1 А далі, брати, просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб так, як прийняли ви від нас, яким чином вам поводитися і догоджати Богові, — саме так ви й поводитеся, аби ви все більше в цьому зростали.
2 Бо знаєте, які вказівки дали ми вам у Господі Ісусі.
3 Це ж воля Божа — ваше освячення, щоб ви берегли себе від розпусти,
4 щоб кожний з вас умів свої посудини берегти у святості й честі,
5 а не в пожадливій похоті, як язичники, котрі не знають Бога.
6 Не чиніть насильства і не кривдьте ні в чому свого брата, бо Господь є месником за все це, як раніше ми вам говорили й засвідчили.
7 Адже Бог покликав нас не до нечистоти, а до освячення.
8 Тому-то, хто це відкидає, не людину зневажає, а Бога, Який дав нам Свого Святого Духа.
9 Про братолюбство немає потреби писати вам, бо ви самі Богом навчені любити один одного,
10 адже те й робите всім братам, які перебувають у всій Македонії. Просимо вас, брати, аби ви в цьому все більше зростали
11 і пильно дбали про те, щоби жити спокійно і робити свою справу, працювати своїми власними руками, як ми вам звеліли,
12 щоб ви гідно поводилися перед чужими і ні в чому не мали нестатків.
13 Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про померлих, аби не сумували, як інші, котрі не мають надії.
14 Бо коли віримо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Ним.
15 Це говоримо вам Словом Господнім: що ми, живі, які залишимося до приходу Господнього, не випередимо померлих.
16 Адже Сам Господь з наказом, при голосі архангела і при Божій сурмі, зійде з неба, — і першими воскреснуть померлі в Христі.
17 Потім ми, живі, які залишимося, разом з ними будемо підхоплені на хмари, на зустріч з Господом у повітрі, — і так завжди будемо з Господом.
18 Тому потішайте одне одного цими словами.
Перше послання св. апостола Павла до солунян, 4 глава