1 А щодо ідольських жертв, розуміємо, що ми всі маємо знання. Проте знання приводить до зарозумілості, а любов збудовує!
2 Якщо хто вважає, ніби щось знає, то він нічого не знає так, як належить знати.
3 Але хто любить Бога, той був пізнаний Ним.
4 Адже про їжу, яка приноситься в жертву ідолам, знаємо, що ідол у світі — ніщо, і немає іншого Бога, крім Єдиного.
5 Якщо і є так звані боги чи то на небі, чи то на землі, оскільки є багато богів і багато володарів,
6 то для нас один Бог — Отець, від Якого походить усе, і для Якого є ми, і один Господь — Ісус Христос, через Якого все, і ми через Нього. [І один Святий Дух, в Якому — усе; і ми є в Ньому].
7 Та не у всіх таке знання. Адже деякі, призвичаївшись до ідолів, ще й досі їдять так, наче споживають ідольські жертви, і їхнє сумління, будучи немічним, опоганюється.
8 Їжа не наближає нас до Бога, бо коли не їмо, нічого не втрачаємо, і коли їмо, нічого не набуваємо.
9 Та вважайте, щоби це ваше право якось не стало причиною спотикання для немічних.
10 Адже коли хто бачить, як ти, маючи знання, перебуваєш в ідольській святині, — то хіба його сумління, яке є немічне, не буде заохочене їсти ідольські жертви?
11 І через твоє знання загине немічний брат, за якого Христос помер.
12 Таким чином, коли ви грішите проти братів, вражаючи їхнє немічне сумління, ви грішите проти Христа.
13 Отже, якщо їжа спокушує мого брата, не їстиму м’яса повіки, щоб не спокусити мого брата.
Перше послання св. апостола Павла до коринтян, 8 глава