1 Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах.
2 Іван же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів
3 запитати Його: Чи Ти є Той, Хто йде, чи нам чекати іншого?
4 А Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите:
5 сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві встають, убогим звіщається Євангеліє;
6 щасливий той, хто не спокуситься через Мене.
7 Коли ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана: На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, яку хитає вітер?
8 Або що ходили побачити? Людину, вдягнену в м’які шати? Та ж ті, хто носить м’який одяг, живуть у царських палацах.
9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше, ніж пророка!
10 Це той, про кого написано: Ось Я посилаю Мого ангела перед Твоє обличчя, який приготує Тобі дорогу перед Тобою.
11 Запевняю вас: не було між народженими від жінок більшого за Івана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному більший від нього.
12 Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його.
13 Адже всі Пророки й Закон пророкували до Івана;
14 і коли хочете знати, він — Ілля, який має прийти.
15 Хто має вуха, нехай слухає.
16 З ким Мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, які сидять на майданах і гукають до інших,
17 кажучи: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали; ми голосили, та ви не ридали.
18 Бо прийшов Іван, який не їсть, не п’є, а вони кажуть: Біса має.
19 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а вони кажуть: Ось ця людина ненажера і п’яниця, друг митників та грішників. Тож виправдалася премудрість власними ділами.
20 Тоді почав [Ісус] докоряти містам, в яких сталося найбільше Його чудес, за те, що вони не покаялися:
21 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті чудеса, які сталися у вас, вони давно покаялися б у волосяниці та в попелі.
22 Однак кажу вам: Тиру й Сидону буде легше в день суду, ніж вам.
23 І ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду провалишся, бо коли би чудеса, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині.
24 Тож кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі.
25 Того часу, відповідаючи, Ісус сказав: Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.
26 Так, Отче, бо то було Тобі до вподоби.
27 Усе передав Мені Мій Отець, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син — і той, кому тільки бажає Син відкрити.
28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас!
29 Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам.
30 Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий.
Євангелія від св. Матвія, 11 глава