1 І сталося через довгий час, на третій рік до Іллі було Господнє слово, яке закликало: Піди і з’явися перед Ахавом, — Я пошлю дощ на поверхню землі!
2 І пішов Ілля, щоб з’явитися перед Ахавом, а в Самарії був сильний голод.
3 І покликав Ахав управителя Авдія. (Авдій мав дуже великий страх до Господа,
4 і сталося, коли Єзавель убивала Господніх пророків, то Авдій взяв сто мужів-пророків і заховав їх по п’ятдесят у печері, і годував їх хлібом і водою).
5 Ахав сказав Авдієві: Давай пройдемо землю, подивимося на джерела вод і на потоки, можливо якось знайдемо пасовиська й прогодуємо коней і ослів, і не будуть винищені з худоби.
6 І вони розділили між собою дорогу, щоб нею пройти. Ахав пішов однією дорогою, а Авдій сам пішов іншою дорогою.
7 І був Авдій сам у дорозі, і сам Ілля вийшов йому назустріч. І Авдій поспішив, і впав долілиць, говорячи: Невже це є саме ти, мій володарю Ілле?
8 А Ілля йому відповів: Я. Іди, скажи твоєму володареві: Ось Ілля!
9 Чим я згрішив, — сказав Авдій, — що ти видаєш твого раба в руки Ахава, щоб мене вбити?
10 Нехай живе Господь, Бог твій, якщо є народ чи царство, куди ще не послав мій володар тебе шукати! Та сказали: Немає! І він спалив царство та його околиці, бо не знайшов тебе.
11 Тепер же ти кажеш: Іди, сповісти твоєму володареві: Ось Ілля!
12 І буде, коли я піду від тебе, Господній Дух забере тебе в землю, яку я не знаю, а я прийду сповістити Ахавові! Та він мене вб’є! А твій раб має страх до Господа від своєї молодості!
13 Хіба не сповістили тобі, моєму володареві, що я зробив, коли Єзавель убивала Господніх пророків? Я заховав сто мужів з Господніх пророків у печері по п’ятдесят, і я їх годував хлібом і водою!
14 А тепер ти мені кажеш: Іди, скажи твоєму володареві: Ось Ілля! Тож він мене вб’є!
15 Та Ілля сказав: Нехай живе Господь сил, перед Яким я стою, що сьогодні перед ним покажуся.
16 І пішов Авдій назустріч Ахавові, і сповістив йому. А Ахав вибіг, і пішов назустріч Іллі.
17 І сталося, коли Ахав побачив Іллю, то промовив Ахав до Іллі: Чи це є той, хто нищить Ізраїля?
18 І сказав Ілля: Не я нищу Ізраїля, але саме ти, і дім твого батька тим, що ви залишили Господа, вашого Бога, і ти пішов за Ваалами!
19 Тож тепер пошли, збери до мене весь Ізраїль до гори Кармил, і чотириста п’ятдесят безсоромних пророків, і чотириста пророків священних гаїв, які їдять зі столу Єзавелі.
20 І послав Ахав до всього Ізраїля, і зібрав усіх пророків до гори Кармил.
21 І прийшов до всіх Ілля, і сказав їм Ілля: Аж доки ви кульгатимете на обидві ноги? Якщо Господь є Бог, ідіть за Ним! Якщо ж ним є Ваал, ідіть за ним! Та народ не відповів ні слова.
22 І промовив Ілля до народу: Я єдиний залишився Господнім пророком, а пророків Ваала — чотириста п’ятдесят чоловік, і пророків священних гаїв — чотириста.
23 Хай нам дадуть два бички, і хай вони виберуть собі одного, розітнуть на частини, покладуть на дрова, та не підкладуть вогню. І я так зроблю з другим бичком, і не підкладу вогню.
24 Кричіть в ім’я ваших богів, а я кликатиму в Ім’я Господа, мого Бога, і Богом буде той, хто вислухає вогнем. Цей і є Бог! І весь народ у відповідь промовив: Добре те слово, яке ти сказав!
