1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
Господи, Ти був для нас притулком із роду в рід.
Господи, Ти був для нас притулком із роду в рід.
2 Перш, ніж постали гори й були створені Земля і Всесвіт, від віку й до віку Ти є.
3 Ти не повертай людини до приниження. Ти ж бо сказав: Поверніться, людські сини!
4 Адже у Твоїх очах тисяча років — як учорашній день, що минув, — як нічна сторожа [1].
5 Роки стануть для них погордою. Тож вранці минеться, як трава, —
6 вранці розцвіте і минеться: ввечері зів’яне, задеревіє і засохне.
7 Бо ми поникли перед Твоїм гнівом, стривожені Твоїм обуренням.
8 Ти поставив перед Собою наші беззаконня, наш вік — у світлі Твого обличчя.
9 Отож, усі наші дні промайнули, ми поникли перед Твоїм гнівом. Наші літа схожі на павутину.
10 При тому днів нашого віку — сімдесят років; якщо ж у силі, — то вісімдесят років; і більшість із них — важка праця і страждання, бо нас знаходить сумирність, і ми зазнаємо покарання.
11 Хто знає силу Твого гніву і через Твій страх спроможний розпізнати Твій гнів?
12 Таким чином вияви нам Твою потугу, і тих, які прив’язалися серцем до мудрості.
13 Повернися ж, Господи! До яких пір? Дай себе впросити за Своїх рабів.
14 Уранці ми сповнилися Твоїм милосердям, раділи й веселилися всі наші дні, —
15 веселилися за ті дні, коли Ти нас упокорював, — за літа, в яких ми бачили лихо.
16 І поглянь на Своїх рабів, на Свої діла — і попровадь їхніх синів.
17 Нехай світло Господа, нашого Бога, буде над нами, і Ти за нас керуй ділами наших рук, — [ділом наших рук керуй].
Книга Псалмів, псалом 89