1 Отже, відкладіть усяке зло, усякий обман, лицемірство, заздрість та всілякі обмови
2 і, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння,
3 бо ви скуштували, що Господь добрий.
4 Приходьте до Нього — живого коштовного Каменя, знехтуваного людьми, але вибраного Богом.
5 І ви самі, немов живе каміння, збудовуйтеся в духовний дім, щоби бути святим священством, приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
6 Адже в Писанні зазначено: Ось, Я кладу на Сіоні Камінь наріжний, вибраний, коштовний, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!
7 Отже, для вас, які вірите, — дорогоцінність, а для тих, хто не вірить, — камінь, яким знехтували будівничі. Він став наріжним каменем,
8 і каменем спотикання, і скелею спокуси! Вони спотикаються, не вірячи в Слово; на це вони й поставлені.
9 А ви — рід вибраний, царське священство, святий народ, придбаний, аби звіщати чесноти Того, Хто вас покликав із темряви до дивного Його світла.
10 Ви колись були «ненарод», а тепер народ Божий; ви колись були «непомилувані», а тепер ви помилувані.
11 Улюблені, благаю вас, як чужинців і мандрівників, стримуватися від тілесних пожадливостей, які воюють проти душі,
12 мати добру поведінку серед язичників, щоби через те, за що вас обмовляють, мов злочинців, побачивши добрі діла, прославили Бога в день відвідин.
13 Отже, підкоріться всякій людській владі задля Господа, — чи цареві, як володареві,
14 чи правителям, як від Нього посланих, аби карати злочинців і хвалити тих, хто чинить добро.
15 Оскільки така Божа воля, щоб вони добрими вчинками приборкували неуцтво немудрих людей,
16 як вільні, — котрі не використовують свободу як прикриття для зла, — але як раби Божі.
17 Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, поважайте царя.
18 Слуги, із повним страхом коріться панам не тільки добрим та лагідним, а й прикрим.
19 Тому що це благодать [перед Богом], коли хто свідомо, задля Бога переносить злидні, страждаючи несправедливо.
20 Адже яка честь, коли зазнаєте покарання за провини? Але коли терпите й страждаєте, роблячи добро, — це благодать перед Богом.
21 На це ви були покликані, тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами.
22 Він не вчинив гріха, і не знайдено підступу в устах Його;
23 коли Його лихословили, Він не лихословив; страждаючи, не погрожував, а передавав Тому, Хто судить справедливо.
24 Він Сам Своїм тілом підняв наші гріхи на дерево, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; Його ранами ви оздоровлені.
25 Адже ви були як блукаючі вівці, а тепер повернулися до пастиря і наставника ваших душ.
Перше соборне послання св. апостола Петра, 2 глава