1 Через кожні сім років здійснюватимеш прощення.
2 Ось заповідь стосовно прощення: Простиш кожний особистий борг, який винен тобі ближній, і не вимагатимеш його від свого брата, бо оголошено прощення задля Господа, твого Бога.
3 Від чужинця можеш вимагати повернення того, що в нього буде твого; братові ж своєму простиш борг, який він тобі винен.
4 Адже так серед тебе не буде нужденного, оскільки Господь, твій Бог, неодмінно поблагословить [1] тебе на землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі в спадщину, щоб ти володів нею,
5 якщо ти тільки справді будеш слухатися [2] голосу Господа, вашого Бога, щоб дотримуватися всіх цих заповідей, які я тобі сьогодні заповідаю, і виконувати їх.
6 Адже Господь, твій Бог, поблагословив тебе, як Він і сказав тобі, — і ти даватимеш позики багатьом народам, а сам не братимеш позик; пануватимеш над багатьма народами, а над тобою не пануватимуть.
7 Якщо ж в одному з твоїх міст в землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі, хтось із твоїх братів серед тебе буде нужденний, то не чини свого серця нечуйним і не замикай своєї руки перед своїм нужденним братом.
8 Обов’язково відкрий [3] йому свої руки, неодмінно позич [4] йому, чого б він не потребував, відповідно до його потреби.
9 Остерігайся, щоб у твоєму серці не з’явилася прихована думка, беззаконня, — мовляв, наближається сьомий рік, рік прощення, — і твоє око буде недобрим до твого нужденного брата, і ти не даси йому, а він заволає проти тебе до Господа, — і на тобі буде великий гріх.
10 Обов’язково дай [5] йому і неодмінно позич [6] йому, чого б він не потребував. І коли даватимеш йому, не засмучуйся своїм серцем, бо Господь, твій Бог, поблагословить тебе за це в усіх твоїх ділах і в усьому, до чого ти прикладеш свою руку.
11 Адже нужденний не переведеться на землі. Тому я тобі заповідаю виконувати це слово, кажучи: Обов’язково відкрий [7] свої руки своєму убогому і нужденному братові, який житиме на твоїй землі!
12 Якщо ж твій брат, єврей чи єврейка, буде проданий тобі, то нехай він служить тобі шість років, а на сьомий відпустиш його від себе на волю.
13 Коли ж відпускатимеш його від себе на волю, не відпускай його з нічим.
14 Обов’язково споряди його припасами на дорогу [8] зі своїх овець, зі свого збіжжя та зі своєї виноградної давильні. Як Господь, твій Бог, поблагословив тебе, так даси йому.
15 Згадай, що ти був рабом у Єгипетській землі, і Господь, твій Бог, визволив тебе звідти. Тому я заповідаю тобі виконувати це слово.
16 Якщо ж він скаже тобі: Не піду я від тебе (бо він полюбив тебе й твій дім, бо йому добре при тобі),
17 то візьмеш шило й проколеш його вухо до дверей, — і він буде тобі рабом навіки. Так само вчиниш і зі своєю рабинею.
18 Хай для тебе не буде тягарем, коли вони будуть відпущені на волю, бо за шість років той раб відпрацював тобі річну платню наймита. І Господь, твій Бог, поблагословить тебе в усьому, що ти чинитимеш.
19 Посвятиш Господу, своєму Богові, кожного самця-первістка, який народиться у твоєї великої та дрібної худоби. Не будеш запрягати до роботи свого теляти-первістка й не будеш стригти первістка зі своїх овець.
20 Рік у рік ти й твоя сім’я споживатимете його перед Господом, своїм Богом, на місці, яке обере Господь, твій Бог.
21 Якщо ж у нього буде якась вада — кульгавість чи сліпота, або будь-яка інша погана вада, то не жертвуватимеш його Господу, своєму Богові.
22 З’їси його у своїх містах — нечистий серед вас та чистий однаково нехай їсть його, як сарну чи оленя.
23 Тільки крові не споживай, — вилий її на землю, як воду.
П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону, 15 глава