1 Цар Навуходоносор до всіх народів, племен, і язиків, що є в усій землі: Нехай мир вам помножиться!
2 Знаки і чуда, які зі мною зробив Всевишній Бог, були до вподоби переді мною, щоб вам сповістити,
3 які вони великі та сильні. Його царство, вічне царство, і його влада з роду в рід.
4 Я, Навуходоносор, був у моєму домі в добробуті та в процвітанні.
5 Я побачив сон, і він мене перелякав, і я жахнувся на моєму ліжку, і видіння моєї голови мене налякали.
6 І мною поставлено припис привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб сповістили мені пояснення сну.
7 І входили заклиначі, чаклуни, ґазарени, халдеї, і я виклав сон перед ними, та його пояснення вони мені не сповістили,
8 аж доки не прийшов Даниїл, ім’я якого Валтасар по імені мого бога, який має в собі святого Божого духа, і я перед ним виклав сон.
9 Валтасаре, володарю заклиначів, про якого я пізнав, що в тобі святий Божий дух і всяка таємниця тобі під силу, послухай видіння сну, який я побачив, і скажи мені його пояснення!
10 На моєму ліжку я бачив, аж ось дерево посеред землі, і його висота величезна.
11 Дерево стало великим і зміцнилось, і його висота досягла аж до неба, а його крона — до кінців усієї землі.
12 Його листя гарне, і його плід великий, і в ньому — пожива для всіх. І під ним поселялися дикі звірі, а на його галузках селилися птахи неба, і з нього годувалося всяке тіло.
13 Я бачив у нічному видінні на моєму ліжку, аж ось ір [1] , і Святий з неба зійшов,
14 і гучно закликав, і так сказав: Зрубайте дерево і відломіть його галузки, струсіть його листя і розсипте його плід! Хай будуть зрушені звірі, що під ним, і птахи з його галуззя!
15 Тільки залиште ріст його коріння в землі та в залізних і мідних оковах, і в зелені ззовні, і він спочине в небесній росі, а його частка зі звірами в траві землі.
16 Його серце відчужиться від людей, і йому буде дане серце звіра, і сім часів від нього будуть відчужені.
17 Слово через пояснення іра, і вирок — слово святих, щоб пізнали ті, які живуть, що Господь є Всевишній над людським царством, і кому тільки захоче, дасть його, і погорджене людьми підніме над ним.
18 Це сон, який побачив я, цар Навуходоносор, і ти, Валтасаре, скажи пояснення, бо всі мудреці мого царства не можуть пояснити мені його значення, ти ж, Даниїле, можеш, бо в тобі святий Божий дух.
19 Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, перебував у мовчанні якусь одну годину, і його роздуми бентежили його. Цар відповів і сказав Валтасарові: Сон і пояснення хай тебе не підганяє. Та Валтасар відповів і сказав: Пане, сон для тих, що тебе ненавидять, і його пояснення для твоїх ворогів.
20 Дерево, яке ти побачив, що стало великим і сильним, висота якого сягала до неба, а його крона — по всій землі,
21 його листя гарне та його плід численний, і в ньому їжа для всіх, — під ним жили дикі звірі, а в його галузках поселялися небесні птахи, —
22 є ти, царю! Адже ти став великим і сильним, і твоя велич стала великою, і досягла неба, а твоя влада — до кінців землі.
23 Оскільки цар побачив іра і Святого, Котрий сходив з неба і сказав: Зрубайте дерево і знищте його! Лише залиште ріст його коріння в землі і залізними та мідними кайданами, і в зелені надворі! І він проживатиме в росі неба, і його частка з дикими звірами, — аж до сімох часів будуть відчужені від нього!
24 Ось його пояснення, царю, і пояснення є Всевишнього, яке досягло мого пана царя:
25 тебе проженуть від людей, і твоє проживання буде з дикими звірами, і тебе годуватимуть травою, наче вола, і під росою неба проживатимеш, і сім часів зміняться над тобою, аж доки не пізнаєш, що Всевишній панує над людським царством, і кому тільки захоче, його дасть.
26 Оскільки ж сказали: Залиште ріст коріння дерева! — то твоє царство тобі залишиться, відколи тільки пізнаєш небесну владу.
27 Через це, царю, нехай моя рада буде тобі милою і очистить твої гріхи в співчутті й твої беззаконня в милосерді до бідних. Можливо Бог буде довготерпеливим до твоїх переступів.
28 Це все досягло царя Навуходоносора.
29 Після дванадцяти місяців у храмі свого царства у Вавилоні, проходжуючись,
30 цар відповів і сказав: Хіба це не є великий Вавилон, який я збудував у дім царства владою моєї сили на честь моєї слави?
31 Ще було слово на устах царя, був голос з неба: До тебе говорять, царю Навуходоносоре, від тебе минуло царство,
32 і тебе проженуть від людей, і твоє проживання — з дикими звірами, і тебе годуватимуть травою, наче вола, і сім часів зміняться над тобою, аж доки не пізнаєш, що Всевишній панує над царством людей, і якщо кому схоче, його дасть!
33 Цієї години сповнилося слово на Навуходоносорові, і він був прогнаний від людей і їв траву, наче віл, і його тіло було зрошуване росою з неба, аж доки його волосся не стало великим, як у левів, а його нігті, як у птахів.
34 Після закінчення днів я, Навуходоносор, підняв свої очі до неба, і мій розум повернувся до мене, і я поблагословив Всевишнього, — Того, Хто живе навіки, я хвалив, і прославив, бо Його влада — вічна влада, і Його царство з роду в рід,
35 і всі, що живуть на землі, за ніщо вважаються, і Він чинить за Своєю волею в небесній силі [2] та в поселеннях землі, і немає нікого, хто чинитиме опір Його руці та скаже Йому: Що Ти зробив?
36 У той час мій розум повернувся до мене, і я прийшов до честі мого царства, і мій вигляд повернувся до мене, і мої тирани, і мої вельможі мене шукали, і я скріпився на моє царство, і до мене повернулася надмірна велич.
37 Тож тепер я, Навуходоносор, хвалю, величаю і прославляю Царя неба, бо всі Його діла правдиві, а Його стежки — суд, і всіх тих, що ходять у гордості, Він може впокорити.
Книга пророка Даниїла, 4 глава