1 І було до мене Господнє слово, що промовляло:
2 Людський сину, розкажи оповідання, і скажи притчу до дому Ізраїля,
3 і скажеш: Так говорить Господь: Великий орел великокрилий, великих розмірів, повний кігтів, який має задум прибути до Лівану, і він взяв вибрані кедри,
4 м’які верхівки він зрізав і приніс їх у землю Ханаану, доставив їх до міста, оточеного мурами.
5 І він взяв з насіння землі, і дав його на плодовите поле біля великої води, поставив його на видному місці.
6 І воно зійшло, і стало немічним виноградником, малим за розмірами, непоказним. Його галузки — на ньому і його коріння було під ним. І він став виноградником, і випустив галузки, і простягнув свої гілки.
7 І був інший — великий, великокрилий орел з багатьма кігтями, і ось цей виноград, що сплетений з ним, і його коріння — до нього. І він підняв до нього свої галузки, щоб напоїти його разом із землею свого саду.
8 Він росте на гарній рівнині біля великої води, щоб випустити паростки і принести плід, аби стати великим виноградником.
9 Через це скажи: Так говорить Господь: Чи випрямиться? Чи не зігниє його м’яке коріння і плід, і чи не посохне все, що з нього виросло? І не потрібно могутнього плеча ні численного народу, щоби його вирвати з його корінням.
10 І ось він росте. Чи випрямиться? Хіба не засохне зовсім [1] , як тільки торкнеться до нього гарячий вітер? Разом зі своєю землею те, що сходить, засохне.
11 І до мене було Господнє слово, що промовляло:
12 Людський сину, скажи ж домові, що засмучує: Хіба ви не знаєте, що це було? Скажи: Коли прийде цар Вавилону проти Єрусалима, і візьме його царя та його володарів, і відведе їх до себе у Вавилон.
13 І візьме із царського насіння, і складе з ним завіт, і введе його в клятву. І візьме володарів землі,
14 щоби були на немічне царство, аби зовсім не піднеслися, щоби берегли його завіт і його дотримувалися.
15 І він відділиться від нього, щоб послати своїх послів до Єгипту, щоб дали йому коней і численний народ. Чи випрямиться? Чи врятується той, що чинить навпаки? І чи врятується той, хто переступає завіт?
16 Живу Я, — говорить Господь, — хіба не скінчиться посеред Вавилону в тому місці, де є цар, що його поставив, — той, хто зневажив Мою клятву, і хто переступив Мій завіт з ним.
17 І фараон не вчинить з ним війну великою силою ні численною юрбою, споруджуючи вали і будуючи машини для метання, щоб вигубити душі.
18 І він зневажив клятву, щоб переступити завіт, і ось Я дав Свою руку, і зробив йому це все. Хіба він врятується?
19 Через це скажи: Так говорить Господь: Живу Я, і Мій завіт, який він переступив, і Мою клятву, яку він зневажив, хіба не дам її на його голову.
20 І Я розтягну на нього сіть, і він упіймається в його пастці.
21 У кожному своєму бої впадуть від меча, а тих, що залишаться, Я розсію на всякий вітер. І пізнаєте, що Я, Господь, сказав!
22 Тому-то так говорить Господь: Я візьму вибрані кедри, з верхівки їхнього серця зрубаю і посаджу на високій горі.
23 І повішу його на високій горі Ізраїля, і насаджу, і випустить паростки, і зродить плід, і буде великим кедром, і під ним спочине всякий звір, і під його тінню спочине всякий птах, і його галуззя буде оновлене.
24 25 І всі дерева рівнини пізнають, що Я — Господь, Який понижає високе дерево та піднімає вгору понижене дерево, і Який висушує зелене дерево, і дає рости сухому дереву. Я, Господь, сказав і зроблю!
Книга пророка Єзекіїля, 17 глава