1 Алилуя. Прославляйте Господа, бо Він добрий, бо Його милість навіки.
2 Хто розкаже про величні Господні діла, хто розголосить про Нього всю хвалу?
3 Блаженні ті, які дотримуються права і поступають праведно повсякчас!
4 Згадай нас, Господи, коли милуватимеш Свій народ, і нас відвідай спасінням Своїм,
5 щоб ми бачили добробут Твоїх обранців, раділи щастям Твого народу, хвалилися Твоєю спадщиною.
6 Ми згрішили з нашими батьками: чинили беззаконня, творили неправду.
7 Наші батьки в Єгипті не збагнули Твоїх чудес, не запам’ятали численних виявів Твого милосердя, завдали прикрощів на підході до Червоного моря.
8 Та Він їх спас задля Свого Імені, — щоб вони пізнали Його силу.
9 Він погрозив Червоному морю, — і воно висохло; перевів їх по дну безодні, наче крізь пустелю;
10 спас Він їх з руки ненависників, визволив їх з руки ворога.
11 Вода покрила тих, які пригноблювали їх: жодного з них не залишилося.
12 Тож повірили Його словам і заспівали Йому хвалу.
13 Та швидко забули Його діла, не виконали Його настанов.
14 І виявили свою жадобу в пустелі, випробовували Бога в безводній землі.
15 І Він задовольнив їм їхнє бажання — послав насичення їхнім душам.
16 У таборі вони викликали гнів Мойсея та Аарона — Господнього святого.
17 І розступилася земля — поглинула Датана й покрила зборище Авірона.
18 В їхньому зібранні спалахнув вогонь, — полум’я попалило грішників.
19 І зробили теля на Хориві, і поклонилися вилитому ідолові.
20 Проміняли свою славу на подобу теляти, що їсть траву.
21 Забули Бога, Який їх спас, Який зробив велике в Єгипті,
22 дивовижне — в землі Хама, страшне — на Червоному морі.
23 І сказав Він, що їх вигубить… коли б не Мойсей, Його обранець, який став перед Ним під час побиття, щоб відвернути Його гнів, аби Він їх повністю не знищив.
24 Та погордували бажаною землею, не повірили Його слову.
25 Тож нарікали у своїх поселеннях, не послухалися Господнього голосу.
26 І Він на них підняв Свою руку, щоби повалити їх у пустелі, —
27 повалити їхнє потомство серед народів і розсіяти їх по країнах.
28 І віддалися Веелфеґорові, — їли жертви для неживих.
29 І прогнівили Його своїми вчинками, серед них поширилася пошесть.
30 Та піднявся Фінеес, учинив примирення, — і спинилася пошесть.
31 Йому зараховано це як праведність із роду в рід, навіки.
32 Вони викликали Його гнів біля Води нарікання. І Мойсей через них постраждав,
33 бо допекли його духові, і він сказав зайве своїми вустами.
34 Вони не вигубили народів, про яких говорив їм Господь,
35 а змішалися з народами і перейняли їхні вчинки.
36 І служили їхнім ідолам, які стали для них спокусою.
37 Своїх синів і своїх дочок вони принесли в жертву демонам, —
38 проливали невинну кров, кров своїх синів і дочок, яких приносили в жертву божищам Ханаана; земля була осквернена кров’ю,
39 опоганена їхніми ділами, — вони облудними були у своїх діяннях.
40 Тож Господь запалав гнівом на Свій народ, відчув огиду до Свого спадку
41 і передав їх у руки народів: над ними запанували ті, хто їх ненавидів.
42 Їхні вороги гнобили їх, і вони впокорилися під їхню руку.
43 Він часто визволяв їх, та вони завдавали прикрощів Йому своїми бажаннями — і зазнали приниження через свої беззаконня.
44 Та, як їх гнобили, Він зглянувся над ними, коли почув їхні благання.
45 І Він згадав Свій завіт, і розкаявся через Своє безмежне милосердя, —
46 розбудив милосердя в усіх тих, хто їх тримав у полоні.
47 Спаси нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб ми прославляли Твоє святе Ім’я, хвалилися Твоєю похвалою.
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку! І весь народ скаже: Нехай буде так, хай так буде!
Книга Псалмів, псалом 105