25 І тоді Ілля запропонував безсоромним пророкам: Виберіть собі одне теля і зробіть ви спочатку, бо вас багато, закличте в ім’я вашого бога, та не підкладайте вогню.
26 І вони взяли теля, зробили і кликали в ім’я Ваала зранку аж до полудня. Вони гукали: Вислухай нас, Ваале, вислухай нас! Та відповіді не було, і не було вислуховування, а вони все бігали по вівтарі, який зробили.
27 І настав полудень, і Ілля, тесвітянин, почав глузувати з них, говорячи: Кличте гучним голосом, бо він є бог, може він задумався, він, мабуть, зайнятий або, можливо, він спить, то встане!
28 І кликали гучним голосом, і різалися за їхнім звичаєм мечами і ножами, аж доки не виступала на них кров.
29 І вони пророкували, аж доки не настав вечір. І сталося, коли прийшов час жертви, і не було відповіді, то Ілля, тесвітянин, звернувся до огидних пророків, кажучи: Тепер припиніть, а я зроблю моє всепалення! І вони припинили, і відійшли.
30 А Ілля промовив до народу: Підійдіть до мене! І весь народ підійшов до нього.
31 І взяв Ілля дванадцять каменів за кількістю племен Ізраїля, як сказав йому Господь, запевняючи: Ізраїль буде твоє ім’я!
32 Він в Господнє Ім’я збудував з каміння і відновив розбитий жертовник, зробив довкола жертовника рів, що вміщав дві міри насіння,
33 наклав дрова на жертовник, який зробив, розрубав всепалення на частини, поклав на дрова і помістив на жертовнику.
34 І він сказав: Візьміть мені чотири відра води і полийте на всепалення та на дрова! І зробили так. А він сказав: Повторіть! І повторили. Тоді він сказав: Зробіть утретє! І зробили втретє.
35 І вода переходила довкола жертовника, і рів наповнився водою.
36 І заволав Ілля до неба, закликаючи: Господи, Боже Авраама, Ісаака й Ізраїля, вислухай мене, Господи, вислухай мене сьогодні вогнем, і весь цей народ пізнає, що Ти є Господом, Богом Ізраїля, а я — Твій раб, і через Тебе я зробив ці діла!
37 Вислухай мене, Господи, вислухай мене вогнем, і нехай цей народ пізнає, що Ти є Господь Бог, і Ти повернув серце цього народу за Собою!
38 І з неба спав вогонь від Господа, пожер всепалення, дерево, каміння, землю, і вогонь вилизав воду, яка була в рові.
39 І весь народ упав долілиць. Вони сказали: Насправді Господь є Богом, Він — Бог!
40 І промовив Ілля до народу: Схопіть пророків Ваала, нехай ніхто з них не врятується! І схопили їх, а Ілля привів їх до потоку Кісон, і там він їх зарізав.
41 І сказав Ілля Ахавові: Іди, їж і пий, бо чути шум крокування дощу.
42 І Ахав пішов їсти і пити, а Ілля вийшов на Кармил, схилився до землі й поклав своє обличчя поміж свої коліна.
43 Він сказав своєму слузі: Іди і поглянь на дорогу, що до моря! І слуга поглянув, і сказав: Немає нічого. Та Ілля сказав: А ти йди повторно — сім разів! І повертався слуга сім разів.
44 І сталося, що на сьомий раз, і ось мала хмара, наче стопа людини, яка несе воду. І сказав: Іди і скажи Ахавові: Запряжи твою колісницю і спускайся, щоб тебе не захопив дощ!
45 І сталося через деякий час, небо потемніло від хмар і вітру, і почався великий дощ. І Ахав плакав, і прямував до Єзраела.
46 А Господня рука була над Іллею, і він підперезав свої стегна, і біг перед Ахавом аж до Єзраела.
Перша книга царів, 18 глава