проти Ізраїля і проти Єрусалима з важко озброєним народом.
21 І він увійшов до святилища в гордості та взяв золотий жертовник, лампади світильника і весь його посуд,
22 і стіл покладання, чаші, чашки, золоті кадильниці, завісу, вінці й золоту прикрасу, що на лицевій стороні храму, і все розбив.
23 І взяв срібло, золото і дорогоцінний посуд, і взяв сховані скарби, які знайшов.
24 І, взявши все, повернувся до своєї землі й скоїв убивство та виказав велику гордість.
25 І був великий плач в Ізраїлі на кожному їхньому місці.
26 І застогнали володарі та старійшини, ослабіли дівчата та юнаки, і краса жінок змінилася.
27 Усякий жених підняв плач, та, що сиділа у весільній кімнаті, була в жалобі.
28 І земля затремтіла під тими, що жили на ній, і кожний дім Якова одягнувся в сором.
29 Після періоду двох років цар послав володаря над даниною до міст Юди, і він прийшов у Єрусалим з великим народом.
30 І сказав їм слова мирні в омані, і йому повірили. Та він раптово напав на місто і побив його великою поразкою, і загинуло багато народу Ізраїля.
31 І він узяв здобич у місті, і спалив його вогнем, і знищив його доми та стіни довкола.
32 І взяли в полон жінок та дітей, і успадкували худобу.
33 І відбудували місто Давида з великою та сильною стіною, сильними баштами, і було їм за твердиню.
34 І помістили туди грішний народ, беззаконних мужів, і вони закріпилися в ній.
35 І зробили склади зброї та їжі, і, зібравши здобич Єрусалима, поклали там і стали великою пасткою.
36 І це було засідкою для святині й поганим дияволом для Ізраїля постійно.
37 І пролили невинну кров довкола святині та опоганили святиню.
38 І через них втекли ті, що жили в Єрусалимі, і він став помешканням для чужинців. І став чужим через своїх мешканців, і його діти покинули його.
39 Його святиня була спустошена, наче пустеля, його свята повернені в плач, його суботи — в погорду, його пошана — на пониження.
40 За його славою виповнилося його безчестя, і його звеличення повернулося на плач.
41 І цар написав усьому своєму царству, щоб усі були одним народом
42 і залишили кожний свій закон. І всі народи сприйняли це за словом царя.
43 І численні з Ізраїля виявили прихильність до його служіння, принесли жертву ідолам і опоганили суботу.
44 І цар послав книги через посланців у Єрусалим і в міста Юди, щоб пішли за законами чужинців землі,
45 і припинили всепалення, жертву і жертви виливання у святині, і опоганювали суботи та свята,
46 сквернили святиню і святих,
47 щоби збудували вівтарі, площі й ідольські святині та приносили в жертву свиняче і нечистих тварин,
48 і залишали своїх синів необрізаними, щоб опоганювали свої душі всякою нечистотою та поганню,
49 аби забули закон і змінили всі заповіді.
50 А хто лиш не вчинить за словом царя, нехай помре!
51 Згідно з усіма цими словами він написав до всього свого царства, настановив наглядачів над усім народом і заповів містам Юди приносити жертви місто за містом.
52 І зібралися численні з народу до них, кожний, що покидав закон, і робили зло на землі,
53 й загнали Ізраїль у таємні місця в усяке їхнє сховище.
54 І на п’ятнадцятий день хаселева сто сорок п’ятого року він збудував гидоту спустошення на жертовнику. І в містах Юди довкола збудували жертовники.
55 І біля дверей домів, і на вулицях кадили.
56 І книги закону, які знайшли, подерши, спалили у вогні.
57 І де знаходилася в когось книга завіту, і якщо хтось дотримується закону, то присуд царя — його смерть.
58 За своєю силою чинили Ізраїлеві, тим, кого знаходили, за кожним місяцем і місяцем у містах.
59 І на двадцять п’ятий день місяця приносили жертву на вівтарі, який був на жертовнику.
60 І жінок, що обрізували своїх дітей, вони вбили за наказом
61 і повісили дітей на їхні шиї, і їхні доми, і тих, що обрізали.
62 І багато в Ізраїлі скріпилися і підсилилися в собі не їсти нечистого,
63 і обрали смерть, щоб не опоганитися їжею і не опоганити святий завіт, і померли.
64 І був дуже великий гнів на Ізраїлі.
Перша книга Макавеїв, 1 глава