1 На закінчення — Ідітунові. Пісня Давида.
2 Я сказав: Пильнуватиму мої дороги, щоб не грішити своїм язиком. Я поставив охорону моїм устам, коли грішний став переді мною.
3 Я втратив голос і став сумирний, не говорив навіть про добро, та мій біль відновився.
4 Жаром зайнялося в мені моє серце, і в моїх роздумах палахкотітиме вогонь. Я став промовляти своїм язиком:
5 Господи, об’яви мені мій кінець і міру моїх днів, яка вона, щоб я знав, чого мені бракує.
6 І Ти показав мої дні — ось вони, декілька п’ядей; моє існування — це ніщо перед Тобою. Усе — лише марнота — кожна людина, що живе.
(Музична пауза).
(Музична пауза).
7 Отак, наче привид, проминає людина, — даремно клопочеться вона. Збирає скарби, та не знає, для кого їх збирає.
8 А тепер, хто надія моя? Хіба не Господь? Моє існування — в Тобі.
9 Звільни мене від усіх моїх беззаконь, — докором для безумного Ти зробив мене.
10 Я онімів і не міг відкрити моїх уст, бо Ти — Той, Хто мене створив.
11 Відверни від мене Свої кари. Я зовсім ослаб від сили Твоєї руки.
12 Докорами за беззаконня Ти покарав людину і забрав її душу, як павутину. Тож даремно непокоїться кожна людина.
(Музична пауза).
(Музична пауза).
13 Господи, вислухай мою молитву і почуй моє благання. Відгукнися на мої сльози, бо я в Тебе, як мандрівник і чужинець, як і всі мої батьки.
14 Дай полегшу мені, щоб я спочив перед тим, як відійду, і мене вже не стане.
Книга Псалмів, псалом 38