1 Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин — з нащадків Авраама, з Веніаминового племені.
2 Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, коли він скаржиться Богові на Ізраїль:
3 Господи, повбивали Твоїх пророків, порозбивали Твої жертовники, а я залишився сам; шукають і моєї душі!
4 І що ж каже йому Бог у відповідь? Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, які не схилились на коліна перед Ваалом.
5 Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок.
6 Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом].
7 І що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, але одержали вибрані; інші ж стали закам’янілими,
8 як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: щоб очі не бачили і вуха щоб не чули, — аж до нинішнього дня.
9 Давид каже: Нехай стане їхня їжа сильцем, пасткою і спокусою — на відплату їм!
10 Хай їхні очі стануть темними, щоб не бачили, нехай їхня спина завжди буде зігнута!
11 Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів.
12 Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота!
13 Кажу вам, язичникам: Оскільки я є апостол для язичників, то прославляю моє служіння;
14 може, цим я викличу ревність своїх рідних за тілом і спасу декого з них.
15 Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?
16 Якщо перший сніп святий, то й тісто святе; і якщо корінь святий, то й гілля святе.
17 Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева,
18 то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе.
19 Скажеш: Галузки відламано, щоб я прищепився.
20 Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.
21 Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить.
22 Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний.
23 Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити.
24 Тому що коли ти, відтятий від дикої за своєю природою оливки, був проти природи прищеплений до доброї оливки, — то наскільки легше будуть прищеплені до своєї ж оливки вони, природні?
25 Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запеклим, доки не ввійде повнота язичників.
26 Таким чином, весь Ізраїль спасеться, як написано: Визволитель прийде із Сіону, Він відверне безбожність від Якова.
27 Ось їм від Мене Завіт, коли усуну їхні гріхи!
28 Тож згідно з Євангелієм вони — вороги задля вас, а згідно з обранням — улюблені задля батьків.
29 Адже Боже покликання та дари — непохитні.
30 Бо як ви колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
31 так і вони нині не покорилися задля милосердя над вами, щоб тепер і вони самі були помилувані.
32 Тож Бог замкнув усіх у непокорі, щоб усіх помилувати.
33 О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!
34 Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
35 Хіба хтось дав Йому щось наперед, щоб воно було повернуто йому назад?
36 Адже все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.
Послання св. апостола Павла до римлян, 11 глава